WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Гуцульщина: походження назви , адмiнiстративний подiл, населення. - Реферат

Гуцульщина: походження назви , адмiнiстративний подiл, населення. - Реферат


Реферат на тему:
Гуцульщина: походження назви , адмiнiстративний подiл, населення.
?
АДМIНIСТРАТИВНИЙ ПОДIЛ ГУЦУЛЬЩИНИ
За адмiнiстративним подiлом, проведеним 1782 року, територiя Гуцульщини входила в Станiславський округ (циркул, дистрикт), яким заправляв начальник з чотирма комiсарами. Згiдно нового адмiнiстративного подiлу 1867 року попереднi 17 округiв i 176 повiтiв були лiквiдованi i замiсть них утворено 74 повiтових староств1. Внаслiдок адмiнiстративних змiн 1867 року населенi пункти Галицької Гуцульщини увiйшли в 5 новоутворених повiтiв Богородчанський, Коломийський, Косiвський, Надвiрнянський i Снятинський.
Вся адмiнiстративно-полiтична влада в повiтах була передана старостинському управлiнню, яке було виконавчою iнстанцiєю всiх державних установ. Повiтовi старости перейняли компетенцiї колишнiх повiтiв i округiв.
Старостинське управлiння пiдпорядковувалось безпосередньо Галицькому намiсництву з центром у Львовi. Воно було створене як орган, надiлений сильною владою, завданням якого стало придушення найменшого руху, спрямованого проти австрiйської монархiї i панування помiщикiв i капiталiстiв.
При проведеннi цiєї адмiнiстративної реформи судочинство було повнiстю вiддiлене вiд адмiнiстрацiї, в кожному староствi створювались два-три повiтовi суди. На Галицькiй Гуцульщинi такi суди були в Косовi, Кутах, Надвiрнiй, Коломиї, Делятинi i Богородчанах.
Повiти були великими, до них входило багато сiл i мiст. Якщо взяти населенi пункти Галицької Гуцульщини по повiтах, то їх число буде рiзним. До Надвiрнянського повiту входили мiста Надвiрна i Делятин, села Бiлi Ослави, Чорнi Ослави, Дора, Зарiччя, Зелена, Микуличин, Пасiчна, Пнiв, Стримба, Татарiв, Чорний Потiк, Ямна, Яремча; до Коломийського повiту Баня, Березiв, Березiв Нижнiй, Березiв Вижнiй, Березiв Середнiй, Люча, Лючки, Маркiвка, Молодятин, Печенiжин, Рунгури, Слобода Рунгурська, Яблунiв; до Богородчанського повiту мiсто Богородчани, Биткiв. Найбiльшим за кiлькiстю населених пунктiв галицької Гуцульщини був Косiвський повiт, куди входили мiста Косiв i Кути та села Акрешори, Бабин, Барвiнкiв, Бiлоберiзка, Брустурiв, Великий Рожин, Ворохта, Город, Гринява, Довгопiлля, Жаб'є, Iльцi, Слупейка, Голови, Кобаки, Космач, Краснопiлля, Великий Рожин, Микитинцi, Монастириське, Москалiвка, Перехресне, Пiстинь, Прокурава, Рибне, Рiчка, Рожнiв, Розтоки, Смодна, Соколiвка, Старий Костiв, Старi Кути, Стебне, Тюдiв, Устерiки, Химчин, Ферескуля, Уторопи, Хороцева, Черганiвка, Яблуниця, Яворiв, Горiшнiй Ясенiв, Шешори.
Адмiнiстративний подiл Буковинської Гуцульщини пiсля захоплення Буковини Австрiєю виглядав на першому етапi дещо по-iншому. Протягом 1785-1787 рр. цим краєм управляв вiйськовий уряд. За розпорядженням iмператора Йосифа II з 1 лютого 1787 року Буковина була приєднана до Галичини як округ (циркул) i до 1849 року пiдлягала галицькому губернатору. В цьому роцi вiдокремлено Буковину вiд Галичини i надано їй автономiю. Буковина стала окремим князiвством з окремою адмiнiстрацiєю, яку лiквiдовано 1851 року. В 1859 р. знову приєднано Буковину до Галичини як окремий округ, хоч в 1861 роцi була лiквiдована залежнiсть адмiнiстрацiї вiд Галичини, утворено окремий крайовий уряд на чолi з крайовим президентом греко-вiрменським єпископом Євгенiєм Гакманом.
В 1867 роцi згiдно реорганiзацiї адмiнiстративного управлiння Буковину, подiбно до Галичини, подiлено на 11 повiтiв, якi в 1868 роцi названо повiтовими староствами. За цим адмiнiстративним подiлом, який зберiгся до початку XX ст., гуцульськi буковинськi населенi пункти увiйшли в 9-й по числу повiт Вижницький, що охоплював два судовi округи з центрами в Путиловi i Вижницi. Сюди входили такi села Плоске, Сергiї, Стебне, Шпетки, Тораки, Кiселиця, Конятин, Дихтинець, Довгопiлля, Яблониця, Усть-Путила, Вижниця, Бачна, Олександердорф (заснований 1863 р.), Катеринодорф (засновано 1869 р.), вiд якого вiдокремилися потiм села Черешенька, Межиброди, Розтоки, Шипiт, Виженка.
Закарпатська частина Гуцульщини, яка перебувала пiд гнiтом Угорщини, за адмiнiстративним подiлом XVIII-XIX ст. входила в Марамороську жупу, на чолi якої стояв наджупан. В Марамороську жупу з центром в Сигетi входили закарпатськi гуцульськi села Рахiв, Великий Бичкiв, Кобилецька Поляна, Ясиня, Богдан, Дiлове, Кваси, Лозенщина, Луг, Луги, Розтоки, Чорна Тиса. Основна функцiя купного управлiння полягала в тому, щоб своєчасно збирати з населення державнi та вiйськовi податки, тримати в покорi народнi маси гуцулiв.
НАСЕЛЕННЯ. ПРОДОВЖЕННЯ ЗАСЕЛЕННЯ ГУЦУЛЬСЬКОГО КРАЮ
Певну зацiкавленiсть викликає демографiчна картина Гуцульщини другої половини XIX-початку XX ст. В цьому нам допомагає офiцiйна австрiйська статистика. Однак "Статистичнi рiчники" кiнця XIX-початку XX ст. в основному дають цифровi матерiали по повiтах, а не по селах, що в загальному не дає можливостi в цiлому визначити кiлькiсть гуцульського населення. До того ж територiя Гуцульщини ще й була розчленована в адмiнiстративному планi на Галицьку, Буковинську i Закарпатську частини. В зв'язку з цим ми на основi "Словника географiчного" можемо визначити приблизно населення Гуцульщини в 80-90-х роках XIX ст.
За нашими пiдрахунками в цих роках на Галицькiй Гуцульщинi налiчувалося 138289 чоловiк населення. З них 109289 українцiв, 7503 полякiв, 20989 євреїв та 571 чоловiк iнших народностей, куди входили вiрмени, нiмцi, караїми. Якщо за даними перепису 13 грудня 1880 року на територiї колишньої Станiславщини проживало 830500 чоловiк, то, як видно, 30% з того числа припадало на Гуцульщину.
Щодо Буковинської Гуцульщини, то нам лише вдалося отримати вiдомостi демографiчного характеру за 1913 рiк згiдно даних О. Жуковського. Вiн вказує на цифру 8000986 чоловiк, тобто населення всiєї Пiвнiчної Буковини. З того часу на Буковинську Гуцульщину припадало 35 тисяч чоловiк.
Значно менше, приблизно 10-15 тисяч, населення припадало на Закарпатську Гуцульщину, що фактично охоплювало територiю сьогоднiшнього Рахiвського району Закарпатської областi. Лише вибiрковi данi дають уявлення про кiлькiсть населення в цьому куточку Гуцульщини. За станом на 1881 рiк в Раховi проживало 4422 чоловiка, з них 3556 українцiв, 650 нiмцiв, 316 угорцiв i євреїв. В 1900 рiцi загальне число населення зросло до 5875 чоловiк. В Ясенi i на його присiлках проживало в 1909 роцi понад 10 тисяч чоловiк, в т. ч. 7 тис. українцiв, а решта угорцi, нiмцi.
Отже, в кiнцi XIX-на початку XX ст. на всiх трьох частинах Прикарпатськiй, Закарпатськiй i Буковинськiй Гуцульщинi проживало понад 200000 чоловiк населення. Приблизно на таку кiлькiсть населення вказують данi, вмiщенi в тогочасних енциклопедiях.
Про
Loading...

 
 

Цікаве