WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Становище української мови в Україні, історія і сучасність - Реферат

Становище української мови в Україні, історія і сучасність - Реферат

"незаконності" передачі Україні Кримського півострова.
А наші зверхники, як правило, ввічливо мовчали, хоча Верховна Рада мала всі підстави порушити питання про стан українців та їхньої освіти й інформаційного забезбечення українською мовою в Росії, про незаконність рішень 1919 р. та 1925 р. щодо включення до складу РСФСР Гайворонського, Путивльського і Новооскольського повітів Курської губернії; Острозького, Богучарського, Биргоченського - Воронезької; Тага-нрозького - Донської області; Тимрюкського та Єйського - Кубанської, де українці становили від 51 до 90% загальної кількості населення.
Згадаймо брутальне й озлоблене втручання церкви сусідньої держави, коли церковники, підпорядкованіпатріарху Алексію (Ридіґеру) твердили, що українська держава не має права запрошувати, а українська церква підтримувати державний візит визначного гуманіста папи Івана-Павла ІІ.
Все це є втіленням у життя заходів, запропонованих полтавським губернатором Багговутом ще 1914 р. В таємній записці на ім'я міністра внутрішніх справ Російської імперії для боротьби з "украинским сепаратизмом" він, зокрема, пропонує:
"12. Необходимо субсидировать некоторые газеты, издающиеся в Киеве, Харькове, Полтаве и Екатеринославе, с целью борьбы, путём печати, с украинским движением. Основания борьбы должны быть следующими:
а) доказательство кровной родственной связи народностей великорусской и малороссийской; признание общего корня этих наречий и полонизации малорусского языка в прежние времена;
б) разъяснение, что "украина" означает "окраину" и что такие окраины до присоединения к России были и у Польши и у России. Необходимо правдиво освещать историю заселения Южно-Русских степей и всей вообще "окраины" Государства, поясняя, что никогда никакого "украинского" народа не было;
в) возможно частое появление в субсидируемых газетах статей о необходимости общегосударственного языка, каковым только и является великороссийское наречие, о богатстве русского языка, обширности и богатстве его .литературы и т. д., о роли современного малорусского языка как простонародного и не имеющего литературы и будущности;
г) помещение статей об экономической связи малорусских губерний с великорусскими".
Книжковий ринок України заполонений російською продукцією з життєописами імператорів, імператриць, діячів "бандитского Петербурга" та інших "русских деятелей", секспорадами, астрологічними календарями... А українська книжка, майже задушена податками свого українського уряду,- як голка в копі сіна. За дванадцять років незалежності кількість видань українською скоротилася вдесятеро. В комі перебуває документальне та науково-популярне кіно, а анімалістичне та художнє ледь животіють.
Результат: за офіційною статистикою, у 1999 р. (на восьмому році незалежної України), частка періодичних видань українською мовою становила у середньому по Україні лише 13%, а в ряді областей - 5 і навіть 3 відсотки. Частка українських фільмів у інформаційному просторі становила 2%. На 80?'о , залишаються російськими фонди бібліотек. Тож не дивно, що
На мосту через залізничну колію поблизу Жулян у Києві з'являється гасло, яке залізничники періодично зафарбовують: "Хороший хахол - мёртвый!". Щоб хоч якось допомогти українському книговидавництву, Верховна Рада в лютому 2003 року, подолавши вето Президента(!), звільнила від оподаткування українську видавничу продукцію.
Закон про державність української мови чиновниками, по суті все ще совєцькими, перетворено на опудало, яким залякують "русскоговорящих". їм же підсовують як альтернативу ідею "государственности русского языка на Украине".
Російська мова все ще переважає в ЗАГСах, ЖЕКах, у наукових установах Національної Академії наук України, в школах (навіть з офіційною назвою "українська") та вищих навчальних закладах, особливо після підписання Президентом України 15 червня 1999 р. доручення міністрові освіти, яким дозволив вступникам до вищих навчальних закладів складати вступні іспити російською мовою.
Зросійщення українців продовжує армія, міліція, заклади виконання вироків, церква Московського патріархату.
Ігнорує державну мову значна частина народних депутатів, які свої виступи у Верховній Раді проводить лише на "общепонятном", хоча в статті 15 "Закону про мову" чітко сказано, що мовою з'їздів, сесій, конференцій, пленумів, засідань, зборів, нарад, інших зібрань державних, партійних, громадських органів є українська мова. В найвищих посадових кабінетах звучить "великий и могучий русский мат". Цей "подекуди нелітературний відповідний лексикон", на переконання "бувших красних директорів", здатний розв'язати проблеми в у країні. Чинного "Закону про мову" не дотримуються і найвищі урядові особи в Міністерстві внутрішніх справ, Державній податковій адміністрації, армійські генерали й генерали прикордонних військ.
Стара мудрість стверджує: "Хто не знає мови народу, на землі якого живе, той або гість, або наймит, або окупант".
Кожен народ - створена Богом неповторна квітка, що росте поруч з іншими на клумбі, яку ми називаємо людством. Квітка, яка має свій, відмінний від інших, аромат, якою є мова цього народу. І кожен з нас, пелюсток квітки, яку ми називаємо "Україна", відповідальний за її мову.
"Своєрідність мови,- зазначала К. Шудря,- впливає на сутність нації, її світобачення, менталітет, вдачу, звідси розрізнення мов - це передусім розмежування світогляду".
Всі разом маємо перебороти негативні тенденції, які діють у нашому суспільстві. Пора скинути полуду минулого, пора збирати розкидане українське каміння, пора ставати українцями !
"Ми звичайно не уявляємо собі, наскільки кожен з нас відповідальний за те, якою буде мова майбутнього, хай у безконечно малій дозі".- цю думку Юрія Шевельода треба усвідомити мити кожному українцеві. He все ще втрачено. Як зазначав А. Авторханов, "отброшенная царизмом и большевизмом на триста лет назад в своем национально-государственном развитии, систематически подвергаемая оккупантами де-украинизации, украинская нация оказалась неистребимой".
Наполегливою працею кожного і всіх разом виконаємо заповіт видатного письменника України Уласа Самчука: "На місці "нє било, нєт і бить нє может" поставити "Було, є і буде вовіки!".
Loading...

 
 

Цікаве