WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Письменники нашого краю - Реферат

Письменники нашого краю - Реферат

новоствореної нижчої гімназії у Коломиї, де був учителем М.Павлика. У 1868-1888 - директор прогімназії у Бохні, з 1888 - знову у Коломиї. Побував у зах. Европі, пн. Африці і Малій Азії, про що писав у тритомному виданні "Путевые записки" (1889). Заохочуючи сільських дітей навчатися в Коломийській гімназії, на власні кошти відкрив для них бурсу, а для жіночого пансіону заповів свій двоповерховий будинок. Уроки проводив українською мовою, але свої твори писав "язичієм". Автор книжок "Церкви русские в Галиции и Буковині" (Коломия, 1877), "Зоря на руськім небосклоні" (там же, 1878), "Несколько руських і молдавських грамот" (1880). І. Франко і М. Павлик високо оцінили творчість його, хоча вказали, що він писав суржиком - "язичієм".
Вінценз Станіслав
(30.11.1888, с.Слобода Рунгурська, тепер Слобода Коломийського району -28.01.1971, м. Лозанна, Швейцарія) - польс. письменник. Дитинство провів у Криворівні, де на нього великий вплив мала няня гуцулка П.Сліпенчук-Рибенчук, вивчив укр. мову і пізнав культуру Гуцульщини. Закінчив Коломийську гімназію (1898-1906) і Віденський університ ,(1906-1914; біологія, славістика, санскрит, філософія), де захистив докторську дисертацію "Вплив Геґеля на філософію релігії Фойєрбаха" (1914). Підхорунжий австр. армії, учасник 1-ї світової (1915-1918) і польс.-більшовицької (1919-1920) війни. Прихильник Ю.Пілсудського, член контрольної ради нафтового підприємства "Польмін" і редактор місячника "Дроґа". У 1940 був заарештований НКВС, сидів у Жабйому і Станіславі. У травні 1940 разом з родиною втік на Угорщину, звідки у 1945 емігрував до Франції, а пізніше до Швейцарії. Він був особисто знайомий з І. Франком, на честь якого біля своєї садиби у Слободі Рунґурській спорудив пам'ятник, написав цікаві спогади. Творчу діяльність почав перекладами Ф. Достоєвського та В. Вітмена (Уїтмена). Вивчав історію, побут, звичаї і нар. творчість гуцулів, на основі яких надрукував фольк.-етногр. тетралогію "На високій полонині" (Правда старого часу, 1936; "Звада", 1970; "Листи з неба", 1974; "Барвінковий вінок", 1979), яку високо оцінила укр. (О. Дучимінська, О. Кульчицька, М. Рудницький), польс., італ. і англ, критика. Уривок з першої частини "На високій полонині" переклав П. Козланюк (див.), а майже повністю Б. Сенежак ("Жовтень". - 1969-1970). В. автор есеїв і спогадів "По стороні пам'яті" (1965), "З перспективи подорожі" "По стороні діалогу" (1984), "Діалоги з Советами" (1966) і "Темати - жидовскє" ('1975). Під враженням . повіді В. (1939) Іван Ле написав оповідання "Твердий характер", Ю. Яновський - "Василь Палійчук, гуцул". В. листувався з О. Дучимінсь-кою (див.) і В. Полєком (див.). Похований у Кракові. Див. "Архіви , Укр аїни" (1970. - ч.б. - С. 105-106), "Сьвят Вінценза" (Вроцлав, 1992) і працю А. Мадиди "В пошуківаню едносьці чловєка і сьвята. Фолькльор в твурчості Ст. Вінценза" (Торунь, 1992).
Вітовський Дмитро
(псевд.: Буряк Гнат; 8.10.1887, с.Медуха, тепер Галицького району 8.07.1919) - укр. військовий діяч і письменник. Закінчив Станіславську гімназію і Львівський університет, . Працював в адвокатській канцелярії у Станіславі, організатор втечі М.Січинського (див.) із Станіславської тюрми (1911). Член радикальної партії, організатор читалень і "Січей". З 1914 сотник УCC, 27.06.1915 вступив у Галич і вивісив там синьо-жовтий прапор. 1916-1917 на Ковельщині (тепер Волин, обл.), як комісар УСС, основував укр. школи. Як голова Військового комітету, організував 1.11.1918 Листопадовий Зрив. Полковник УГА. Секретар військ, справ ЗУHP. У травні 1919 член делегації на мирній конференції у Парижі. Повертаючись з неї загинув в авіакатастрофі під Ратібором (Долішній Шлезьк). Похований у Берліні, де йому споруджено надгробний пам'ятник роботи М. Брянського (див.). Редактор "Шляхів". Автор "Похорону стрільця" (1914), "Пам'яті І. Балюка" тощо (передрук - у кн.: Стрілецька Гологофа. - Львів, 1992). О. Олесь написав вірш "Пам'яті Д.Вітовського".
Зубенко Іван
(25.09.1888 p., Херсонщина -1940p., м. Коломия, нині Івано-Франківської обл.) - письменник, драматург, журналіст. У 1920 -1922рр. - редактор часопису. Автор драматичних творів "Дівча з лілією", "Орленя" ін., які йшли в галицько-українських театрах; повістей "Фатум", "Галина" (1937), "Квітка на багні" (1937), новели "За кулісами" (1937) й ін. Щоб уникнути переслідувань НКВС, покінчив життя самогубством (1940р.) - Похований у Коломиї.
Равлюк Любомир
(16 лютого 1973 р., с.Устя Снятин. р-ну) - педагог, композитор і виконавець, викладач музики педогогічного коледжу Чернівецького Національного університету імені Ю.Федьковича. Лауреат пісенних фестивалів "Первоцвіт" (Чернівці), "Нові імена" (Київ), "Джерела" (Луцьк), "Буковинський жайвір" (Чернівці), "Коли співають козаки" (Чернівці). Керівник вокального ансамблю "Буковинка" та вокально-естрадної студії в дитячо-юнацькому центрі "Юність Буковини". Автор музичної збірки власних композицій "Перший крок до любові" (1999) та понад 150 пісень.
Радиш Богдан
(нар. 20 листопада 1934 р., с.Рожнів Косів. р-ну) - поет, член НСПУ, громадський діяч. У квітні 1989 р. створив і очолив перший на Косівщині осередок Товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка, з серпня 1989р. - голова районної організації "Просвіта". З 1995 р. - голова районної організації Конгресу української інтелігенції. Автор 11 поетичних збірок. Лауреат обласних премій ім. М. Підгірянки (1992р.) та В. Стефаника (1999р.), районної премії ім.М.Павлика (1993р.). Збірки останніх років - "Сльоза на камені" (1995р.), "Чумацький віз" (1996 р.), "Між ударами серця" (1997р.), "Притчі" (1999р.), "Хитрий котик Василько" (2000 р.).
Рихтицька Дарія
(19 серпня1930р., м.Рожнятів) - поетеса, вчителька за фахом. Дарія Мельникович-Рихтицька прийшла в українську поезію у розквіті своїх сил. Почала друкуватись із середини 70-х років в українській пресі діаспори - журналі "Шлях перемоги"(Німеччина), "Свобода"(США), та ін. виданнях. В 1944 році емігрувала в Німеччину, в Баварію. Тут, у Регенсбурзі, закінчила гімназію. Вийшла заміж за Любомира Рихтицького, члена УПА, автора багатьох книжок про рух Опору на Україні. Педагогічну освіту здобула на Вищих педагогічних курсах. Зараз проживає у США, багато уваги приділяла і приділяє вихованню молоді, активістка жіночого руху. У поезії Д.Рихтицької органічно поєднуються патріотичні національно-визвольні мотиви з лірично-інтимними настроями і почуттями. Як вірна дочка свого народу, вона на чужині тонко відчуває болі рідного краю, ранидуші свого народу, героїчні і трагічні сторінки його історії, зокрема визвольного руху Опору на Прикарпатті.
Романовський Мечислав
(12 квітня 1834 р., с.Жуків Тлумац. р-ну - 24 квітня 1863 р., під Юзефовом Білгорайського повіту Польща) - польський поет, для якого рідною була прикарпатська земля. У родині Романовських була надзвичайно жива традиція визвольних змагань, щире захоплення боротьбою за незалежність Польщі Тадеуша Костюшки. Та й сам поет був свідком селянського повстання 1846 року та революційних потрясінь в Європі, які, звичайно, мали значний вплив на формування його особистості. Шкільні роки Мечислава пройшли у Коломиї та Станіславській гімназії. Навчаючись у Львівському університеті, він захоплюється літературною діяльністю, пише низку поетичних творів. Декілька років працює в бібліотеці Оссолінеума у Львові, згодом стає співробітником "Газети народової" і "Літературного журналу", навколо яких об'єднувалася група прогресивної польської інтелігенції - продовжувачів традицій
Loading...

 
 

Цікаве