WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Письменники нашого краю. Лімниченко Василь. Павлик Михайло. Павличко Дмитро - Реферат

Письменники нашого краю. Лімниченко Василь. Павлик Михайло. Павличко Дмитро - Реферат

власності типу "ноу-хау", проте він завжди ділився ними відкрито, безкорисливо, дбаючи про загальну справу, публікуючись в газетах, журналах, чи в публічних виступах на конференціях, семінарах, симпозіумах. В 2001 році був визнаний "Галицьким кмітливцем року".
Озаркевич Іван
(1795 р., с.Драгомирчани Тисмениц. рну - 17 серпня 1854, Коломия) - громадсько-культурний діяч і письменник, священик, засновник і організатор українського театру в Галичині. Навчався у Станіславській нормальній школі та гімназії. Закінчив Львівську духовну семінарію і висвятився 1824 року. Спочатку був завідателем, а пізніше парохом у с.Глибокім та одночасно обслуговував церкву у с.Лесівка Богородчан. р-ну. У 1837-1853 рр. був парохом у м.Коломиї. У цей час писав статті до першої української тижневої газети "Зоря Галицька", що виходила у Львові 1848-1857 рр. як орган Головної Руської Ради.
Процюк Степан
Народився 13 серпня 1964 року на Львівщині. Закінчив Івано-Франківський педінститут та аспірантуру Інституту літератури ім. Т.Шевченка АН України. Кандидат філологічних наук. Живе в Івано-Франківську. Викладач кафедри української літератури у Прикарпатському університеті. Був учасником літгурту "Нова дегенерація". Автор кількох книг поезій: "На вістрі двох правд" (1992), "Апологетика на світанку" (1995), "Завжди і ніколи" (1999), книги есеїстики "Лицарі стилосу і кав'ярень" (1996) та двох книг прози: "Переступ у вакуумі" (1996) "Шибениця для ніжності" (2001). Окремі твори С. Процюка перекладались іноземними мовами. Лауреат кількох літературних премій (премії журналу "Кур'єр Кривбасу" за 1998, 1999, 2000 роки та премії "Благовіст" (2000).
Плитка-Горицвіт Параска
(псевдонім Ластівка) ( 1 березня 1927 р., с.Бистрець Верховин. р-ну - 20 квітня 1998 р., с.Криворівня Верховин. р-ну) - учасниця національно-визвольних змагань, народна поетеса та художниця. Автор понад 40 рукописних книг та 100 живописних картин про життя та побут гуцулів. Кращі вірші друкувалися в журналі "Дзвін", альманасі "Гуцульщина" та "Верховинських вістях". Цикл віршів "Скажи поете" побудований як своєрідне інтерв'ю у самої себе. П.Плитку часто відвідували студенти, які записували від неї коломийки, пісні, перекази.
Погідний Микола
(справж. прізвище - Угорчак Микола Петрович, 1901, м.Тисмениця Івано-Франківської обл. - Штат Нью-Джерсі, США) - письменник. Закінчив початкову школу в Отинії, навчався у Коломийській гімназії. Доброволець українського війська (курсант старшинської школи в Коломиї). Науку закінчив уже за польської окупації. Навчався у Станіславівській духовній семінарії, був парохом у різних селах, зокрема, Малій Кам'янці. Брав участь у культурно-просвітницькому й кооперативному русі. 1944 емігрував до Європи. З 1948 - у США (Мелвілл, штат Нью-Джерсі). Парох української громади. Книги для дітей "Казка про гордого боярина Марка Путятича" (1932), "Нечисті скарби" (1933), "Байки для дітей" (1936), "Гетьманська булава" (1937, чотири перевидання), сценічна картина "На провесні" (1936). Усі видання - Львів: Світ дитини. Конкурсна премія за збірку "Оповідання з народного життя" (Станіславів, 1939). Книги "Срібна гривна" (Торонто, 1950), "Пригоди Котика Мурчика" (Буенос-Айрес, 1963), "Марійка Лебідка - лісова квітка" (Буенос-Айрес, 1966) та інші. Збірник церковних проповідей. Стаття про Отинію в книзі "Альманах Станіславської землі" (Нью-Йорк-Торонто-Мюнхен, 1975. -Т.1). Казки "Гетьманська булава" (Коломия: Вік, 1994).
Попадюк Мирослав
(4 листопада 1937 р., с.Хлібичин Снятин. р-ну) - поет і педагог. Один із засновників районного об'єднання Товариства української мови ім.Т.Шевченка. Автор трьох поетичних збірок "Великдень", "Різдво", "Карби", низки книг-есеїв. Лауреат премій ім.М.Підгірянки (1997) та ім. Марка Черемшини (1999). Учасник всеукраїнських з'їздів педагогічних працівників, письменників України, Конгресу української інтелігенції, депутат обласної ради першого демократичного скликання та районної ради. Нагороджений орденом "Знак Пошани".
Попович Надія
( 16 січня 1961р., с.Фитьків Надвірнян. р-ну - 1995 р., там само) - поетеса. Автор книг "Серед минущості буття", "Портрет долі", "Співаю тобі, Україно". Важка хвороба з дитинства прикувала до ліжка талановиту дівчину. Незважаючи на це, вона закінчила Прикарпатський університет. Плідно працювала з літературно-фольклорним колективом "Первоцвіт". Була дипломантом міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів "Гранослов-93".
Попович-Боярська Клементина
(3 лютого 1863 р., с.Велдіж, тепер Шевченкове Долин. р-ну - 7 травня 1945 р., с.Бабинці тепер Борщів. р-ну Тернопіл. обл.) - педагог, письменниця, громадсько-культурна діячка. Після закінчення Львів. гімназії, вчителювала, разом з Н.Кобринською і У.Кравченко брала участь у жіночому русі Галичини. Авторка ліричних віршів, оповідань, спогадів про І.Франка, етнографічних розвідок про нар. вишивки. У 1987р. в с.Шевченковому відкрито меморіальну дошку письменниці. У 1990р. у Львові видано її збірку "Твори".
Мошура Йосип
(31 липня 1909 р., с.Перегінськ Рожнятів. р-ну - січень 1942 р., Станіслав) - поет і перекладач. Уже в дитячі та юнацькі роки був свідком пам'ятних історичних подій початку ХХ століття: Першої світової війни, проголошення Західноукраїнської Народної Республіки та інших. Тому багато образів та епізодів у творчості поета висвітлюють сторінки тогочасної історії. Осип Мошура був активним культурно-просвітницьким діячем. Для поета другою домівкою став Народний Дім. Тут він читав для односельчан свої вірші, брав участь у дискусіях на літературні та суспільно-політичні теми. Його вірші поширюються у рукописах серед молоді краю. Незабаром деякі з них були опубліковані в газеті "Народна справа", куди його незабаром запрошують на роботу. У Львові Осип Мошура мав змогу зустрічатися і спілкуватись із багатьма діячами літератури і мистецтва. Сам він не належав до жодної літературної групи і тому, можливо, це і не дало змоги йому видати друком хоч би одну збірку поезій. Осип Мошура друкувався на сторінках львівських часописів "Народна справа", "Неділя", "Українське юнацтво", "Літопис Червоної калини". Його поетична творчість і культурно-просвітницька діяльність позначилися трагічно на його долі: у 1942 році він був заарештований, а згодом і розстріляний фашистами. На довгі роки його ім'я було призабуте, літературна спадщина не видавалася і не вивчалася. Сьогодні українській літературі повертаються твори письменника. Повертаються після довгого й несправедливого замовчування у книзі "Гей, видно село", в якій зібрано поезії та оповідання Осипа Мошури.Пригадати старшому поколінню, ознайомити з ним сучасників і залишити наступним нащадкам пам'ять про поета - ось мета видання цієї книги.
Осічний Дмитро
(28 вересня 1885 р., с.Кобаки Косів р-ну - 26 листопада 1962 р.) - поет-селянин. Почав друкувати свої твори в 1909 році. Був учасником Першої світової війни. Писав оповідання і нариси, фейлетони. Працював у газетах "Громадський голос", "Селянські вісті" та інших виданнях. У 1957 р. вийшла друком його поетична збірка "Де шум потоків і смерек". У січні 1960 року Д.Осічний став членом Спілки письменників України.По смерті поета в Івано-Франківську вийшла друком його збірка поезій "Думи верховинця" (1962), а згодом у видавництві "Карпати" - "Довбушева криниця" (1973).
Loading...

 
 

Цікаве