WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Космач – історія села - Реферат

Космач – історія села - Реферат


Реферат на тему:
Космач - історія села.
Перша письмова згадка про Космач датується 1412 роком. Науковці стверджують, що село отримало назву від вигляду першого поселенця, який мав космате волосся. Народні легенди оповідають, що першим мешканцем Космача був чоловік, який називався Космачук.
Десь під кінець XIII ст. прибув у гори один чоловік із жінкою та сином. Згадана родина втекла зі Снятина, бо чоловік посварився з паном і заслужив велику кару. Щоб уникнути її, сім'я мала переховуватись у Карпатах, і вибрала місце, де збігалися три річки в одну. Таким чином тут, між горами, поселилися перші мешканці, які називались Іван, Анна та їх син Іванко. Саме цього першого жителя називали Іван Косматий. Чи він мав таке прізвище, а чи від того, що він мав велике кучеряве волосся - цього літописець не міг з'ясувати. проте син першого мешканця звався Іван Космачук. Існує думка, що від цього і пішла назва Космач.
Другий поселенець утік з Молдавії, теж за якийсь вчинок.
Мандруючи по горах, натрапив на першу оселю Косматого Івана.
Цей молдован назвав себе Діорді, жінку звали Єлена, дочку Ганна.
Він поселився перший раз на горі, яку назвав "Сиглін", але скоро покинув своє помешкання, бо тут не було річки. Діоді з родиною поселився на гарному горбочку біля річки, та назвав цей горбок "Мончіль".
Ще в одній легенді говориться, що першими поселенцями Космача були молоді купці з Італії. Їздили вони до Київської Руси через Карапати. Між стрімкими горами, серед землі смерекових лісів, збудували вони хатинку, в якій зупинялися на нічліги тому, що довкола не було ні міст, ні сіл. Одного разу двоє сміливців Джульєта і Нікос залишилися зимувати в горах. Наступного літа купці знову їхали до Києва і завітали на відпочинок до своїх краян і були здивовані, що вони вижили в таких суворих обставинах. До того ж у них народилися двійнята, які дістали поетичні назви Акра і Грегіт. В їх честь залишились назви вершин.
До молодого подружжя приєдналося ще кілька відважних і в карпатських горах появилося поселення, яке назвали Завоєли, тобто місце, яке люди відвоювали (завоювали) від природи для свого села.
Про це співають до цього часу в гуцульських співанках:
Ой підемо в Завоєли,
у тисовий замок
Та там вино мемо пити,
що застане ранок...
Пізніше виник ряд присілків:
Ставник - стоянка сусідів Косматого,
Бані - тут варили сіль. Будинок де варили сіль називався "Бані". Тут жили люди які варили сіль і було їх десь біля тридцяти хат.
Плаюци - "Плай" місце де не було поселенців. Сюди космачани виганяли худобу на пасовища.
Рушір - це шлях, по якому можна виїхати з села.
А ще присілки: Запогариця, Діл, Мел, Буковець, Клявза, Ставник, Дощаний, Медвежий, Віпчинка, Облаз, Буди, Горішне, Погір...
Всього 32 присілки.
Два космацькі цвинтарі, багато архівних матеріалів, дійсно стверджують, що Космач - одне з найдавніших поселень Гуцульщини. В 1994 році археологи та історики зі Львова під час розкопок в урочищі "Томчуччино", що на присілку Медвежий, провели дослідження досі незнаного науці солевиробничого осередку трьохтисячної давності. Під час розкопок у Космачі знайдено бронзові знаряддя, численні уламки горщиків, корчаг, а також розвали черені печі, відкрито залишки кам'яно-глиняних печей для солеваріння, велику кількість уламків посуду. Форма і орнаментація корчаг дуже близька до амфор культури Гава та Речь у Трансільванії.
Під кінець ХІV століття була побудована перша невелика церква, в селі вже проживало близько 150 родин, було вибрано сільську старшину для ведення порядку в селі та вирішення спорів між житeлями села.
В 60 роки коли комуністичною владою було приказано знести хрести та каплички на церковне подвір'я, то ніхто не хотів цього робити. Роботи виконували найманці і здебільшого вночі, щоб ніхто не бачив. Так було забрано капличку в центрі села, а вранці прийшли люди оглядати спустошене місце і побачили, що щось чорніє в землі. Це був великий круглий чорний горщик з накривкою. Горщик зробив тодішній голова сільради Брустурняк Юрій (тепер покійний). Ледве відкрив горщика, разом з прибиральницею Варцаб'юк Н., бо він був засмолений живицею.
Побачили вони там 30 аркушів пергаменту, списаного дрібним почерком. Мова була незнайома, а голова і прибиральниця були не дуже грамотні, тому вирішили покликати на допомогу Ірину Новицьку, яка мала закінчені два європейські університети і знала багато мов.
Пізніше через багато років Ірина Новицька, розповіла про написане в листах пергаменту. Не все було зрозумілим з написаного, бо був він (пергамент) написаний болгарською мовою і не дуже чітким почерком. Але дочиталася, що розповіди іде про історію Космача. Датований був 1236-1249 роками. В літопис кожного року писалася одна картка пергаменту. Досить докладно описував літописець про напад татар на Космач і про те, що гуцули повтікали від них в гори. Татари найбільше мордували жінок. Щоб захистити себе гуцули Космача відкрили на річці Велика (тепер Пістинька) клявзу і вода почала топити село. Татари опинилися в пастці, намагалися втікати в гори, але звідти гуцули кидали в них камінням. З Космача не вдалося втекти ні одному татарові. Всі були потоплені і побиті.
Ще писав літописець, що знову настали непевні часи і він закопує своє писання в глиняному горщику на тому місці, де його знайшли.
Голова сільської ради спалив пергаменти і тим самим відірвав кусочок правдивої інформації про село Космач. В період феодальної роздрібленості територія Космача входила в склад Галицько-Волинського князівства. Народ терпів набіги від польських, угорських, литовських і татарських загарбників.
В 1340 роки, коли перестало існувати Галицько-Волинське князівство, територію Космача загарбали волоські "господарі", а з 1387р. до 1772 р. ці землі знаходились під владою шляхетської Польщі. проти тяжкого соціального і національного гніту населення Прикарпаття не раз піднімалося на боротьбу, так в 1490 р. в Галичині спалахнуло повстання під проводом селянина Мухи і ряд інших повстань. Після невдалих повстань становище селян ще більше погіршало, а після прийняття унії в 1569 р. посилився ще й релігійний гніт.
В середині XVII століття в Космач з своїм військом прийшов поміщик Яблонський. Люди платили панові податки хутром, худобою, зерном і грішми.
Село Космач заслужило велику славу на цілу Гуцульщину в часи опришківського руху. Видатний ватажок опришків Олекса Довбуш був тісно пов'язаний з Космачем і багато космачан брало бузпосередню участь в опришківських загонах. Про ці події є цікавим документ знайдений в горішній Довбушівській церкві. Це сувій пергаментного паперу розмірои 150 сторінок. Писав пергаменти православний монах з Манявського монастиря і датований 1750-1791 роками. Під час війни 1944-1945р. священник Каменецький виїхав до Америки і де подів пергаментні записи ніхто не знає. Але космачани з вуст в вуста передають такі дані: про Олексу Довбуша та Довбушівськуцеркву.
Олекса народився в Печеніжині. До семи років не міг ходити, але врятувавши теля дістав сили ходити своїми ногами. Коли Олекса підріс і мав 15 років від разу то пішов у найми до космацького коваля. Тут він навчився ремесла - ковальства, випасав худобу, будував хати, виконував всі господарські роботи. Згодом познайомився з дівчиною бідної вдовиці, Марічкою.
Коли вже договорилися Олекса з Марічкою
Loading...

 
 

Цікаве