WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія Бахчисараю: міста та ханського палацу (науковий реферат) - Реферат

Історія Бахчисараю: міста та ханського палацу (науковий реферат) - Реферат

наукова праця велася в археологічному підрозділі музею, що з 1955 р. став іменуватися Бахчисарайським історико-археологічним музеєм (з 1979 - історико-архітектурним).
У 1990 р. на базі цієї установи був створений Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник. З 1996 р. до нього на правах філій уходять Музей історії та культури кримських татар разом із Музеєм археології та "печерних" міст. Як відділи при Заповіднику працюють ще два музеї: Художній та Дім-музей Ісмаїла Гаспринського. Заповідник, як і в попередні роки, знаходиться в першій трійці найбільш відвідуваних туристичних об'єктів Криму (поряд із Лівадійським Палацем-музеєм і Алупкінським палацево-парковим музеєм-заповідником), приймаючи нині близько 300.000 гостей щороку.
Заповідник розширює обшар діяльності, прагнучи не тільки утримати своє місце серед найбільших музеїв Криму, але і придбати статус центру наукових досліджень із кримськотатарської тематиці.
Необхідність поновлення вишукувань, початих Усеїном Боданінським, має результатом проєктування нових музейних підрозділів на базі древніх пам'яток міста: розробляються концепції історичного музею в Салачику та меморіяльного центру в Ескі-Юрті. Іншим важливим напрямком робіт є діяльність з охороні історичних пам'яток, зокрема, їхня реставрація. У 2003 р. у Палаці почалася нова черга реставраційних робіт у зв'язку з підготовкою до внесення Ханського Палацу до Списку Всесвітньої Спадщини UNESCO.
Структура Заповідника:
МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ КРИМСЬКИХ ТАТАР (філія)
- Історичний відділ
- Етнографічний відділ
МУЗЕЙ АРХЕОЛОГІЇ ТА "ПЕЧЕРНИХ" МІСТ (філія)
- Відділ археології
- Відділ "печерних" міст
- Відділ археології середньовічного міста
ВІДДІЛИ ЗАПОВІДНИКА:
- ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ
- ДІМ-МУЗЕЙ ІСМАЇЛА ГАСПРИНСЬКОГО
- Відділ фондів і реставрації
- Відділ екскурсійного обслуговування
- Відділ охорони культурної спадщини
"ФОНТАН СЛІЗ" (СЕЛЬСЕБІЛЬ)
"Фонтан Сліз"
фото Paul Barker
Цей скромний фонтан, що колись стояв у тихому садку на гірському схилі, сьогодні є найвідомішою пам'яткою в Палаці. Мільйони людей відвідали мешкання кримських ханів аби побачити споруду, творці якої хиба що передбачали ту славу, що згодом оточить їхній твір.
Фонтан збудовано в 1764 р. На своє нинішнє місце у внутрішнім дворику Хансарая фонтан був перенесений вже за Потьомкіна, а спочатку він знаходився на садових терасах Палацу біля мавзолея Діляри-бікеч - жінки, що мешкала в Ханськім Палаці при Кримі Ґераї (1758-64; 1768-69). З ім'ям Діляри-бікеч було пов'язано кілька файних будівель у місті - і при цьому її особистість, про котру в історичних документах не збереглося ніяких слідів, залишалася - й дотепер залишається - цілком загадковою. Таємниця, що оточує ім'я Діляри-бікеч та історію створення фонтана на її могилі, стала основою для романтичних леґенд, що малюють Диляру як кохану хана Крима Ґерая.
Одна з цих леґенд повідає, що хан Крим Ґерай - видатний правитель та безстрашний воїн - на схилі років покохав красуню-князівну на ім'я Діляра. Це пізнє кохання стало для хана найдорожчим, що він колись мав у своєму житті. Однак його щастя було недовгим: прекрасна князівна передчасно вмерла, отруєна ревнивою суперницею з гарему. Глибоко уболіваючи, Крим Ґерай поховав кохану з найвищою почестю, звівши над її могилою мавзолей та прибудувавши до мавзолею фонтан. Цей фонтан, згідно з леґендою, мав висловити ті сумні почуття, до котрих занурила Крима Ґерая загибель Діляри.
Леґенда поетично інтерпретує символіку фонтана: мармурова квітка подібна окові, що роняє сльози. Сльози наповнюють горем Чашу серця (верхня велика чаша). Час загоює рани серця й скорбота вщухає (пари менших чаш). Але пам'ять поновлює біль (середня велика чаша). Так продовжується протягом всього життя - страждання змінюються просвітленнями й навпаки - допоки людина не скінчить земної подорожі та не наблизиться до порога вічності (за символ вічності леґенда вважає спіраль при підніжжі фонтана).
Це лише леґендарне трактування. Майстер Умер, що створював цей фонтан, вкладав у свій твір зовсім інший зміст. Це можна стверджувати вже тому, що фонтан подібного типу є не єдиним у світі: вельми подібна споруда знаходиться неподалік у Палаці (у Басейному дворику), схожій фонтан можна бачити в султанському палаці Топ-Капи в Стамбулі тощо. "Фонтан сліз" належить до класу фонтанів, названих за назвою райського джерела Сельсебіль. Фонтани типу сельсебіль - це споруди культового призначення: їх ставили на святих місцях чи на цвинтарях (саме на цвинтарі й стояв спочатку "Фонтан сліз"). Утім, хоча схожих фонтанів існує декілька, всесвітньої слави набув тільки цей.
Фонтан прикрашений двома написами. Верхній є віршем поета Шейхія, що прославляє хана Крима Ґерая:
Слава Всевишньому! Обличчя Бахчисарая знов посміхнулося:
Милість великого Крима Ґерая славно улаштувала.
Невсипними стараннями він напоїв водою околиці,
І якщо буде на те воля Божа, зробить ще багато добрих справ.
Він тонкістю розуму знайшов воду й улаштував прекрасний фонтан.
Якщо хто хоче [перевірити], нехай прийде [й подивиться]:
Ми самі бачили Дамаск і Багдад [і не зустріли там нічого схожого]!
Подібно тому що прагне, Шейхій читає (п'є) хронограму з вуст цього фонтана:
Прийди, напийся води найчистішої з джерела цілющого!
Нижній напис цитує 18-й вірш із 76-й сури Корана:
[У раї праведні питимуть воду] з джерела, що зветься Сельсебіль.
У 1820 р. під час свого короткого візиту до Ханського Палацу цей фонтан бачив Александр Пушкін. Знамено, що з листів поета видно: фонтан не справив на нього одразу особливого враження. Але згодом, творчо переробивши свої кримські враження та поєднавши їх із мотивом скорботної леґенди про хана, Пушкін створив свою поему, що вийшла з друку в 1824 р. та забезпечила Бахчисараю найширшу популярність. Фонтан і пов'язані з ним леґенди ставали джерелом натхнення також для Адама Міцкєвіча й багатьох інших діячів мистецтва, що прославили місто й Палац.
Як скульптор Умер не передбачав всесвітньої слави свого творіння, так і Пушкін, закінчивши чернетку поеми, не міг угадати, що саме через це він виписав вічну охоронну грамоту Палацу й самому імені Бахчисарая. По сторіччі з малим у такій грамоті виникла найнагальніша потреба: після депортації совєцьким режимом кримськотатарського народу в 1944 р. усі кримськотатарські назви міст і сіл по Криму були замінені на російські (ба точніше сказати - совєцькі).Бахчисараю теж приготували нову назву: "пушкінськ", "садовськ" чи як там ще... Висловлювалися також "думки" про знос Палацу - німого свідка історії народу, що був позбавлений права жити на батьківщині прадідів. На щастя, московська влада вчасно дотямила, що перейменувати славетну поему "Бахчисарайський фонтан" їй усе ж таки не по силах.
Тому Бахчисарай залишився Бахчисараєм, а Палац понині стоїть на землі. Хансарай нині зобов'язаний своїм існуванням двом митцям різних епох і народів: скульпторові Умеру й поетові Пушкіну...
Loading...

 
 

Цікаве