WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Місто Фастів – історія і сучасність - Реферат

Місто Фастів – історія і сучасність - Реферат

менше половини дітей шкільного віку, регата лишалася поза школою. У містечку не існувало жодної народної бібліотеки, робітничого клубу, зате діяли 2 церкви, костьол, 6 синагог.
Багато горя й страждань завдала трудівникам Фастова імперіалістична війна. На заводі Брандта і в залізничних майстернях збільшився робочий день, знизилася зарплата. День у день росли ціни на продукти. Частина робітників була мобілізована на фронт, і сім'ї лишилися без годувальників. Тому звістка про Лютневу революцію і повалення царизму викликала серед трудящих величезне піднесення. Наприкінці квітня 1917 року за участю представників київських Рад робітничих і військових депутатів у Фастові створено Раду робітничих і солдатських депутатів. До неї ввійшли 32 чоловіка, які представляли 2 тис. робітників1. Виконком Ради з 6 чоловікочолив робітник котельно-механічного заводу більшовик Г. Красно-польський. У Раді розгорнулася гостра боротьба з меншовиками та есерами за маси.
Важливу роль у цій боротьбі відіграв партійний осередок, що виник у середині квітня 1917 року. Більшовики П. Унрук, учасник революції 1905-1907 рр., який повернувся з заслання, ливарник котельно-механічного заводу В. Щавинський, робітники Б. Бочковський, Г. Краснопольський вели широку революційну пропаганду. Партійний осередок організував святкування Першого травня. В цей день містечко мало урочистий, святковий вигляд, контори і магазини не працювали, на будинках майоріли червоні прапори. Робітники підприємств, залізничники і селяни пройшли колонами по центральних вулицях, а потім відбувся багатолюдний мітинг. Довго на вулицях не стихали революційні пісні.
Під керівництвом партійного осередку 25 жовтня 1917 року робітники заводу Брандта висунули вимогу негайно виплатити їм двотижневу заробітну плату на основі підвищених розцінок, а також провести доплату різниці між новими і старими розцінками, починаючи з 18 липня 1917 року, коли вперше були поставлені ці вимоги. Не діставшії військової допомоги, адміністрація заводу змушена була піти на поступки.
Про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді у Фастові стало відомо наступного дня. Більшовики влаштували політичну демонстрацію і мітинг, на якому виступили П. Унрук і В. Щавинський. Під керівництвом більшовиків трудящі Фастова посилили боротьбу проти буржуазної Центральної ради, за встановленні Радянської влади. На початку листопада робітники захопили завод Брандта і в резолюції зборів 8 листопада 1917 року записали, що вони повністю підтримують Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів і на перший їх заклик підуть всі як один під прапором революції на захист дорогої їм свободи. Загальні збори робітників, що відбулися наприкінці листопада 1917 року, прийняли резолюцію, в якій вимагали якнайшвидшого запровадження контролю над виробництвом, вбачаючи в цьому єдиний засіб боротьби з саботажем капіталістів, а також передачі всієї влади на Україні Радам робітничих, солдатських і селянських депутатів.
Загони Червоної гвардії 30 січня 1918 року вигнали з Фастова війська Центральної ради. Але в лютому містечко захопили німецькі окупанти. Вони без суду і слідства розстрілювали всіх, кого запідозрювали в прихильності до Радянської влади, грабували жителів. Партійний осередок у складних умовах підпілля організував з робітників партизанський загін, який налічував до 100 чоловік.
Після краху німецької окупації на Україні влада у Фастові в листопаді
1918 року перейшла до петлюрівської Директорії. Знову почалися арешти й погроми. П'яні банди січовиків убивали на вулицях людей, вдиралися в будинки, грабували і тероризували населення.
Визволивши Київ, радянські війска, до складу яких входили Вогунський і Таращанський полки, вирушили ранком 17 лютого 1919 року в напрямку Фастова. Натиск богунців і таращанців був навальним. Вже наступного дня солдати петлюрівських.полків почали розбігатись. А 19 лютого радянські частини вступили у Фастів. Деякий час тут містився штаб 1-ї Української радянської дивізії. 28 лютого 1919 року був організований ревком на чолі з помічником машиніста комуністом В. Л. Малиновським. До складу його ввійшли також комуністи В. Щавинський, Г. Краснопольський та М. Шуланд. Ревком створив червоногвардійський батальйон для боротьби з бандами, командиром якого став П. Унрук, організував населення на відбудову залізничної колії на лінії Київ-Фастів. 2 квітня
1919 року з Києва прийшов перший поїзд. Партійпий осередок у березні 1919 року налічував 16 комуністів. З їх ініціативи робітники відбудували котельно-механічний, або, як його стали називати, чавуноливарний завод. 6 червня підприємство стало до ладу.
Дальший розвиток господарського будівництва перервав на початку вересня 1919 року наступ полчищ Денікіна. Боронили містечко від білогвардійців бійці Одеської групи Червоної Армії. Багато з них загинуло смертю хоробрих. Всі вони поховані в братській могилі у міському парку.
Захопивши Фастів, денікінці почали відкрито грабувати населення. За найменший вияв непокори розстрілювали на місці. Багато жителів загинуло під час єврейських погромів. Один з них, що почався 9 вересня 1919 року, тривав 6 днів. Погромники вбили близько 600 чоловік, спалили 100 будинків і 60 крамниць.
Населення Білоцерківського (до 1919 року - Васильківського) повіту активно виступило на боротьбу з денікінцями. Для оперативного керівництва партизанським рухом повіт був поділений на три зони: Білоцерківську, Фастівську та Рокитняріську. Повітовий партизанський штаб знаходився у Фастівській зоні. Протягом трьох місяців партизани більше десяти разів захоплювали містечко й залізничну станцію. Білогвардійці тривалий час не мали можливості відправляти поїзди через Фастів.
Не витримавши стрімкого натиску радянських військ, денікінці панічно відступали. 23 грудня 1919 року першим до Фастова вступив 521-й полк 3-ї бригади 58-ї дивізії. Слідом за ним ввійшли частини 47-ї дивізії. Денікінці втекли, залишивши на залізничній станції ЗО ешелонів, навантажених літаками, артилерією, снарядами та іншим військовим спорядженням*. За героїзм і вміле командування радянськими частинами в боях за Фастів пачальник штабу 172-ї стрілецької бригади 47-ї дивізії С. Й. Білий був нагороджений орденам Червоного Прапора та іменним золотим годинником.
Уже 27 грудня 1919 року у Фастові почав діяти ревком у складі 5 чоловік на чолі з В. Щавинським. При ревкомі працювали 4 відділи: управління, земельний, продовольчий і народної, освіти. Одночасно був створений партійний комітет, який налічував 6 чоловік5. З неймовірними труднощами ревком та партком налагоджували мирне життя у Фастові. Головну увагу вони приділяли організацї допомоги
Loading...

 
 

Цікаве