WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → З історії села Тисів - Реферат

З історії села Тисів - Реферат

покинули село і пішли на далеку Волинь.
В околицях Тисова діяла сотня "Бея" і сотня "Довбуша" з куреня "Різуна", а на г. Костикова (між Тисовом і Царківною) діяла школа-табір вишколу молоді. У підпільних документах Тисів іменувався як "Татарів". Село дало національно-визвольному рухові 69 членів ОУН; з них при облавах загинуло
2, померло в репресіях 14, в чужині померло 5, живуть в Росії 2; померли вдома після повернення з ГУЛАГу 14, зараз лишилося живими 12. В сотнях "Довбуша" та "Бея" було 77 воїнів; з них в боях загинуло 44, в чужині загинуло 9, вбито 8, померли вдома після повернення з ГУЛАГу 11, живуть вдома 3, а в чужині 3. (Ці дані зібрані і впорядковані колишнім воїном сотні "Довбуша" Пилипівим І.М., який помер 7.10.1996 року).
Як підрахував д.Пилипів, за роки війни примусово було вивезено із села в Німеччину 63 чоловіки, а в 40-50 роки вивезено до Росії, Казахстану 62 чоловіки; піддано репресіям ГУЛАГу 73 чол.; загинули при більшовицьких облавах 21 чоловік, розірвані мінами 8 чоловік, пропали безвісті 4 чоловіки. Серед жителів села були і євреї, з них 15 чоловік були розстріляні німцями в Болехівському гетто. З 73 солдатів червоної армії живими залишилось 21 чоловік, 16 чоловік померли на схилі літ в Тисові, а решта загинули в боях за Болехів, Мінськ і Прагу.
Слід згадати добрим словом Павелик Кристіну Людвиківну, яка була дружиною голови сільради Павелика Дмитра, який помер в 1941 році. Німкеня за походженням, вона працювала перекладачкою у німців, але не видала їм ні одного односельчанина. Коли німці залишили село під наступом червоної армії, вона відмовилася виїхати в Німеччину, бажаючи померти там, де похований її чоловік.
Наприкінці липня 1941 року передові частини радянських військ увійшли у село, але контрнаступ німецьких та угорських військ змусив їх відійти з села.
Ще протягом тижня фронт стояв біля Тисова, але новий наступ радянських військ змусив німецько-угорські війська залишити Тисів і відійти в напрямку до Козаківки. Таким чином у Тисові знову була відновлена радянська влада. Головою сільради був призначений Павелик Василь. Відроджувалось життя. Наприкінці вересня запрацювала школа, почали функціонувати інші державні установи.
У квітні 1949 року село спіткало стихійне лихо. Загорілася хата Дуба Івана, а оскільки стояла суха погода і дув сильний вітер, то це призвело до того, що у Горішньому кінці за кілька хвилин згоріли 18 хат.
У 1951 році у Тисові був організований колгосп, першим головою якого став Максимчин A.B.
На початку 60-х років в селі запрацювала колгоспна електростанція, збудована на річці Сукіль. Першими працівниками електростанції були Яцинин М., Хальпінський Ф., Пилипів І.
Протягом двадцяти наступних років дещо змінило своє обличчя й село. Було збудовано 4 крамниці, книгарню, Будинок побуту, нову школу, медпункт, пошту, приміщення для ферм, міст через річку Сукіль, лазню, три сільські бібліотеки, інтернат, дитячий садок. Діти отримали можливість відвідувати музичну, художню та спортивні школи в Болехові та Долині.
У 80-х роках в колгоспі з'являються перші сувенірні цехи, що поклали початок відродженню різьбярства, яке було традиційне для даного регіону в давні часи. Сувенірні вироби тисівських умільців користувалися попитом в межах Союзу PCP та за кордоном, зокрема Чехословаччині.
Значні зрушення у соціально-побутовому та культурно-освітньому розвитку села вплинуло на кількісний ріст населення. Адже значна частина молоді після отримання професійно-технічної та вищої освіти поверталася працювати до рідного села. Як свідчить статистика, станом на 1 січня 1980 року в селі проживало 2884 чоловік. Новий період в житті Тисова пов'язаний з 1 грудня 1991 року, коли на всеукраїнському референдумі 100% тисівчан проголосували за самостійність . Української Держави. В селі були створені осередки НРУ, Товариства Української мови ім. Т.Шевченка. Активними членами національного відродження села були жінки. В той же час виникає товариство "Тиса" як просвітницько-художній колектив під керівництвом Пилипів І., Андріїв Г. і Бецин Г.
Одночасно з культурно-національним відродженням почалася і культурно-релігійна диференціація: місцева церква Введенія Святої Марії розкололась в 1990 році на дві частини - українську автокефальну православну громаду (більше 90%) і греко-католицьку (близько10%). Період Великого посту 1991 року був дуже емоційно-насиченим: громада УАГЩ відмовила священику в праві займати свою посаду в зв'язку з зміною його конфесійної орієнтації і запросила на цю посаду іншого священика; спалахнули гострі суперечки, дискусії, різні розмови і сварки на конфесійній основі, але дальше словесних "боїв" - не йшло. Осередок Руху, який виник в той час, зайняв у цьому протистоянні однобічно-католицьку позицію і не сприяв стабілізації обстановки, а, навпаки, підігрівав напруженість необдуманими діями і ухвалами. Громадськість села не сприйняла їхньої діяльності, вважаючи, що вони лише ганьблять НРУ, і змусила їх згорнути свою діяльність. Цього ж року в селі було відновлено могилу УСС.
Колгосп "Дружба" у 1991 році було реорганізовано в. спілку кооператорів. В селі почали відроджуватися давні традиції. У зв'язку з економічною кризою в Україні, село стало активним центром внутрішніх (у східні області України) і зовнішніх (в Тюмень, Москву, Прибалтику, Білорусь, Польщу, Чехію) міграцій. Почалася приватизація земель у 1993-1994 pp., y 1994 році ставів, а також організувалось приватне МП з обробки деревини, дві приватні крамниці, у1996 році - бар, зросло число комерсантів-патентщиків та осіб-учасників "човникового бізнесу". Членами спілки "Дружба" було приватизовано кузню, склад і лазню. Зростає диференціація між імущими та малоімущими. Капіталізація, ринок і конкуренція входять в життя села. Це призвело до затухання хвилі культурницького життя і спаду народжуваності: за вересень 1996 р. не народилося жодної дитини.
ГЕОГРАФІЧНЕ РОЗТАШУВАННЯ ТА
ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА СЕЛА ТИСІВ
Село Тисів знаходиться на віддалі 7 км. від головної автомагістралі Івано-Франківськ - Стрий. Село розташоване в долині річки Сукіль, на так званій Болехівській рівнині, яка межує з низькогір'ям Скибових Карпат.
Абсолютні відмітки рівнини 404,0-430,0 метрів по Балтійській системі. Рельєф села рівний з незначними перепадами між надпойменними терасами -1,5 -5,0 метрів. Загальний ухил рельєфу на схід по течії річки Сукіль.
Гідрографічна сітка представлена річкою Сукіль з її безіменними притоками-потічками. Річка має гірський характер. Розливається під час повеней на широкій площі, затоплюючи іноді жилі масиви.
Грунти піщані, піщано-гравійні і підзолисті.
В геоструктурному відношенні с. Тисів розташоване в зоні Передкарпатського передового прогину. В геологічній будові села приймають участь породи верхньокрейдяного, палеогенового і неогенового віку. Літологічні вали представлені сірими дрібнозернистими піщаниками, гравелітами, фліневими відкладами - черговість піщаників, алевролітів і аргументів.
Перекриваються вони в долині р.Сукіль великошаровими гравійно-гальковими алювіальними утвореннями: четвертного віку. Товщина їх сягає 2,0-5,0 метрів.
Гідрогеологічні умови села складні, що зв'язано з складністю геологічної будови. Характер підземних вод досі не вивчений.
Гідрогеологічні роботи, які проводилися з метою вивчення нафтогазоносності району, показали, що підземні води, як правило, високомінералізовані і малодебітні.
Loading...

 
 

Цікаве