WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Місто Фастів – історія і сучасність - Реферат

Місто Фастів – історія і сучасність - Реферат

формування козацького полку і дозвіл поселитись у Фастові. В ході війни фастівський полковник виконав взяті на себе зобов'язання: брав участь у боях з турками, охороняв кордони від набігів татар. Одночасно він дбав і про господарське піднесення Фастова та навколишніхсіл, зміцнював козацькі сили для боротьби з польською шляхтою. 1692 року у Фастові налічувалося 3 тис. дворів, а чисельність полку зросла протягом 1691 -1693 рр. з 800 до 3 тис. чоловік. Заселяли землі Фастівського полку селяни-втікачі, міщани, козаки - вихідці з різних місць України. Вони не відбували феодальних повинностей польській шляхті, платили тільки невеликі податки місцевій козацькій старшині.
Російський священик І. Лук'янов, який під час мандрівки в Палестину заїжджав до Фастова, писав, що містечко гордо стоїть, обнесене дерев'яними укріпленнями і земляним валом, захисники його - сильні й сміливі люди. Продукти у Фастові дешеві, навіть дешевші, ніж у Києві. Про характер діяльності Палія польський регіментар С. Дружкевич 30 серпня 1692 року писав королю Яну ІІІ Собеському, що той створює собі удільну провінцію, укріплює Фастів, будує фортеці, звідусіль збирає людність і претендує на землі по саму Случ. Палія активно підтримували трудові верстви населення, що прагнули визволитися з-під польсько-шляхетського ярма. Наприкінці 90-х років XVII ст. населення Правобережної України знову піднялося на боротьбу проти шляхти. З Фастова, де в укріпленому замку була резиденція С. Палія, вирушали козацькі загони, які разом з селянами та міщанами виганяли із сіл і містечок магнатів і представників польської влади. Польський уряд не раз посилав війська проти повстанців. У 1693, 1694 і 1697 рр. козаки Фастівського полку разом з козаками Богуславського, Корсунського та Брацлавського полків відбили спроби польсько-шляхетських військ захопити Фастів і ліквідувати правобережне козацтво.
Усвідомлюючи складність політичної обстановки, зважаючи на прагнення народних мас возз'єднати Правобережну Україну з Лівобережною в складі Росії, С. Палій у 1688 і 1689 рр. звертався до царя з проханням прийняти Фастів разом з козаками і міськими жителями до складу Російської держави. Але царський уряд, не бажаючи ускладнювати відносини з Польщею, відповів, що це зробити неможливо через наявність "Вічного миру".
Боротьба з польською шляхтою особливо загострилася після укладення між Польщею і Туреччиною в січні 1699 року Карловицького миру. Не потребуючи більше допомоги козаків, сейм у червні 1699 року вирішив остаточно ліквідувати козацтво. Незабаром київський католицький епіскоп Я. Гомолінський прислав у Фастів двох ксьондзів, щоб вони від його імені прийняли маєток. На претензії єзуїтів С. Палій відповів, що він "поселився на вільній Україні, і Речі Посполитій немає ніяких справ до цієї області; лише він один має право в ній розпоряджатися, як справжній козак і гетьман козацького народу". Тоді за наказом короля регіментар Цинський у серпні 1700 року на чолі 4-тисячного війська з артилерією вирушив у похід на Фастів. Довідавшись про наступ, С. Палій спорядив великий козацький загін у сусідній ліс для засідки, а головні сили залишив у місті. Вороги підійшли до Фастова надвечір і розмістилися табором, не чекаючи нападу. Наступного дня козацькі сотні раптово напали на табір польських військ і розгромили їх.
Польсько-шляхетський уряд розгорнув підготовку до великого наступу. У зв'язку з загрозою ворожого нападу полковники С. Палій, С. Самусь, З.Іскра, А. Абазин зібрали у Фастові взимку 1702 року нараду, яка ухвалила закликати до повстанця народні маси. На початку 1702 року Фастів перетворився на великий військовий табір. Сюди збиралися козаки, селяни і міщани з усієї України. Влітку 1702 року почалося народне повстання. Активно виступили жителі Богуслава, Лисянки, Корсуня. Їх очолив С. Самусь. Під час облоги повсталими Білої Церкви С. Палій не тільки приєднався до повстання, але й очолив його. 10 листопада 1702 року повстанці взяли Білу Церкву. Сюди була перенесена резиденція С. Палія, а Фастів став сотенним містечком Білоцерківського полку.
Придушити повстання допоміг гетьман І. Мазепа. Він у 1704 році зрадницько заарештував С. Палія, несправедливо звинувативши його у зносинах з прихильником шведського короля Карла XII магнатом Любомирським. С. Палія заслали до Сибіру. Фастів, Білу Церкву, Богуслав зайняли сердюки - козаки найманих піхотних полків Лівобережної України. 1 серпня 1704 року гетьманським універсалом було оголошено про усунення С. Палія з посади білоцерківського полковника і вручення полковницького уряду М. Омельченку. Тільки після розкриття зради Мазепи С. Палій повернувся на Україну і, не зважаючи на похилий вік, взяв участь у розгромі шведів під Полтавою. Слава про С. Палія живе в пам'яті народній, про нього складено багато пісень, легенд і дум. Непримиренну боротьбу Палія проти польсько-шляхетського гніту оспівав Т. Г. Шевченко в поемі "Чернець". Ще й зараз над Унавою є великий вал, який в народі звуть Палієвим. Археологи виявили тут залишки спалених дерев'яних споруд - колишнього козацького городка, а одна з околиць Фастова має назву Казнівки. За переказами, С. Палій страчував тут ворогів.
Під владою лівобережних гетьманів Фастів перебував до 1712 року - часу, коли після невдалого Гірутського походу Петро І змушений був повернути правобережні землі Польщі. За умовами миру ці землі мали залишатись пусткою, а жителі- переселитися на Лівобережжя. Протягом 1712-1714 рр. жителі Фастова переселилися в район Василькова, який був у складі Російської держави. Містечко знову стало власністю католицьких епіскопів. Повернулися єзуїти і шляхта, але працювати не було кому. У Фастові, Чорногородці і селах, що належали до Фастова, не залишилося жодної людини. Щоб швидше заселити опустілі землі, польський уряд надавав переселенцям "слободи", звільняв їх від повинностей на 5 років. Протягом 1715 -1730 рр. містечко знову заселилося. Але "слободи" кінчалися, і напіввільні поселенці ставали кріпаками. Біскупські управителі утримували драгун і з їх допомогою збирали з підлеглих податки, а іноді й захоплювали сусідні землі. Життя трудящих містечка ставало дедалі тяжчим, нестерпнішим. Тому, коли в 50-х роках XVIII ст. на Правобережжі широко розгорнувся гайдамацький рух, міщани Фастова взяли в ньому активну участь. У 1750 році гайдамацький загін, очолюваний О. Письменним, захопив містечко і розгромив польську шляхту З новою силою вибухнув гнів трудящого люду під час Коліївщини. Жителі Фастова підтримали народних ватажків М. Швачку та А. Журбу, які на чолі великого гайдамацького загону в 1768 році захопили Фастів і зробили його своєю головною квартирою. Сюди приводили на суд панів-шляхтичів, прикажчиків, єзуїтів. Повстанці
Loading...

 
 

Цікаве