WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Село Мишин – історія, географія, флора, фауна, екологія - Реферат

Село Мишин – історія, географія, флора, фауна, екологія - Реферат

результаті чого створилася загрозлива ситуація, яка може призвести до подальшого руйнування господарських будівель та житлового будинку. Від краю зсуву до першої господарської споруди залишилось 8 метрів, що загрожує життєдіяльності сім'ї Кузьменчук.
2. Акт складений комісією рай адміністрації за дорученням комісії з техно-екологічної безпеки облдержадміністрації від 29.10.2002 р.: "Сильні опади, які мали місце з 10.08.2002 року по 18.08.2002 року призвели до повторного зсуву на ділянці біля господарства громадянина Кузьменчука В.М. в с. Мишин Коломийського району в результаті чого створилася загрозлива ситуація, яка може призвести до подальшого руйнування будівель та житлового будинку, загрожує життю людей та вимагає їх відселенню".
3. Івано-Франківська обласна державна адміністрація "Управління з питань надзвичайних ситуацій" від 16.12.2002 року: "Повідомляємо, що обласна державнаадміністрація листом 09.12.2002 року № 9701/16133/033 звернулась в Кабінет Міністрів України з клопотанням щодо виділення коштів для відселення сім'ї із житлового будинку, який зазнав руйнування внаслідок зсуву".
Найбільше підняття води буває внаслідок затяжних та зливових дощів у горах. Восени наприкінці жовтня і на початку листопада спостерігаються підвищення рівня води в річці Лючці. І середньому багаторічний стік розподіляється так: весною (березень-травень) і влітку (червень-серпень) він становить 55-70%; взимку (грудень-лютий) найменший і дорівнює 10-15% річного стоку. Таким чином оперуючи ось цими даними можна зробити висновок, що найнебезпечніше сім'ї Кузьменчук весною та влітку. Адже, лягаючи ввечері відпочивати, вони можуть прокинутися вранці без власних господарських будівель.
Проте Лючку забрудюють не тільки зсуви, а й - люди. Вони не дбало ставляться до природоохоронних заходів рідного села. Багато людей забруднюють ріки нищать дерева. А все це є найнебезпечнішими проблемами екології. На мою думку, твердження "все починається з малого" є надзвичайно доречним з погляду проблеми нашої річки. Бо саме Лючка є основним джерелом водопостачання, окрасою навколишніх ландшафтів, місцем відпочинку для людей.
Відомо, що вода в річці має здатність до самоочистки під впливом природних факторів: атмосферних газів, - бактерій, тварин, зелених водоростей. У процесі природного самоочищення при багаторазовості розбавлення стоків чистою водою в річці через 24 години лишається близько 50% бактерій, а через 36 тільки 0,5%.
Але у разі сильного забруднення води самоочищення не відбувається.
Тож, бережімо річки і потоки, кожне джерело. Хай чистими і повноводними будуть вони для нас і для наших нащадків. Будьмо добрими господарями. Адже зміліли вони (в тому числі і моя рідна Лючка).
Посадімо на берегах дерева, кущі (як робимо це ми учні Мишинської ЗОШ); не забруднюймо річки нечистотами і хімікатами. Адже від цього залежить наше майбутнє, майбутнє наших нащадків, і всього людства загалом. І наша Лючка лише одна з багатьох річок, які потребують очищення.
Проте люди ще тільки починають розуміти всю глибину проблеми. З огляду на проблему води у світі в ООН, розроблено і прийнято більшість країн світу "Хартію морів" (1982 р.)
Відомий французький письменник де Сент-Екзюпері в повісті "Планета людей" описує, як герой, що зазнав катастрофи при перельоті над пустелею, переживши передсмертну агонію від зневоднення організму і відчувши радість спасіння, вигукнув: "Вода! Ти не маєш ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе не можливо описати, тобою насолоджуємося, не розуміючи, що ти таке. Не можна сказати, що ти потрібна для життя: ти саме життя... Ти найбільше багатство на світі..." І це слова істини. Адже де б ми не були і, щоб ми не робили - нам потрібна вода.
У мене крається серце, коли я бачу на берегах моєї Лючки гори сміття, які туди складають люди. Інколи складається враження. що річка тоне в цьому сміття. (мал.. 3).
А вирубування дерев на правому березі Лючки, так і спонукає мене сказати "Хіба ж ви не розумієте, що робите? Все ж нищите легені нашої планети". Саме через вирубування дерев і відбуваються зсуви. Адже саме дерева, що розміщуються по-обидва боки нашої Лючки, і утворюють луки. Луги ж не тільки укріплюють береги, але й забезпечують їжею тварин. Грунт ж луків відзначаються надзвичайною родючістю. Тому неромуно знищувати такі багатства.
До речі в Мишині поширені дерново-підзолисті суглинкові грунти з різною мірою огноєння та змитості. На глибині 25 см ці грунти містять 2,34% гумосу, рН сольової витяжки (кислотність) становить 3,9-4,2.
Але не по всій території Мишина зберігаються такі стандарти. Наприклад, територія біля сільського цвинтаря втратила свою родючість. Це відбулося тому, що там багато років зберігалися хімічні добрива. Хоча їх уже 15 років тому вивезли, але і дотеперішній час на ділянці, де були добрива. Нічого не росте. Трава просто "згорає". Ділянка, яка забруднена хімікатами, належить жительці села. І ця громадянка не може тут зібрати урожай по тій причині, що там нічого не росте. А на прилеглих (до цієї ділянки землях) росте картопля малих розмірів. І це не поодинокий випадок у нашому селі. По території Мишина де-не-де трапляються такі "мертві грунти", яким для оновлення знадобиться десятки років.
Оскільки кількість і якість продуктів залежить від обробітку грунту, то ми змушені берегти цей універсальний біологічний фільтр і нейтралізатор багатьох видів антропогенних забруднень - під назвою грунт.
Територія Мишина багата й на корисні копалини. У нас є запаси кам'яного (бурого) вугілля, газу, кам'яної солі. За давніх часів кам'яне вугілля в багатьох місцях виходило на поверхню землі.
Його добування на теренах Мишина започатковано 1802 року. Видобували його для місцевих потреб. У свій час австрійський уряд залучав до цієї шляхетної справи шахтарів з різних країн Європи.
У 1991 році річка затопила шахти, і їх було закрито. Відновлено добування вугілля на території Мишина лише після Другої світової війни.
У моєму рідному селі ще й нині є місця, де пласти вугілля виходять майже на поверхню
Loading...

 
 

Цікаве