WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Українці на Заході - Реферат

Українці на Заході - Реферат

України, Римі (Італія) - у товаристві Зарево, Льєжі й Лювені (Бельгія) - у Національному союзі українських студентів16. Значну інформаційно-пропагандистську і політичну діяльність розгорнули в Італії - Є. Онацький, в Бельгії -Д. Андрієвський, в Англії - В. Кисілевський, В. Коростовець і Є. Ляхович і т. д. Однак урядові кола західноєвропейських країн, за винятком Німеччини й, частково, Італії, мало цікавились українськими справами, зокрема, політичними, планами українських емігрантів. Зрештою, останнім так і не вдалося привернути до себе серйозну увагу з боку політичної еліти Заходу.
Важким випробуванням для української еміграції в Європі стала друга світова війна. "Націонал-соціалістичний режим у Німеччині і в окупованих німцями частинах Східної Європи, - констатувалося в одному з повоєнних емігрантських видань, - викликав поруч з воєнними подіями - побільшення (і раптові зміни в соціальній структурі). Велика кількість українців потрапила до Німеччини, як "переміщені" особи (Verschleppte Personen, Displaced Persons, "ді-пі"), або як примусово вивезені на працю, або як примусово евакуйовані родини.
Так, по-різному, відбувався вихід українців на нову скитальщину, що після капітуляції Німеччини формально почалася 8 травня 1945 року".
Точних даних про кількість українців, яких кінець другої світової війни застав на території Німеччини, немає. За деякими даними, тільки стосовно західнонімецького терену можна вести мову про цифру в майже 1 млн 19. Більш-менш достовірна статистика щодо українців у Німеччині почала
вестися після того, як у листопаді 1945 р: на першому з'їзді української еміграції Західної Німеччини в Ашафенбурзі створено її Центральне представництво (ЦПУЕ).
У будь-якому випадку вже у перші повоєнні місяці основна маса українців повернулась на батьківщину. Разом з тим певна їх частина, насамперед з політичних міркувань, а точніше, бажаючи уникнути репресій з Тюку сталінського режиму, залишилась у західних окупаційних, зонах Німеччини. Вони перебували головним чином у таборах для біженців та переміщених осіб. За даними НПУЕ, наприкінці 1946р. на території Західної Німеччини знаходилось 177 тис. українців, у тому числі в американській зоні - 104 тис., в англійській -54 тис., у французькій - 19 тис. У трьох західних окупаційних зонах Австрії їх проживало 29 тис.20 Близько 15 тис. українців, переважно колишніх солдатів дивізії СС "Галичина", інтернованих наприкінці війни англійцями, було розміщено у таборах в Італії.
Саме ця маса осіб українського походження, яка після війни залишилася в Німеччині, Австрії та Італії, послужила резервуаром як для поповнення українських колоній в інших країнах Західної Європи, США, Канаді і країнах Південної Америки, так і для формування нової української діаспори в Австралії. Переселення-зумовлювалося важкими умовами проживання в таборах, невизначеністю правового статусу їх мешканців, а відтак - і подальшої долі, господарською розрухою перших повоєнних років, що породжувала масове безробіття й робила перспективи на майбутнє примарними.
Тоді виїхало близько 25 тис. чоловік, насамперед в Англію, Бельгію, Францію22. Незначна кількість українців віком до 40 років емігрувала до Бразилії, Венесуели, Австралії, Канади. В наступні два роки спостерігається активізація" виїзду українців із Західної Німеччини, свідчить про те, що з лютого 1947р. по січень 1949р. в Англію виїхало понад 13 тис. осіб, у Канаду - майже 10 тис., у Бельгію - 9 тис., в Австралію - 4 тис., у США -2 тис. і т. д. Загальна цифра українських переселенців в 1945 -1950рр. досягла майже 150 тис. чоловік2. Через деякий час кількість етнічних українців, що залишилися на території Західної Німеччини, стабілізувалась й становила на кінець 50-х pp. 17 тис.
У 80-ті роки загальна кількість українців та їх нащадків у Федеративній Республіці Німеччини подавалася зарубіжними авторами в межах 20 тис. Із них майже 9 тис. (44 %) проживає у Баварії, 3,5 тис. (18 %) - у землі Баден-Вюртемберг, 3,3 тис. (16 %) - в землі Гессен, 1,5 тис. (7 %) - у землі Північний Рейн-Вестфалія, стільки ж - у Нижній Саксонії, по кілька сот - в землях Гамбург, Бремен та ін. Переважна більшість (80 %) працює в промисловості й будівництві й лише 5 % займається сільським господарством.
Протягом першого повоєнного п'ятиріччя завершився в основному і процес переселення українців з Австрії. Якщо у 1948 р. їх тут мешкало ще 12 тис., то в 1950р. вже тільки 4 тис. Нині в Австрії проживає близько 5 тис. осіб українського походження - одна тисяча у Відні й кількісно менші гpyпи - в Зальцбургу, Інсбруку, Граці, Клагенфурті тощо.
Українське населення в Німеччині становить близько 20 тис. чоловік переважно зайнятих у промисловості та будівництві. Українська громада намагається зберегти національну мову і культуру. У країні діє Український вільний університет Український технічно-господарський інститут. Однак останнім часом мовна і культурна асиміляція українців посилилася. Для того, щоб уберегти від неї молоде покоління, українцями створено товариство "Рідна школа".
Незважаючи на труднощі, українське культурне життя в ФРН є досить активним. Крім українських вузів, діють відділення Наукового товариства ім.. Т.Г. Шевченка, літературні і мистецькі об'єднання, українські видавництва. Суспільно активна частина української групи об'єднана у Центральне представництво українців у Німеччині.
До переломових дат в культурному житті української громади ФРН належить травень 1963 p., коли було створено Товариство Допомоги Українській Науці (Arbeits- und F?rderungsgemeinschaft der Ukrainischen Wissenschaften, e. V.), яке з дотацій німецьких урядів в Бонні і Мюнхені запевнює фінансову базу діяльности трьох інституцій - УВУ, УТП і НТШ. Заходами цього Товариства в 1963 році створене) у Мюнхені Дім Української Науки, в якому помістились названі три інституції. Таким чином, поруч традиційного вже громадського осередку українського життя в Мюнхені на Дахауерштрассе 9, українська громада отримала новий центр. На чолі Дому стояла Кураторія Товариства, очолена міністеріяльним референтом баварського соціяльного міністерства, Йоганнес Маурером. Наукову діяльність всіх трьох інституцій координує Наукова Рада з кожночасним її головою.
Створення духового центру українського життя в ФРН розгорнуло нові можливості для діяльности названих трьох інституцій та пожвавило наше культурне життявзагалі. Наукова Рада заплянувала низку видань, серед них - історія української літератури, філософічний словник, німецького-український словникової праці молодших наукових сил шляхом уділювання стипендій. Так в 1964 р. признано три цілорічні стипендії і дві чвертьрічні; в 1965 р. - п'ять цілорічних й одну піврічну. Одначе, цей стипендійний фонд через недостатню ефективність роботи скоро вичерпався.
Більшість віруючих українців - греко-католики. Серед політичних організацій найактивнішими є осередок Організації українських націоналістів, Братство колишніх вояків. Українські політичні активісти брали активну участь у керівних органах Антибільшовицького блоку народів - об'єднання різних організацій антикомуністичного спрямування.
У Німеччині друкуються українські періодичні видання, найвідомішими з яких є газета "Шлях перемоги" та "Християнський голос".
Loading...

 
 

Цікаве