WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Боднарів – історія села - Реферат

Боднарів – історія села - Реферат

Михайло Дяченко читав з газет "Новий час", "Народна справа" та інші про події в Галичині й світі. На знак протесту проти голодомору в Україні в 1933 році Микола Лемик - член ОУН вчинив замах на радянського консула у Львові А. Майлова.
Через рік в 1934 р. Григорій Мацейко вчинив атентат на польського міністра внутрішніх справ Б. Перацького у Варшаві на знак протесту проти "пацифікації" на Волині і порушення законних прав українського народу.
В той час ОУН стає на революційний шлях боротьби. Почалась хвиля арештів. Степана Бандеру, судили як керівника ОУН. І цей процес він використав для того, щоб довести світові справедливість боротьби українського народу за своє визволення. Степана Бандеру засуджують до смертної кари, однак через амністію вирок замінюють на довічне ув'язнення. Судили багатьох членів Проваду ОУН на різні строки ув'язнення серед них Олександра Луцького з Боднарова, який відсидів у в'язниці в Калузькій Березі до вересня 1939 року.
"Свято могил"
По всій Україні розкидані могили наших Героїв і мов рідна мати тулить їх до себе наша свята українська земля просякнута їхньою кров'ю.
В дні Зелених свят, з вдячністю, подивом і пошаною лине думка кожного Українця до могил Героїв і борців за волю України.
В ці дні, коли тернистий шлях історії українського народу, від смерків далеких століть аж до сьогоднішніх днів, оживає незабутніми, дорогими тінями, всі прийшли поклонитися нашим Героям.
У день Свята Могил український народ маніфестує єдність із княжими дружинниками, козацтвом,гайдамаками, січовими стрільцями, героями Крут і Базару...
Герої залишили великий заповіт. Він досі не довершений. Життя дає щоденну нагоду і можливість класти нашу цеглинку під цю будову, коли їм це довелося закінчити. Пам'ятники героїв і їхні могили мусять дати силу йти їхнім шляхом.
Для вшанування пам'яті Січовим Стрільцям на їх могили зложити свій доземний уклін виїзди в Станіславів члени Товариства "Сокіл" з Боднарова. Разом з соколами їхали возами члени "Просвіти" і ми з татом.
Пам'ятаю, мені тоді здавалось, що це була колона возів, а насправді возів було 4-5.
На першому возі їхали члени ОУН Олександр Луцький і Михайло Дяченко. Поруч з ними на возі сидів ??? соколів Дмитро Куцела. В с. Майдані не доїжджаючи до залізничного моста був польський постерунок. Біля нього наш "транспорт" зупинили. Коло першого воза стояли два поліціянти з карабінами на плечах і вели гостру розмову з нашими провідниками. Ми всі були стривожені і не знали, що буде далі... Давно нас тримали. Відпустили. Наші провідники нам сказали, що поліції нас затримали, бо їм з політичних причин "Не подобалися" обведені терням, прибрані синьо-жовтими і жалібними стрічками ялинові вінки. Приїхали в Станіславів. Тут на святі взяли участь в поході соколи, просвітяни, чисельна молодь з покладанням вінків на могили Січовим Стрільцям. Відбувся урочистий молебень з проповіддю в присутності великого здвигу народу. Майоріли національні синьо-жовті стяги. Були патріотичні промови, співали стрілецькі пісні, в яких відчувалося живий подих національного Відродження.
В святі взяли участь хори з сіл: Угорники, Хриліна, Дрогомирчан і Павелча (нині Павлівка).
Щорічне свято на могилах Героїв Українських Січових Стрільців з переглядом зборових сил і національні зрілості українського народу. Герої не вмирають. Вони живуть у чинах мільйонів згуртованих однією думкою, з'єднаних однією волею, одним святим почуттям.
Агроном-інженер Микола Дяченко
В кожну неділю і свята молитися до храму Божого кликали церковні дзвони. Молитися ішли брати Микола і Михайло Дяченки. В церкві Микола Дяченко займав почесне місце коло дяків. Мав гарний голос і майже кожної неділі біля ??? посеред церкви тримаючи в руках святу книгу читав "Апостола".
Пам'ятаю, з яким глибоким натхненням Микола Дяченко читав-співав Апостола і його кожне слово було наповнене святістю. Його солов'їний голос, здавалось, до небес злітав...
Мені юному гімназистові іноді приходило на думку, чому агроном-інженер Микола Дяченко оминувся зі своїм покликанням саном священика. Він крім природного чудового голосу мав ораторські здібності і міг бути добрим духовним пастором. І, мимоволі забувалися слова нашого генія Тараса Шевченка: "У всякого своя доля і свій шлях широкий...".
Микола Дяченко в житті був скромною, високо культурною, освіченою, інтелігентною людиною. Постійно носив білі окуляри, на обличчі злегка усміхнений, стрункий, середнього росту. Мав завжди поважний вигляд. В роках був молодим, але ходив з гуцульським інкрустованим топірцем, який можливо хтось йому подарував. Йому завжди були притаманні високий патріотизм, професіоналізм та гуманність. Його добрі діла, чуйне ставлення до людей, щирість душі та відданість українській справі залишають світлий спомин у всіх, хто знав Миколу Дяченка.
1936 рік. Я вчився в Станіславській гімназії. Кожного дня з Боднарова доїжджав поїздом в Станіславів. Тоді агроном-інженер Микола Дяченко працював в Станіславові в Товаристві "Сільський Господар". До праці постійно їхав поїздом в "шкільному" вагоні призначеному для учнів і студентів.
Пригадую собі, не доїжджаючи до станції ???, Микола Дяченко підходив ближче до вікна вагону і начебто когось виглядав... На станції в цей вагон входив його близький приятель і товариш Іван Стайничий. Він був головним редактором газети "Станіславівські вісті" і працював у Науковій Бібліотеці. У січні 1934 року в Станіславові заходом власника друкарні Степана Слюсарчука та Івана Стайничого створено видавництво український книжок "Універсальна бібліотека". Першим випуском цієї бібліотеки було видання "Кобзаря" Тараса Шевченка.
У вагоні Микола Дяченко вів щиру розмову зі своїм приятелем Іваном Стайничим. Мені відчувалося, що вони були близькими однодумцями і їх єднала спільна ідея. Приємно було спостерігати за ними, коли вони вийшли з поїзду на ст. Станіслав і взявшись під руки, пішки йшли на працю на вул.. Голуховського (нині В. Чорновола).
Мені молодому гімназистові дуже хотілося в наших вчених брати собі приклад і йти в життя їхніми слідами.
В Галичині до 1939 р. було небагато української інтелігенції, але вони наполегливо і віддано працювали над піднесенням піднесенням духу, моралі, освіти, культури народу і були справжніми носіями української національної ідеї.
МАНІФЕСТ ВОЛІ І ДЕРЖАВНОСТІ
30 червня 1941 р. було проголошено Акт про відновлення незалежності української держави.
Звістка про відновлення Української держави розлетілась по всій Галичині і далеко за її межами. По селах і містах проходили політичні маніфестації.
В Боднарові члени ОУН організували виїзд в княжу столицю Галич. На маніфестаці їхали прибраними возами члени
Loading...

 
 

Цікаве