WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Письменники нашого краю. Добрянський Павло. Дорошенко Ганна. Дорошенко Ярослав - Реферат

Письменники нашого краю. Добрянський Павло. Дорошенко Ганна. Дорошенко Ярослав - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Письменники нашого краю
Добрянський Павло
Народився у селі Тарасовці, що на Вінничині 6 березня 1930 року. В 1962 році в Івано-Франківську побачила світ його перша гумористична збірка "Сиджу собі та й думаю". Автор таких гумористичних книжок: "і дзуськи", "Сказано-зроблено", "Лепеха в Раю", "Оце ситуація", "Електронна сваха", "Веселе гроно", "Лукаві замашки", "Нептун в коморі", "Тонка натура", "Тещина стратегія", "Купите - не пожалеете", гумористичну повість "Чиколядовий капелюх" та журнальний варіант повісті "Веселий аптекар". За останню повість удостоєний премії ім. Василя Стефаника. Окремі твори Павла Добрянського друкувалися російською, німецькою, угорською та молдавською мовами. Чи мало не всі літературні критики зійшлися на тому, що Павло Добрянський найкращий гуморист серед аптекарів і найкращий аптекар серед гумористів. Зараз займає скромну посаду заступника головного редактора славнозвісного літературно-художнього журналу "Перевал", що видається в Івано-Франківську.
Дорошенко Ганна
Народилася 1 червня 1954 рою в м. Станіславі (тепер Івано-Франківськ). З відзнакою закінчила філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інститут) ім. Василя Стефаника. Директор Івано-Франківського школи-садка №3, редактор міська, освітянської газети "Посвіт". Перші публікації з'явилися в періодиці навесні 1971 року. Авторка поетичних збірок "Квіт щастях (1997), "Їм шутка шлях у вічністі освятила" (1999), "Білі квіти самотності" (2000). Член Національної Спілки письменників України з 2001 року.
Дорошенко Ярослав
Народився 16 жовтня 1931 року в селі Тязеві, неподалік давнього Галича. Дорошенко писав антирадянські вірші, а з 1948 року входив до існуючої в Тязеві організації українських націоналістів (ОУН). Розповсюджував підпільну літературу, листівки. Дорошенко був привезений у Станіслав на додаткове розслідування справи. Звільнений з-під варти 30 вересня 1955 року за недостатністю доказів для засудження. В 1992 році -реабілітований. 1968 року закінчив історико-філологічний факультет Івано-Франківського педінституту ім. В.Стефаника. Шість років працював у редакціях обласних газет, був прийнятий до Спілки журналістів України, брав участь у роботі обласного літоб'єднання, виступав із власними поетичними творами, рецензіями на художні книжки. Працював старшим редактором методкабінету облуправління кінофікації, кореспондентом-організатором Бюро пропаганди художньої літератури Спілки письменників України ( Івано-Франківській області. Автор збірок поезій "Зоряниця" (1972), "Живучість" (19Щ "Жага" (1984), "Весла часу" (1994), "Сонце у сльозині" (Ш), Добірки поезій представлені в журналах, збірниках, періодиці. Автор статтей, рецензій, передмов до книжок художньої літератури, збірників та альманахів. Низка поезій стали піснями. Із 2 червня 1990 року - голова Івано-Франківської організації Національної Спілки письменників України, член ради НСПУ, правління обласного об'єднання Всеукраїнського товариства імені Т.Шевченка "Просвіта", редколегії Всеукраїнського літератур-художнього та громадсько-політичного журналу "Перевал". Бері діяльну участь у державотворчих процесах, розвитку духовю відродження.
Дучимінська (Решетилович) Ольга-Олександра
(псевд. і крипт. Остапівна Ірма; Барвінок Олег; Лучинська Ольга; Поважна; Поважна О.; Рута; Рута О.; Ольга Д.; 08.06.1883р., с.Миколаїв, Львівщина - 24.09.1988р., м. Івано-Франківськ) - письменниця, журналістка, перекладачка, етнограф, педагог, громадська діячка. Навчалася в Інституті шляхетних дівчат у Перемишлі.1915 - 1916рр. - настоятелька бурси св.Ольги у Львові; 1918 - 1919рр. -у державному апараті ЗУНР. 1919-1922рр. - учителька у с.Ценева (нині - Рожнятівський район) і с.Тяпче( 1922- 1927рр.), нині Долинський район. 1927- 1930рр. проживала у Празі, де познайомилася з О.Олесем, Н.Королевою і В.Антоновичем. 1934 - 1939рр. - співробітниця коломийського журналу "Жіноча доля" і журналу для дівчат "Світ молоді", де співпрацює з І.Кравченко, С.Русовою, Н.Королевою, Д.Віконською, С.Яблонською, І.Вільде, В.Сіменович, І.Зубенком та ін. (ще 1912р. в Коломиї за участі К.Малицької та О.Дучимінськоїбуло відновлене видавництво "Жіночої бібліотеки". У Коломийській газеті "Прапор" за 1912р. О.Дучимінська чи не вперше в галицькій публіцистиці надрукувала статтю про російського вченого і письменника Ломоносова). Співпрацювала також з Львівським часописом "Наша хата". Ольга Дучимінська була свого часу на зразок особистого секретаря Наталії Кобринської, а по її смерті - розпорядницею заповіту Н.К. 1939 - 1941рр. Ольга Дучимінська - науковий працівник Етнографічного Музею у Львові, займалася організацією музеїв, з експедицією АН УРСР їздила по Гуцульщині та Бойківщині з Дослідженням фольклорно-етнографічних і мистецьких пам'яток. Працювала над монографією "І.Франко - етнограф". У роки фашистської окупації дала захисток Ірині Вільде у Львові, чоловіка якої розстріляли гітлерівці. Для української культури Ольга Дучимінська врятувала Олексу Новаківського і цілу групу українських художників і письменників, які втікали від сталінських репресій. Була засуджена до 10 років. Після звільнення у 1960р. не мала постійної прописки, постійно переслідувалася КДБ. Ольга Дучимінська друкувалася з 1905р. Авторка поетичної збірки "Китиця незабудьків" (1911р.) яку прорецензували Н.Кобринська, І.Нечуй-Левицький і С.Чарнецький, повісті "Еті" (1945р.), посмертної збірки зібраних творів "Сумний Христос" (Львів, 1992р.), виданої стараннями директора Музею Івана Франка Романа Горака та внука Ольги Дучимінської - І.Мигули, куди ввійшло 26 прозових творів. Ольга Дучимінська переклала з чеської мови спогади К.Свєтлої "З наших боїв і змагань" (1912), оповідання Ю.Зеєра "Самко Птах" (1926), уривок повісті "Бабуся" Б.Немцової (1932). Авторка спогадів про О Кобилянську і Н.Кобринську, фольклорно-етнографічних записів, які зберігаються в ІМФЕ ім.М.Рильського ПАН України.
Ципердюк Іван
Народився 23 серпня 1969 року в селі Загвіздя на Івано-Франківщині. Закінчив Івано-Франківський педагогічний інститут їм. В. Стефаника, Автор збірок "Химери", "Переселення квітня", численних публікацій у періодиці. Кандидат філологічних наук. Працює журналістом в українській редакції радіо "Свобода". Мешкає в Івано-Франківську.
Цеглинський Григорій
(9 березня 1853 р., Калуш - 23 жовтня 1912 р. Відень, Австрія) - письменник, педагог, громадсько-політичний діяч. Закінчив Станиславівську гімназію, навчався у Віденському університеті. Автор поем, оповідань, оглядів, політичних і літературознавчих критичних статей, які друкувалися у ,,Ділі''та ,,Зорі'', підручників для українських гімназій. Найплідніше на письменницькій ниві Г.Цеглинський працював у Львові. Тут він написав комедії ,,На добродійні ціли''(1883), ,,Соколики''(1884), ''Тато на заручинах'' (1884), ,,Лихий день''(1885), ,,Шляхта ходачкова''(1887), які ставилися на багатьох сценах Галичини і навіть Канади. У 1888-1895рр. керував укр.класамиПеремиської державної гімназії у Польщі, а у 1895-1910 рр. був їх директором. Від 1907 р. жив у Відні, де був послом до австрійського парламенту. Тут він і помер. Вдячні прихильники таланту письменника перевезли його тіло до Перемишля і перепоховали на місцевому українському цвинтарі.
Євшан (Федюшка Микола)
(19 травня 1889р., Войнилів Калуського району - 23 листопада 1919р., Вінниця) - критик, літературознавець і перекладач. Закінчив Станіславську гімназію, згодом Львівський університет,
Loading...

 
 

Цікаве