WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Життєвий та творчий шлях Л.Зизанія - Реферат

Життєвий та творчий шлях Л.Зизанія - Реферат

Берестя, напевне, з готовим рукописом її, адже в лютому 1596 р. книга вийшла в світ із друкарні Віленського братства. Дуже популярна свого часу книжка, що її "спуд?и малымъ кош(ъ)то(м) собЂ" набували (як пише у зверненні до дітей "типограф"), "Грамматіка слов?нска" дійшла до наших днів у надто обмеженій кількості примірників.
Примірник пам'ятки, який перевидаємо і за яким її досліджуємо, зберігається в Державній публічній бібліотеці ім. М. Є. Салтикова-Щедріна (Ленінград). Він являє собою досить добре збережену книжку in 8°. Видавнича пагінація починається тільки з 9-го аркуша, тобто там, де починається текст власне граматики, однак її не скрізь видно (зрізана при оправлянні книжки). Нову суцільну пагінацію за сторінками (від самого початку) зроблено олівцем, мабуть, у XIX ст. Книжка охоплює "Грамматіку словєнску" з тлумаченням господньої молитви в кінці її, "Лексис" Л. Зизанія та "Излож?ні? ? православной вЂрЂ", "? въчлов?ч?нїи Гос(ъ)под(ъ)ни", "? знаменїи крестном" Стефана Зизанія. Невідомо, коли "Лексис" та "Изложені?..." оправлено разом із "Грамматікою слов?нскою", що була видана окремою книжкою. Примірником "Граматики", який закінчується тлумаченням молитви господньої, користувався М. Возняк 56. "Лексис" Л. Зизанія й "Излож?нї?..." та інші твори С.Зизанія вийшли в світ у складі книжки, що починається букварем Л. Зизанія "Наука ку читаню и розумЂню писма слов?(н)ского" (Вільно, 1596).
За новою пагінацією книжка Л. Зизанія (граматика з тлумаченням молитви) налічує 190 сторінок. У кількох місцях у пам'ятці переплутані аркуші 58 (невідомо коли, може, ще 1596 р.), на що вказують відповідні зауваження, зроблені чорнилом (у XVII ст.?). Текст оздоблено гарними заставками й ініціалами 59. Теоретична частина праці Л. Зизанія, її структура взята із граматик грецької та латинської мов, що були в ужитку в XVI ст. А ці граматики в свою чергу базувалися на античних грецьких традиціях, насамперед так званої александрійської школи, зокрема Діонісія Фракійського (близько 100 р. до н. е.). "Своєї найвищої точки досягає грецька граматика в Аполонія Дискола (II ст. н. е.) та його сина Геродіана і в такому ж вигляді, як ми знаходимо тут цю систему, ми успадкували її аж до наших днів через латинських граматиків" 60,-зазначає В. Томсен. Серед римських граматиків найбільш відомий Теренцій Варрон (116-27 р. до н. е.). До пізніших належать праці Доната (близько 350 р. н. е.) та Прісціана (близько 500 р. н. е.).
Джерела "Граматики" Л. Зизанія грунтовно дослідив М. Возняк. Порівнявши майже всі визначення праці Зизанія з матеріалами різних граматичних посібників XVI ст., він показав, що наша пам'ятка в цьому плані найбільше спільного має з граматиками грецької мови Ф. Меланхтона, К. Ласкаріса, М. Крузія, М. Мосхопула та з граматиками латинської мови Е. Доната та Ф. Меланхтона 61. Дослідник джерел Зизанієвої праці зробив дуже слушне застереження: "...Граматична традиція тодішніх латинських граматик загально дуже подібна, а часто тотожна...", бо "латинська граматика оперлася на готовій, розвиненій системі грецької граматики", а "на граматики грецької мови мала великий вплив граматика Діонісія, що була спільним джерелом візантійських граматиків" 62. М. Возняк зауважує, що подібність або тотожність у деталях може бути наслідком впливу або "безпосередньої позички одного автора в другого або треба її шукати в якімсь третім спільнім джерелі"; до того ж Лаврентій частину матеріалу міг викласти просто з пам'яті, а це та,кож утруднює виявлення джерела того чи іншого визначення 63.
Звичайно, Л. Зизаній широко користувався львівською "Грамматікою" 1591 р., одним із співавторів (див. вище) якої міг бути. Але впливу цієї праці на "Граматику" Зизанія не треба перебільшувати, як це робив С. Булич 64. "Позірно ті самі дефініції в обох граматиках мають у більшій часті в Лаврентія відмінний переклад тої самої грецької дефініції, передусім коли вони взяті зі спільних джерел для обох граматик, якими є еротематична переробка граматики Діонісія і граматики Ласкаріса, Крузія, а то й Меланхтона" 66.
61 Див.: Возняк М. Граматика Лаврентія Зизанія...- ЗНТШ, 1911, с. 25-38; т 102, кн 2, с 11-56 Працю Ф. Меланхтона, в тому числі і його дефініції, широко використовували автори граматик латинської мови в Польщі, зокрема В. Відавіус (видана 1581 р.) А Ромер (видана 1590 р.) та ін (див Cytowska M Od Aleksandra do Alwara gramatyki laci?skie w Polsce w XVI w.) Wroc?aw etc., 1968, s. 73-77.
М. Возняк зіставляв деякі частини Зизаніевої "Граматики" з анонімними граматичними статтями, які опублікував у згаданих "Рассуждениях..." Г. В. Ягич, але відзначив, що важко сказати, в якому зв'язку вони знаходяться з нашою пам'яткою - чи з них почерпнув думки Зизаній, чи навпаки, бо ці статті не можна прикріпити до певних дат 66. На наш погляд, частина цих статей, зокрема "Сила соущ?ству книжнаго писма", "Грамматичество", кінець статті зі збірника Тихонравова 67, написані з використанням думок Зизанія. Наприклад, Зизаній у правилі про Ж (юс великий) пише: "Сего обыкоша оупотр?блАти людї? с?(р)бстїи, и волохов? вмЂсто ?, и ю". У статті "Сила существу..." маємо: "Жсъ. Сего ?быкоша оупотр?блАти людїе сербьстїи и волохове въ мЂсто ? і ю".
Про "Граматику" Л. Зизанія не раз писали історики мовознавства й літератури, та більш-менш повного аналізу граматичного матеріалу її досі фактично не здійснено. М. Возняк у своїй розгорнутій студії визначає джерела пам'ятки й детально передає зміст69. Невелика стаття В. В. Аніченка "Граматыка" Л. Зізанія" 70 носить загальний характер. Автор без достатніх підстав відносить її до пам'яток білоруської мови. Приклади з лексики, якими він ілюструє своє твердження, однаковою мірою характерні й для староукраїнської (як і сучасної української) мови: але,вЂршЂ складати, друку, досконалымъ, коштомъ, моцно, наставницу і т. ін.
Такими самими є й граматичні форми: горшїй, найгоршїй, дЂля, розумію, той та ін. (пор. укр. літ. гірший, найгірший, розумію, той, діал. діля тощо). До білоруських фонетичних рис віднесено "заміну Ђ через е (на відміну від української мови)": добрЂ - добре, дЂже -гдежъ, вырозумЂню - вырозуменя, всЂ - все, рЂчъ - изрекший. Але ж форми добре, де - звичайні загальноукраїнські, як і все (наз. відм. одн. сер. р.) і всЂ (наз. відм. мн. чол. р.), сучасне всі. Форма рЂчь - давня (ст. сл. рЂчь), однак у формі изрекши, утвореній від изр?щи, як церковнослов'янській, не обов'язково треба чекати переходу е > Ђ [і]. У Зизанія справді спостерігаємо в окремих випадках ? на місці давнього Ђ, проте в них, мабуть, відбивається не мова автора, а складачів друкарні Віленського братства. В. В. Аніченко говорить, що Зизаній взагалі надавав перевагу вживанню звука е на місці етимологічного Ђ, ілюструючи це твердження уривком: "нелъпо (!) же есть ихь (!) (слів з Ђ. - В. А.) употребление" 72. Насправді Зизаній виступає проти поплутування цих літер: "С? Ђ, оу нЂки(х) въмЂсто ? при?(м)л?(т)сА. ?гда тЂл?сны(й) глаголю(т) въмЂсто т?л?сный, и ? христ? въмЂсто ? хрїстЂ. и ? господ?, спасЂ, и прочаА. н?лЂпо же ?стъ и(х) оупотр?бл?нї?". Форма т?л?сный зустрічається нерідко в староукраїнській мові 73, в тому числі й у письменників, які не були пов'язані з північноукраїнським чи білоруським середовищем (пор. сучасне жартівливе телеса - "тілеса" 74, закарпатське говіркове нителесный - "слабкий, тендітний, хворобливий").
Можливо, в ній відбивається якесь давнє чергування Ђ < ? з е < ?. Вираз "? господ?, спасЂ" вказує, що треба вживати "? господЂ". Загалом Зизаній уживав Ђ згідно з етимологією (це йому було й не так важко, оскільки Ђ в його рідній говірці вимовлявся як і, що не
Loading...

 
 

Цікаве