WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Гуцульщина: походження назви , адмiнiстративний подiл, населення. - Реферат

Гуцульщина: походження назви , адмiнiстративний подiл, населення. - Реферат

поступове зростання чисельностi гуцульського населення в перiод капiталiзму свiдчать данi 6-ти мiст Гуцульщини за перiод з 1843 по 1880 рiк.
Населення мiст i мiстечок галицької гуцульщини за 1843-1880 роки
Данi таблицi переконливо показують досить помiтне зростання населення Галицької Гуцульщиниприблизно за 40 рокiв XIX столiття. Причому переважало мiське населення в таких мiстах, як Надвiрна, Кути, Делятин, де в цей перiод пожвавився розвиток капiталiстичної промисловостi. Проте Косiв ще залишається мiстом з меншою кiлькiстю населення, так як тут в другiй половинi XIX ст., в порiвняннi з Надвiрною, Кутами, Делятином в меншiй мiрi розвивалася промисловiсть, а бiльшiсть його жителiв займалася домашнiми промислами гончарством, рiзьбярством, ткацтвом, килимарством.
Можна на окремих статистичних даних показати кiлькiсне спiввiдношення чоловiкiв i жiнок в мiстах Галицької Гуцульщини в кiнцi XIX ст., а також наявностi будинкiв.
Кiлькiсть житлових будинкiв в мiстах галицької гуцульщини в 1880 роцi та проживаючих в них чоловiкiв i жiнок
Як iлюструє таблиця, на 31 грудня 1880 року всього в шести мiстах Галицької Гуцульщини налiчувалося 5595 житлових будинкiв, в яких проживало 33843 чоловiк населення. Найбiльше їх спостерiгається в Кутах, де досить пожвавилися промисли i торгiвля, якою в основному займалися вiрменськi поселенцi; в Печенiжинi, збiльшилося населення переважно за рахунок робiтникiв, якi працювали на видобуваннi нафти в Слободi Рунгурськiй на нафтопереробному заводi (рафiнерiї), а також в Надвiрнiй i Делятинi мiстах з лiсопильним i деревообробним виробництвом. Цiкаво, що мiстечко Пiстинь мало в 1880 роцi бiльше населення, як Косiв, оскiльки тут працювало багато гончарських родин. Спостерiгається, що в процентному вiдношеннi переважали жiнки, приблизно 50-51%, в порiвнянi (49%) з чоловiками.
Однак не тiльки мiста, але й деякi села Галицької Гуцульщини мали, як на тi часи, досить значну кiлькiсть населення. Для уявлення зростання населення гуцульського краю наводимо данi за 200 рокiв, перiоду з 1670 по 1880 роки.
Зростання населення в селах галицької гуцульщини за 1670-1880 роки
Так, за даними статистики з 1880 року видiляються села Гуцульщини, якi мали понад 2 тис. чоловiк населення. Причому за 200 рокiв це число зростало. З таблицi видно, що коли в 1670 р. в Печенiжинi нараховувалося 500 чоловiк, то в 1880 р. їх стало 3079, в Космачi з 300 зросло до 3022, Чорних Ославах з 155 до 1027. Подiбна картина помiчається i в Молодятинi, Нижньому Березовi, Чорному Потоцi, Лючi, Маркiвцi. За статистикою 1880 року є гуцульськi села, якi мали понад 2 тис. населення. Це Старi Богородчани 3456, Химчин 2919, Горiшнiй Ясенiв 2170, Яворiв 2284, Монастирисько 2234, Рiчка 2681, Жаб'є 5535, Кобаки 2567, Старi Кути 3467, Микуличин 2821, Бiлi Ослави 2201, Пасiчна 2416, Пнiв 3837, Зелена 2456.
Незважаючи на те, що населення Гуцульщини в основному вiдбувалося в XIV-XVIII ст., про що ми говорили в першiй частинi нашої працi, процес колонiзацiї краю продовжувався i в другiй половинi XIX-на початку XX ст.
В той час на картi Галицької Гуцульщини з'являються ще понад 35 населених пунктiв: Яремча, Грамотне, Шикмани, Буркут, Згари, Климпушi, Максимець, Причiл, Рафайлова, Постояти, Соколовиця, Кохан, Рiвне, Стовпнi, Стая, Полянки, Дземброня, Волове, Топiльче, Красник, Криве Поле, Кривець, Вигода, Бережниця, Бiла Рiчка, Чорна Рiчка, Явiрник, Голошино, Сенокiвське, Вороненко, Мозолiвка, Черник, Ганiвка, Гуцулiвка, Кривоброди.
Коли виникли приблизно цi новiтнi села Гуцульщини, якi економiчнi фактори сприяли їх появi i звiдки вони отримали свої назви цiкаве питання, яке вимагає наукового пояснення.
Яремча мальовниче i широковiдоме сьогоднi мiсто над швидкоплинним Прутом, важливий центр туризму, мiсце багатьох санаторiїв, турбаз, центр народних умiльцiв, мiсце вiдпочинку виникло в кiнцi XVIII ст. У 80-х роках XVIII ст. воно ще значилося в архiвних документах як присiлок Дори, де проживало кiлька родин-вихiдцiв з цього села. Але згодом мальовничий присiлок привернув увагу гуцулiв, якi все бiльше його заселювали, i вже в XIX ст. в ньому проживало кiлька десяткiв гуцульських родин.
Значному зростанню населення Яремчi в кiнцi XIX-на початку XX столiття сприяло те, що сюди приїжджали влiтку багато вiдпочиваючих, тих, хто намагався оздоровити себе, а оздоровленню сприяло свiже гiрське повiтря, бриндза, жентиця овеча, якi доставляли мiсцевi гуцули. Ще бiльшого розвитку Яремча отримала пiсля спорудження залiзницi Делятин-Вороненко. Однак вона ще залишалася селом, хоч тут австрiйськi чиновники, а згодом польськi пани, руками мiсцевих гуцулiв почали будувати розкiшнi вiлли. До 1961 року Яремча значилася селищем мiського типу i тiльки в 1963 роцi стала мiстом обласного пiдпорядкування.
Характерно, що починаючи з кiнця XVIII-протягом XIX ст., виникає цiлий ряд гуцульських сiл глибоко в горах, по системi основних рiк Бiлому i Чорному Черемошу, Пруту, Надвiрнянськiй Бистрицi та їх притоках. В кiнцi XVIII ст. в околицях Гриняви, вздовж Бiлого Черемоша, з'являються села Шикмани (яке в 1946 р. було перейменоване на Пробiйнiвку), Бiла Рiчка, Голошино i вiдома здравниця Буркут (1912), а також Грамотне.
В основному принцип заселення Галицької Гуцульщини в кiнцi XIX-на початку XX ст. залишався таким же, як в минулих столiттях, тобто новi поселення виникали на територiях бiльших сiл, таких як Жаб'є, Довгопiлля, Голови, Зелена, Вiстинь, Микуличин, Яблуниця, Пнiв, Акрешори, Красноїлля, Дора. Отже, цi стародавнi села залишалися осередками, якi давали початки сусiднiм новим оселям, а останнi виникали в свою чергу на їхньому грунтi. Це можна проiлюструвати на таких даних. Як вiдомо, на територiї великого села Жаб'є в XVII-XVIII ст. було багато присiлкiв, таких як Бачна, Чорна Гора, Буковець, Їльця Горiшня, Їльця Долiшня, Красний Луг, Криве Поле, Криве, Довге Поле. Iз збiльшенням населення в цих присiлках спричинялися умови до виникнення в XIX-на початку XX ст. нових сiл iз збереженням старих назв хуторiв. Частина цих присiлкiв не видiлилися в окремi села, друга частина стала з часом новими поселеннями. Присiлок Красний Луг перетворився в поселення Красник, Криве Поле в Кривопiлля, Криве в Кривець, Довге Поле в Довгопiлля. В свою чергу на територiях цих новоутворених сiл виникали згодом iншi оселi. Так, бiля Кривопiлля з'явилися населенi пункти Волове i Стаiще, Шикмани, Грамотне i Ставище, бiля Бистрицi Берестечко.
Подiбну картину ми спостерiгаємо i з територiєю села Зеленої на Косiвщинi, присiлки якого iз своїми старовинними назвами з часом перетворилися в села Згари, Климпушi, Максимець, Причiл, Рафайлова. останнє вперше
Loading...

 
 

Цікаве