WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Коломийський музей Гуцульщини та Прикарпаття як екскурсійний об’єкт в місті Коломия. Його значення - Реферат

Коломийський музей Гуцульщини та Прикарпаття як екскурсійний об’єкт в місті Коломия. Його значення - Реферат


Реферат на тему:
"Коломийський музей Гуцульщини та Прикарпаття
як екскурсійний об'єкт в місті Коломия. Його значення"
?
Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини - один з відомих мистецько-культурних закладів Івано-Франківської області.
Ідея створення музею в Коломиї виникла у середовищі прогресивної інтелігенції наприкінці XIX століття і була палко підтримана І. Франком. Проте його організація була розпочата через багато років. 13 листопада 1926 року на засіданні управи товариства "Народний у. дім" було розглянуто план створення музею, розроблений В. Кобринським, затверджено його статут та назву - "Український народний музей ім. Йосафата Кобринського". 18 травня 1927 року загальні збори товариства "Народний дім" затвердили рішення управи. Організація музею була доручена Володимиру Кобринському, палкому шанувальникові народного мистецтва Гуцульщини.
Спочатку експозиція містилася у маленькій гардеробній театрального залу "Народного дому". На горищі зберігалися перші фондові збірки. В. Кобринський був багаторічним директором музею. Музейній справі він віддав багато сил і навіть власних коштів. Часто їздив по селах, звертався з відозвами до селян, інтелігенції, знаходячи серед них гарячий відгук та підтримку. Багато цінних експонатів для музею передали В. Тимінський та В. Ровенчук з села Печеніжин, І. Симчич з Верхнього Березова, лікар Левицький з Коломиї. Пізніше надійшли колекції І. Стрийського, Г. Герасимович, Л. Гар-матія та інших.
Починаючи з 1926 року неодноразово ставилося питання про офіційне відкриття музею. Але панівна верхівка буржуазно-поміщицької Польщі, що окупувала західноукраїнські землі, гальмувала розвиток української культури, всіляко перешкоджала організації та відкриттю музею. Лише 31 грудня 1934 року відбулося його урочисте відкриття.
Експонати музею у той час були розгорнуті у трьох кімнатах - відділах історичного, гуцульського та культового мистецтва. Згодом "Народний дім", в організаційну структуру якого входив музей, передав йому ще дві кімнати, в одній з яких розмістився етнографічний відділ, в другій - музейний архів та бібліотека.
У роботі музею виникали великі труднощі. Він вважався громадською установою, створеною на добровільних засадах. Чіткої системи в роботі не було. Науково-освітня робота також була обмеженою. Лише раз на тиждень, у неділю, музей був відкритий для відвідування. Але й за таких умов існування національна культурна установа була небажана панівним колам. У 1937 році їм вдалося на деякий час закрити музей. Але завдяки домаганням трудящих польський уряд був змушений знову його відкрити.
Після возз'єднання західноукраїнських земель з Українською РСР у 1939 році почалася нова сторінка в житті музею. Він став державною установою, дістав усі можливості для дальшого розвитку, активної участі в культурному житті народу.
Багато шкоди музею завдала німецько-фашистська окупація. Загарбники пограбували та знищили найцінніші експонати. Повернення до нормальної діяльності музею почалося з перших днів після визволення При-карпаття у 1944 році.
У перші повоєнні роки музей мав такі відділи: гуцульського мистецтва, етнографічний, Великої Вітчизняної війни. Найбільше було в ньому експонатів з народного мистецтва, що в наступні роки остаточно вирішило профіль закладу.
До лютого 1945 року музей вважався краєзнавчим, затим йому було надано статус художнього. Одночасно було затверджено його теперішню назву.
З часом музей перетворився на справжню скарбницю народного мистецтва Гуцульщини, став широковідомим центром його популяризації. Колекції музею нараховують близько 15 тисяч експонатів. Експозиція розкриває етапи розвитку народного мистецтва Гуцульщини з кінця XVIII ст. по сьогоднішній день. Найбільші колекції одягу, тканин, вишивок. Це насамперед комплекси чоловічого та жіночого одягу з різних сіл Гуцульщини, компоненти одягу - сердаки, кептарі, кожухи тощо.
У музеї є чимало надзвичайно різноманітних за композиційним вирішенням, орнаментикою, колірною гамою одягових та інтер'єрних тканин - запасок, поясів, хусток, переміток, верет, скатертей.
Збірка чоловічих та жіночих сорочок демонструє мистецтво вишивання, багатство мотивів, композицій, колірних сполучень, технік виконання, характерних для Гуцульщини. У фондах та експозиції широко представлені декоративні тканини, килими, вишивки радянського періоду з усіх основних осередків. Це, зокрема, твори видатних народних майстрів-ткачів О. І. Гор-бової, Р. І. Гербового, Ю. Д. Бовича, М. Ю. Ганущака, Й. М. Джуранюка та ін.
Вирізняються твори талановитої ткалі, лауреата Державної премії імені Т. Г. Шевченка Г. В. Василащук з села Шешори Косівського району, її творчість є новим явищем у сучасному ткацтві Гуцульщини.
Цінними художніми виробами є традиційні ліжники з найбільш характерними візерунками: "кривий", "очктий", "російський", "лопатковий", "вуставковий" та ін.
Велику цінність мають твори заслужених майстрів народної творчості УРСР Г. Ю. Герасимович з міста Косова та П. Ф. Клим з села Виженка Вижницького району Чернівецької області, М. Сабадаш з Коломиї.
У 1981 році музей придбав колекцію моделей сучасного одягу Г. Г. Вінтоняк з міста Коломиї, яка активно розвиває традиції крою гуцульського одягу, орнаментику ткацтва та його колірне багатство.
Колекція різьби по дереву (понад 2500 експонатів) знайомить з історією поширеного на Гуцульщині виду народного мистецтва. В збірці дорадянського періоду є різні предмети хатнього вжитку (боклажки, барильця, рахви, ложки, сільнички тощо), форма та орнамент яких
Музей народного мистецтва Гуцульщини відзначаються високими художніми якостями. Привертають увагу багатством форм, декору, вмілим їх поєднанням скрині, столи, сволоки, сільськогосподарський інвентар. По цих виробах можна простежити розвиток різьби по дереву, поступовий перехід майстрів від простих елементів орнаменту до складних композиційних вирішень.
Виняткову художню цінність має колекція творів різьбярської родини Шкрібляків з села Яворова Косівсько-го району, які визначили нові напрямки в розвиткові різьби по дереву.
Музей має цінну збірку творів видатного різьбяра кінця XIX - початку XX ст. В. Г. Девдюка з
Loading...

 
 

Цікаве