WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Місто Фастів – історія і сучасність - Реферат

Місто Фастів – історія і сучасність - Реферат

зруйнували костьол і припинили діяльність єзуїтів. Заповітною мрією М. Швачки було взяти Білу Церкву, але для цього не вистачило ні людей, ні зброї, Польські магнати, не маючи достатньо сил, щоб придушити повстання, звернулися до Катерини II по допомогу. Царський уряд, боячись вибуху антифеодального повстання на Лівобережній Україні, погодився послати війська. Влітку 1768 року повстання було придушене. А. Журба загинув у бою, а М. Швачку за вироком царського суду заслали на каторгу до м. Нерчинська. Дальша його доля невідома. Народні піснізмальовують М. Швачку як вольову, сміливу, небезпечну для панів людину:
Ой, хвалився батько Швачка,
Да до Хвастова йдучи,
Ой, будемо драти, панове-молодці,
Із китайки онучі.
Ці слова народної пісні про М. Швачку Т. Г. Шевченко взяв за епіграф до одного з розділів поеми "Гайдамаки".
(Після возз'єднання Правобережної України з Росією Фастів ввійшов до складу Васильківського повіту Київської губернії. Деякий час він залишався власністю епіскопа Швницького, який повернувся до Фастова. У 1843 році епіскопам було призначено утримання з казни, а містечко зараховано до державних маєтностей. Воно стало центром волості.
Припинення руйнівних нападів татар і грабежів польських магнатів зумовило зростання населення. Якщо за переписом 1797 року в містечку проживало 904 чоловіка2, то в 1852 році вже 3266. Жителі працювали на броварні, ґуральні, займалися ремеслами і особливо - торгівлею, розвитку якої сприяло вигідне розташування Фастова на шляху Київ-Бердичів. Тут було 20 дрібних крамниць і 3 корчми. Щороку відбувалося 7 ярмарків, куди привозили на продаж худобу, сало, хліб, мед, рибу, сіль, будівельні матеріали, жорнові камені тощо. Ваяигавого галуззю господарства лишалося хліборобство, яким займалося 500 державних селян. У 1855 році в містечку налічувалося 129 будинків, з них 2 кам'яні під залізом, решта - дерев'яні під соломою. В 1851 році відкрито двокласну школу для хлопчиків і через два роки - для дівчаток. В обох школах навчалося 60 дітей3.
Економічний, політичний і культурний розвиток Фастова значно пожвавився в останній чверті XIX ст. Цьому сприяли, насамперед, побудова і введення в дію в 1870 році залізниці Київ - Одеса. За рахунок пролетаризації селян навколишніх сіл та припливу робітників з промислових центрів Росії у містечку почав формуватися пролетаріат. Наприкінці XIX ст. у Фастові на залізниці працювало 973 чоловіка колишніх селян і 139 чоловік з інших станів4.
Одночасно з прокладенням залізниці прусський підданий Ф. Брандт збудував у міофечку котельно-механічний завод, на якому працювало 34 робітники. На заводі вручну виробляли устаткування для цукрових заводів. У 1900 році на базі цього заводу утворилось "Акціонерне товариство Ф. Брандта". Тоді тут налічувалось уже 180 робітників. Близько 100 чоловік працювали в залізничних майстернях та на заводі по виготовленню шпал, що став до ладу 1872 року. Характерною рисою економіки Фастова кінця XIX - початку XX ст. була наявність великої кількості дрібних напівкустарних підприємств з 5-10 робітниками. Це, зокрема, 2 шкіряні, 2 миловарні, 5 цегельних, кілька медоварних підприємств, 2 водяні млини, 5 крупорушок тощо5. У містечку налічувалося понад 60 дворів ремісників, з них 40 шевців, 7 бондарів, 13 займалися слюсарно-ковальським промислом6.
Умови праці робітників були тяжкі. На заводі Брандта робочий день становив 12 -14 годин, а заробітки не перевищували 12 крб. на місяць1. Адміністрація підприємства в гонитві за високими прибутками мало звертала уваги на техніку безпеки, що призводило до нещасних випадків, які особливо почастішали після 1897 року, коли на заводі встановили механічні верстати і збільшили обсяг ливарних робіт. Покалічених, як правило, звільняли з роботи без усякої допомоги. Більшість робітників жила в бараках, збитих з дощок і обмазаних глиною, з земляною долівкою.
Експлуатація, жахливі умови життя штовхали робітників на шлях економічної, а потім і політичної боротьби. Пристав Васильківського повіту в рапорті справнику від 23 червня 1897 року писав, що робітники котельно-механічного заводу М. А. Коконно та П. Є. Зайковський агітували товаришів висунути вимоги про збільшення заробітної плати і скорочення робочого дня, а в разі незадоволення вимог - організувати страйк. Вони розповсюджували також революційну літературу3. Зважаючи на зростання революційної активності робітників Фастова, київський "Союз боротьби за визволення робітничого класу" 15 серпня 1897 року випустив прокламацію "Лист до робітників машинобудівного заводу Брандта", яка закликала їх брати приклад з інших міст і виступати на боротьбу за поліпшення свого становища. Закінчувалася прокламація словами: "Дружна сила робітників все переможе"3. Перший організований страйк на заводі Брандта відбувся в 1903 році. Його учасники вимагали скоротити робочий день до 10 годин із збереженням заробітної плати. Адміністрація змушена була задовольнити їхні вимоги. Наростання революційного руху у Фастові занепокоїло власті. В листопаді 1904 року за розпорядженням командуючого Київським військовим округом до містечка прибув військовий загін.
Робітники Фастова активно виступали проти царизму в роки першої російської революцій. Влітку 1905 року поліція лише силою зброї придушила страйк робітників заводу Брандта і залізничних майстерень. Близько 20 учасників страйку заарештували. Але репресії не зламали робітників. Вони боролися навіть у час спаду революційної хвилі. 2 квітня 1907 року на заводі знову вибухнув страйк, який тривав майже місяць. Тільки після задоволення частини вимог робітників і застосування жорстоких репресій 27 квітня завод почав працювати.
(Тяжким було становище і тієї частини населення, що займалася землеробством. У 1912 році у містечку з 879 селянських господарств 140 мали земельні наділи до однієї десятини, 285 - до двох, 221 - до трьох десятини, а 16 господарств володіли 10 й більше десятинами. Отже, більш як половина господарств були дуже погано забезпечені землею.Їм належало всього 167 коней і 93 голови великої рогатої худоби4. Тому бідняки мусили або здавати в оренду свої ділянки землі й шукати заробітків у промислових центрах, або йти в кабалу до куркулів.
Злидні й нестатки були постійними супутниками трудящих дореволюційного Фастова. Жили вони в убогих дерев'яних хатинах. Восени під час дощів на вулицях стояла непролазна грязюка, а влітку - хмари куряви. Мало дбали місцеві власті про охорону здоров'я населення. В 1900 році 9337 жителів містечка обслуговувала лікарня на 25 ліжок, фельдшерський пункт та аптека, в яких працювали 4 лікарі, 4 фельдшери і один аптекар. У двох гімназіях, чотирикласній, двох двокласних і чотирьох однокласних школах навчалося
Loading...

 
 

Цікаве