WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Село Нижнів – історія і сучасність - Реферат

Село Нижнів – історія і сучасність - Реферат


Реферат на тему:
Село Нижнів - історія і сучасність
НИЖНІВ - село Тлумацького району, Івано-Франківської, області розташоване на правому березі Дністра. В тому місці, де невеличка річка ТОВМАЧИК впадає в нього з півдня. Через село проходить автотраса Івано-Франківськ - Тернопіль.
НИЖНІВ - знаходяться на відстані 30 км від Івано-Франківська і 21 км від районного центру м. Тлумача. Найближча залізнична станція в Івано-Франківську . Населення на 1 січня 1988 року становило 2650 чол. З географії Прикарпаття Нижнів відомий як пункт , біля якого Дністер починає врізатися в Дністровський каньйон або , як його називають на Україні, Дністровський яр.
Назва села походить , очевидно , від того , що воно розташоване внизу по відношенні до горбастої поверхні навколишньої місцевості.
Точних даних про виникнення НИЖНЕВА немає , але на території села знайдено багато кремінних ( скребачки , сокири ), кам'яних (сокира ), бронзових (кельти ) знарядь праці , якими в давнину користувались люди , але це дає підставу твердити, що вже 5000 років тому тут були людські поселення. В 60 роках минулого століття біля дороги, що йде з Нижнева до села Кутище , було розкрито стародавній курган, в якому виявлено кістяк людини в сидячому положенні та досторичні знаряддя праці . Ці знахідки зберігались за часів австро - угорської імперії у Віденському центральному музеї .
Нижнів мав важливе стратегічне значення -через Дністер проходив шлях на Прикарпаття. Влітку 1686 року тут переправилося польсько-литовське військоко, вирушаючи в похід проти турків.
Починаючи із XVIII ст., нижнівські терени опанували римо-като-лицькі ченці. Польські магнати Яблоновські, власники Нижнева, запросили у свій маєток отців Павлинів (Паулинів). Вони виділили для ченців ордену Павлинів найкращі земельні ділянки та щедро обдарували їх грішми й іншим дороговартісним майном. Одним із найбагатших фундаторів був Станіслав Яблоновський, за ініціативою якого отці Павлини на початку XVIII ст. й розпочали у Нижневі свою діяльність. Раніше Яблоновські підтримали отців Павлинів у Ченсто-хові, надавши їм велику матеріальну допомогу для будівництва там кляш-тора. Теодор гр. Лягщкоронський-Куропатницький в "Географії Галіції (1786 р.) писав: "Нижнів - місто князя з Прусів Яблоновського, нинішнього каштеляна краківського. Був тут монастир і костел отців Павлинів, щедро обдарований батьком нинішнього князя каштеляна краківського, князем воєводою Равським, який в Ченстохові отцям Павлинам багато фундушу зробив, каплицю, оздоблену мармуром, поставив і уфортефікував один бастіон фортеці".
Близько 40 років будували та оздоблювали костел та монастирські приміщення. Розташований у вигідному місці, на південь від гостинця, що пролягав через Дністер на Поділля, монастир посідав велику земельну ділянку, урочище, що зараз називається Кляштор. Монастир-фортеця зводився фундаментально. Збережені донині фрагменти мурованих стін ілюструють будівлі, товщина стін яких сягала одного метра. Кляштор був обнесений високим муром, за яким ховалися всі монастирські споруди. Крім кріплень, отці Павлини спорудили довкола кляштора земляні укріплення в природно незахишених місцях монастирського пагорба. До південного боку кляшторної мурованої стіни прилягала стара брукована дорога, що прямувала з Нижнева через Братишів, де був фільварок, Загір'я, Локітку - на Тлумач. Дорогою користуються до нашого часу, правда, бруківка збереглася вже дуже фрагментарн. Земляне укріплення здіймалося паралельно старій дорозі,
Кляшторні приміщення були сполучені між собою таким чином, що створювали разом закритий просторовий комплекс: споруди обмежували собою внутрішній прямокутний двір, витягнутий по лінії схід-захід. Центральний вхід до монастиря містився із східного боку, з боку костелу, інший вхід був з півдня мурованої стіни. До західної частини костелу були прибудовані житлово-господарські приміщення отців Павлинів. Очевидці згадують, що тут стояв двоповерховий будинок, а посеред внутрішнього двору бив фонтан.
Центральною спорудою кляшто-ру був мурований костел. Костел довшою своєю стороною був витягнутий по лінії схід-захід, вівтар містився у його західній частині. Розповідають, що під час особливо великих повеней, від яких страждав Нижнів, дністровська вода сягала рівня престолу. Зараз на місці вівтаря з ініціативи поляків поставлено хрест, дротом обведено риси костелу. За переказами, для замішування будівельного розчину використовували курячі яйця, що надавали костельним стінам міцності. Під костелом містилася крипта, де було поховано фундатора нижнівського монастиря отців Павлинів Станіслава Яблоновського. Припускають, що тут же похована і пані Яблоновська. Розповідають про трагічну подію, що трапилася під час спорудження костелу: майстер (художник), який працював на будівництві (розмальовував костел), зірвався з риштування і розбився. Поховали його у крипті костелу поряд із засновниками кляштору. Поховання здійснювали у металевих трунвах, які старожили бачили у часи воєнних та повоєнних лихоліть у 40-х роках XX ст. Кляшторний цвинтар містився на захід від монастиря.
Отці Павлини проводили місійну діяльність, а також займалися господарством. Підтримувані матеріально магнатами Потоцькими, вони посідали велику земельну власність. Ченці мали поле, городи, сіножаті, пасовища, сади, млин. Вони вели літопис свого монастиря, де скрупульозно та детально записували події, пов'язані з їх діяльністю. Літопис цей зберігається нині у Львівському Центральному Державному Історичному архіві.
Монастирський літопис використав А. Шнайдер для підготовки ряду статей з історії сіл Прикарпаття, зокрема, сусіднього з Нижневом села Антонівки. Дослідник переповів історію, запозичену ним із монастирських записів ченців Павлинів: "Село Антонівка засноване в середині XVIII ст. тодішнім власником князем Ябло-новським на місці, яке кілька століть ніхто не наважлаався заселяти. Пам'ятка кляштор) отшв Павлинів в Ниж-неві згадує: місце, де нині стоїть Антонівка, вкривалїнсолись-кургани й могили невинних людей, забраних татарами в неволю і полеглих віл татарської помсти. 1594 р. на Покуття напали, татари, що йшли в Угорщину на допомогу туркам завоювати угорський край. Татарський похід рухався кількома кошами. Під Нижневом, на лівому березі Тлумачика, менший кіш чекав на прибуття підкріплення, що тим часом розійш-лося за здобиччю, на яку їм. однак, не всюди щастило. Над Дністром цей татарський загін зустрівся з польським кінним загоном ротмістра Яна Щуцького. Оточивши татар, що тяглися із здобиччю під Нижнів. він вирубав їх в пень. Звістку цю донесли татарам цигани, які перепроваджували їх через Карпати до Угорщини. Дізнавшись про трагедію, татари, чинячи помсту за своїх полеглих товаришів, йдучи звідти далі під Тисменицю, вирубали на
Loading...

 
 

Цікаве