WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Письменники нашого краю. Добрянський Павло. Дорошенко Ганна. Дорошенко Ярослав - Реферат

Письменники нашого краю. Добрянський Павло. Дорошенко Ганна. Дорошенко Ярослав - Реферат

де студіював україністику та германістику. Однак завершувати університетську освіту довелося у Відні, бо в 1910 році взяв участь у боротьбі студентської молоді за український університет, через що був позбавлений можливості продовжувати освіту. Саме тоді розгортається активна літературно-критична діяльність Євшана, він виступає в журналах "Бджола", "Будучність", "Літературно-науковий вісник", стає одним з основних авторів журналу "Українська хата". Період з 1909 року до першої світової війни - найбільш плідний у творчій біографії критика. Він видає у Києві книжку "Під прапором мистецтва", у якій сформульовані його основні естетичні засади та здійснено аналіз творчості молодих західноукраїнських письменників Петра Карманського, Василя Пачовського, Богдана Лепкого, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника. Можна з повною відповідальністю стверджувати, що жодне більш-менш помітне явище тогочасного літературного процесу не пройшло повз його увагу. В багатьох статтях, зокрема "Листах з Галичини", відбита атмосфера літературного життя краю, дано своє прочитання - переважно нетрадиційне - багатьох сторінок української класики. З початком війни Микола Євшан був мобілізований до війська. Двічі був тяжко поранений. Тоді ж починається діяльність його як публіциста і громадського діяча. У перші дні виникнення Західно-Української Народної Республіки поручик Федюшка-Євшан одразу ж став її оборонцем. Став за покликом серця, оскільки залишатись осторонь тих бурхливих подій, що стрімко відбувалися довкіл, не міг. 31 жовтня 1919 року він виголошує свою знамениту промову "Великі роковини України", присвячену річниці проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. 23 листопада того ж року Микола Євшан помирає від тифу. Тільки тридцять років відміряла йому доля. З них трохи більше десяти він віддав літературі, написав і опублікував понад 170 літературно-критичних та публіцистичних творів, переклав української мовою цілий ряд філософських та літературознавчих праць німецьких, польських, чеських, італійських авторів.
Іваничук Роман
(27 травня 1929 р., с.Трач Косів. р-ну) - український письменик і громадсько-культурний діяч. Навчався у Коломийській гімназії, Львівському університеті ім.І.Франка. Учителював на Львівщині. З 1963 р. працює в редакції журналу "Дзвін" (до 1990 р. - "Жовтень"). Роман Іваничук - лауреат премії ім.А.Головка (1979), Національної премії України ім.Т.Шевченка (1985), ім.І.Мазепи (1999). У доробку письменника близько п'ятнадцяти історичних романів, якими він намагається заповнити білі плями в нашій історії. Його твори перекладені, зокрема, французькою, російською та іншими мовами.
Іздрик Юрій
(18 жовтня 1962 р., м.Калуш) - український поет, прозаїк, драматург, художник і журналіст. Вчився у Калуській СШ № 6. У 1984 р. закінчив Львівський політехнічний інститут. Друкувався в журналах "Перевал", "Четвер". "Сучасність" та інших. Автор прозових книг "Воццек" (1997), "Острів КРК" (1998), "Подвійний Леон" (2000).
Ільницький Василь
(псевд.: Денис, Денис з Покуття; Денис із-над Серета; 22.04.1823 р., с. Підпечари, нині Тисменицький район -15.04.1895 p., там же) - письменник, перекладач, історик, педагог, громадсько-культурний діяч. Навчався в гімназіях Станиславова, Тернополя і Львова. Студіював у Львівському і Віденському університетах (зак. 1843). Учителював в гімназіях Станиславова, Тернополя і Львова. Учасник Львівського собору "руських" (українських) вчених (1848). У 1884 - 1887рр. - голова "Руського Товариства Педагогічного". Член - засновник "Просвіти" (1868). Друкувався у часописах "Мета", "Правда", "Зоря", "Неділя". Видавець альманаха "Дарунок руським дівицям на новий рік 1871". Автор оповідань і повісті з народного життя, зокрема: "Коваль клепле, поки -, тепле" (1863), "Дурний Івась" (1865), "Суджена" (1871), "Горбатий" (1877), "Роман Дуля" (1881) та ін.; історичної драми "Настася" (1872), 'сторичного оповідання "Князь руський Роман Данилович" (1883); низки літературознавчих та історичних статей.
Чайковський Андрій
(15.05.1857р., м.Самбір Львівської обл. - 02.06.1935р., м.Коломия, нині - Івано-Франківська обл.) - український письменик. Закінчив 1883р. Львівський університет. 22 червня 1915р. після звільнення Львова від російських військ очолив Комітет Українців Львова, який, зокрема, налагодив видання газети "Нове слово". У вересні 1922р. разом з багатьма іншими українськими адвокатами висловив бажаня взяти участь у захисті на "процесі 13-ти". В кінці 20-х років ХХст. виїхав на радянську Україну, де спеціалізувався у знаменитого математика Люльки (м.Харків). Його творча спадщина: повісті "Олюнька" (1895р.), "В чужім гнізді" (1896р.), оповідання "Із судового залу", "Рекрут", "Образа гонору", "Хто винен?", "Краще смерть, ніж неволя" - з життя трудового селянства Покуття. Історичні повісті - "За сестрою", "На уходах".
Чир Нестор
(12 березня 1938 р., с.Новий Диків Любачівського повіту в Польщі) - поет, депутат обласної ради. Живе і працює в Надвірній. Був одним із засновників Надвірнянського товариства української мови. Вже четверте скликання (з 1990 р.) є депутатом Івано-Франківської обласної Ради . Пише вірші, оповідання. Автор поетичних збірок "Пізнє яблуко мого саду" (1998), "Долоні в крапельках дощу" (2001), "Калиновий спалах" (2003). Друкується в часописах ,,Дзвін'', ,,Перевал'', в обласній та районній пресі. З 1987 року керує літературно-мистецькою студією ,,Бистрінь''при Надвірнянській районній газеті ,,Народна воля''. Організував і очолив редакційну раду, яка підготувала альманах ,,Страгора''(1994), книжку ,,Надвірна. Історичний нарис ''(1999) , був членом редакційної колегії з видання фотонарису ,,Надвірна. Поема у світлинах'' тощо. Лауреат обласної премії ім. В.Стефаника (2004) за поетичну збірку "Калиновий спалах".
Черемшина Марко
(Семанюк Іван) (13 червня 1874 р., с.Кобаки Косів. р-ну - 25 квітня 1927 р., Снятин) - відомий письменник, адвокат, доктор права. Навчаючись у Коломийській гімназії, юнак зацікавився тогочасним життям в Галичині і на Буковині, передплачував майже всі тодішні часописи. На цей час припадають і його перші літературні спроби, які він підписує псевдонімами Василь Заренко, Марко Легіт. Згодом Марко Черемшина написав свій перший твір-драму "Несамовиті" і надіслав її на конкурс, оголошений львівським журналом "Зоря". Хоч драма була оцінена рецензентами позитивно, вона ні в друк, ні на сцену не потрапила, текст її загубився, збереглося лише два уривки чорнового автографа.Спроба сил у драматургії не пройшла марно для Черемшини: не ставши драматургом у повному розумінні, він став згодом визначним майстром психологічних новел, характерною прикметою яких є глибокий драматизм. Через деякий час Іван Семанюк відіслав до газети "Буковина" своє оповідання "Керманич",що стало його першим друкованим твором. Впродовж 1900-1901 років у львівському "Літературно-науковому віснику" і чернівецькій "Буковині" було надруковано ряд оповідань, які склали першу книгу присьменника - "Карби. Новели з гуцульського життя". Саме ця книжка відразу поставила Марка Черемшину на одне з чільних місць серед українських новелістів початку ХХ століття. Письменник працював адвокатом у містечку Делятин, а згодом переїхав до Снятина, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою. Нині у Кобаках в рідній хаті письменника створено музей. Є музей Марка Черемшини і в Снятині, де також споруджено пам'ятник-погруддя.
Loading...

 
 

Цікаве