WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Література рідного краю. Юрій Андрухович - Реферат

Література рідного краю. Юрій Андрухович - Реферат

Закономірною в структурі мономіфу є також і розкритикована Москальцем зустріч з привидом десантника Руслана: розмова з померлим про звичаї потойбічного світу видається досить логічною прелюдією до участі Отто в підземному засіданні покійних вождів.
Якщо відкинути спогади, листи й сновидіння (весь, так би мовити, "перцептуальний хронотоп"), в романі залишиться один - "апокаліптичний" - день з життя українського поета в Москві. Цей день починається на сьомому поверсі літературного гуртожитку, який, звичайно ж, є іронічною модифікацією вежі чистого мистецтва, а ще ширше - культової вежі. Вирушивши зі "священної гори", з місця, "де зустрічаються Небо і Земля", герой невпинно сходить вниз. Він проходить кілька обов'язкових чоловічих ініціацій на землі (випробування пияцтвом, коханням, бійкою), після чого спускається в пародійний потойбічний світ. Йому доводиться долати опір охоронців (спецзагін, кадебісти), уникати зустрічі з підземними потворами (щурі), але й отримувати несподівану допомогу з боку трансформованих ворожих сил (коханка Галя, чий образ нагадує, наприклад, Фріду із "Замку" Кафки). Показово, що, на відміну від первісних міфів, у "Московіаді" герой не спроможний перетравити змальований світ: "…ти вивергаєш нарешті із себе увесь цей день, усі його хімічні елементи вкупі з органічними речовинами, усю цю Москву".
Кульмінацією подорожі стає участь Отто у "симпозіумі" мерців, куди він потрапляє за допомогою "Харона", або ж "Гермеса", чий іронічний модус виявляє себе вже в тому, що цей "носій влади" одночасно є улюбленим героєм російської класики - "маленькою людиною". На "симпозіумі" Отто нарешті виконує свою місію, розстрілюючи покійників, які уособлювали імперію. Попри усю фарсовість, у цій сцені також простежується логіка міфу: справжнім народженням героя є друге народження, відповідно й звільнення від імперських мерців настане, мабуть, після їх другої, вже остаточної смерті. Завершується роман - у цілковитій згоді з дослідженою Кемпбеллом моделлю - поверненням героя додому. Таким чином, наявність у "Московіаді" мономіфологічної структури видається мені безперечною, що, власне, і треба було довести.
Так само архетипна пам'ять виявляє себе й на жанровому рівні (незалежно від того, знає про це сам автор чи ні). Яке б визначення жанру не прийняти, зрозуміло, що світ проникає в художній твір, сказати б, через жанрові окуляри і - відповідно - набуває вигляду, заданого йому жанром. Сам твір з цього погляду постає як реалізація своєрідного жанрового архетипу конкретним автором у конкретних умовах, а одна з таємниць творчого успіху митця полягає в умінні віднайти для духу епохи (чи т. зв. "змісту дійсності") найадекватнішу жанрову форму.
Отже, "Московіада" - це роман-меніппея з сюжетом, який розгортається за мономіфологічною схемою. І навіть якщо сам Андрухович не мав свідомих настанов ні на меніппею, ні на мономіф (а воно, власне, так і є), це нічого не міняє: не заперечуємо ж ми існування Америки тільки тому, що Колумб прийняв її за Індію. Чи усвідомлення "мономіфологічної меніппейності" "Московіади" дозволяє говорити про її бездоганність? Очевидно, що ні. Але воно принаймні дозволяє отримувати задоволення (чи незадоволення) від твору, на підставі його іманентних особливостей.
Висновок
Отже, Ю.Андрухович (1960 р.н.) - поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису "Перевал" (1991 - 1995). Співредактор часопису тексту і візії "Четвер" (1991 - 1996). Нині головний редактор Центральноєвропейського часопису "Потяг 76"
Поетичний дебют Ю.Андруховича відбувся в першій половині 80-х рр., і завершився виходом у світ збірки "Небо і площі" (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою. Того ж таки року А. разом із В.Небораком та О.Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від "бурлеск - балаган - буфонада"), значення якої для кожного з трьох її учасників з роками змінювалося - від чогось на кшталт "внутрішнього таємного ордена" до "прикладної квазіфілософії життя". Проте друга поетична збірка Андруховича ("Середмістя", 1989) носить швидше не "бубабістський", а "елегійно-класицистичний" характер. Вповні "балаганно-ярмарковою" можна вважати натомість третю збірку - "Екзотичні птахи і рослини" (1991), яка волею автора мала б носити підзаголовок "Колекція потвор".
Поетичне річище Андруховича вичерпується десь наприкінці 1990р. і завершується друкованими поза збірками циклами "Листи в Україну" ("Четвер", №4) та "Індія" ("Сучасність", 1994, №5). З прозових творів Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань "Зліва, де серце" ("Прапор", 1989) - майже фактографія служби автора у війську, своєрідна "захалявна книжечка", що поставала під час чергувань у вартівні. 1991р. з'являється друком параісторичне оповідання "Самійло з Немирова, прекрасний розбишака" ("Перевал", №1), що ніби заповідає характерні для подальшої прози Андруховича риси: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство (зрештою, достатньо прозоре), колажність, еротизм, любов до маґічного і надзвичайного. Романи "Рекреації" (1992), "Московіада" (1993) та "Перверзія" (1996) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм?) кожного з них є поет-богема, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень "фізики в метафізику" і навпаки. Усі романи являють собою доволі відчутну жанрово-стилістичну суміш (сповідь, "чорний реалізм", тріллер, ґотика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у "Рекреаціях", один день у "Московіаді", п'ять днів і ночей у "Перверзії".
Есеїстика Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню "книгу спостережень" над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту.
керуючись власним досвідом, Юрій Андрухович адекватно втілив у романі "Рекреації" всю неоднозначність, суперечливість, внутрішню конфліктність буття митця в сучасному українському суспільстві.
Есеїстика Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню "книгу спостережень" над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту.
Твори Андруховича перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії (окремими книжками), США, Швеції, Росії‚ Австрії (окремимипублікаціями).
Поезія Андруховича займає чільне місце у творчості легендарних українських рок груп "Плач Єремії" та "Мертвий півень".
Список використаної літератури
1. Андрухович Ю. Можливо, я дочекаюся вже завтра? // "Літературна Україна". - 1998. - 29 жовтня.
2. Андрухович Ю. Рекреації. Романи. - К., 1996.
3. Медвідь В. Збагнувши, що належите до великої культури, не захочете дивувати світ "карнавалами" // "Літературна Україна". - 1993. - 6 травня.
4. Москалець К. Незадоволення твором // "Сучасність". - 1993. - №9.
5. Павлишин М. Що перетворюється в "Рекреаціях" Юрія Андруховича? // "Сучасність". - 1993. - №5.
6. Сєдакова О. Постмодернізм: засвоєння відчуження // Дух і літера. - К., 1997. - № 1-2.
Loading...

 
 

Цікаве