WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Чортків - дорогами тисячоліть (пошукова робота) - Реферат

Чортків - дорогами тисячоліть (пошукова робота) - Реферат

майбутніх членів ініціативної групи зі створення
районної організації НРУ. 24 листопада 1989 року о 21-й годині в залі
станції юних техніків, оформленій гаслом: "Народному Руху - РУХ!",
гербом України, тризубом та синьо-жовтим прапором, відбулися
установчі збори Чортківської районної організації НРУ. Збори
відкрила М.Кузик. Вона надала слово В.Мармусу, який вказав на
причину і потребу створення НРУ, закликав присутніх вступати в
організацію. 28 листопада на засіданні ради НРУ було обрано
головою районної організації - О.Степаненка, заступниками -
Р.Басарабу та В. Мармуса.
ПРО УПА
Перші відділи УПА прибули у наш район з Волині в середині 1943 року. Тоді ж у нас створилася перша сотня УПА під командуванням Петра Хамчука - Бистрого.
У серпні 1942 року було вчинено атентат на начальника німецької кримінальної поліції в його кабінеті по вулиці Зеленій, а в 1943 році на заступника начальника тюрми. У серпні 1942 року біля військкомату гестапорозстріляло 20 заручників з тюрми. 27 листопада того ж року розстріляно 52 в'язні біля Ягільниці. а потім ще 10 патріотів біля тюрми.
Навесні 1944 року в УПА вступило понад 800 наших краян. Вони влилися в курінь "Сірі вовки'" (Бистрого), курінь "Подільський" (другого Бистрого - Ярослава Білецького). Були створені сотні Полтави (Євген Драбинястий). Чорного (Василь Баган), кущові відділи Дніпра, Чари, спецбоївки Жука. Нечая. Омелька та інші. У курені "Сірі вовки" досвідченими і загартованими в боях з більшовицькими і фашистськими окупантами проявили себе сотники Голуб. Хмель, Сич; у курені "Подільському" - Грім, Могила, Костенко. Можна навести сотні прикладів відваги та мужності цих прекрасних українських патріотів. Ось деякі з них.
12 квітня 1945 року сотня Сича вела бій у лісі Галілея біля села Сосулівки з двома сотнями енкаведиатів. Втрати ворогів: 30 вбитими, понад 80 поранених. Втрати повстанців: 6 вбитими і 6 пораненими.
12 листопада 1945 року сотня Чорного здійснила напад на тодішній районний центр Пробіжну. В результаті було спалено райком партії, райвиконком, військкомат і ще деякі важливі для совітів об'єкти.
Слід зазначити, що повстанці рятували населення від фізичного знищення та від голодомору навесні 1947 року. Та у виснажливих, нерівних боях вони понесли великі втрати. На Чортківщині в боях загинуло понад 1800 патріотів, серед яких зв'язкові, розвідники, медичні працівники, станичні. Понад 600 повстанців було взято в полон і засуджено до тривалого ув'язнення. Найбільше пішло в УПА з сіл Великі Чорнокінці (62), Стара Ягільниця (50), Біла, Полівці і Кривеньке ( по 40), Джурин (33) і т.д.
Своє життя за волю України віддали Микола Маланчук (Оріх) з Бичківців, Микола Письменний (Старий) з Косова, Мирослав Цинцар (Довбуш) з Чорткова, Петро Антонишин (Дон) з Тарнавки, Василь Градовий (Вихор) із Звиняча, Софія Мацьків (Діброва) з Пробіжної, Емілія Бзова (Юрчик) з Криволуки та багато-багато інших.
Дорогою ціною здобута наша незалежність. Тому не маємо права її втрачати. Мусимо долати міжусобиці, розбрат, політичні амбіції, міжконфесійні конфлікти, аби знову не повторити гіркі уроки нашої історії.
ХВИЛЯ МОРАЛЬНОГО ТА ДУХОВНОГО ПІДНЕСЕННЯ
У січні 1973 року в нашому місті сталася подія, яка примусила здригнутися не лише репресивні органи Чорткова і Тернополя, а й Києва і навіть Москви.
У ніч на 22 січня над Чортковом замайоріли синьо-жовті прапори і було розклеєно листівки патріотичного змісту. Якщо до цього часу траплялися випадки, коли прапори піднімалися поодиноко, то 22.01.1973 року їх здійнялося у вись аж чотири, до яких додалися розклеєні великоформатні листівки. У той час минув рік, коли в Україні і 2 січня 1972 року пройшли масові арешти інакодумців -понад 200 осіб. Населення було обплутане густою мережею провокаторів, нишпорок, донощиків. Саме у цей час Чортків "вибухнув" прапорами синьо-жовтого кольору та листівками такого змісту: "Хай живе вільна Україна!". '"Ганьба політиці русифікації!". "Хай живе зростаючий український патріотизм!". "Свободу українським патріотам!".
Зважаючи на час. коли більшовицька система недремним оком фіксувала кожний антирадянський порух навіть думкою, ця подія сколихнула у душах ветеранів ОУН-УПА та прогресивного молодого покоління хвилю неймовірного духовного та морального піднесення і набрала всеукраїнського характеру та значення. І, звичайно ж.
Матері в церкві відправлялася панахида за полеглих борців за волю України.
Тож спіть спокійно, вірні сини і доньки України. Вічна вам
ВБИВСТВО ПОЛЬСЬКИХ КСЬОНДЗІВ
2 липня 1941 року в Чорткові енкаведистами скоєно страшний злочин - вбито 8 монахів. Четверо - в приміщенні домініканського костелу (зараз швейна фабрика) - 85-літнього ігумена Гієроніма, двох молодих монахів (братчиків) і костельного паламаря Воцентовича.
3 другою четвіркою монахів енкаведисти розправилися на березі Серету. Це були священики отці Яцек Місюта, Юстин Шпирлак, Анатолій Знамеровський і старший монах (братчик) Анджей Бурковський. Місцеві жителі закопали тіла нещасних, повкладавши їх у нашвидкуруч зроблені паки, адже власті попередили, що інакше трупи будуть кинуті у річку.
2 липня 1991 року через 50 років від цієї кривавої події відбулося перепоховання цих жертв більшовицького терору з відправою у костелі. Чотири домовини з останками закатованих ксьондзів були поховані на міському цвинтарі у гробівці під домініканською капличкою, саме там, де в 1941-у була похована перша четвірка замордованих енкаведистами в приміщенні монастиря.
Цей страшний епізод є одним із багатомільйонних переконливих прикладів, як знущалися більшовицькі кати над невинними людьми під час свого так званого визволення західноукраїнських земель і входження їх до складу Радянського Союзу.
Таке зло, звичайно, ніколи не можна забути.
"ЗГИНУВ ОСТАННІЙ З КУРЕНЯ ГУЦУЛІВ..."
11 листопада 1922 року польський військовий трибунал у Чорткові засудив до страти колишніх воїнів УГА Петра Шеремету та Степана Мельничука - вірних синів українського народу, які були організаторами "Гуцульського куреня" й вели запеклу боротьбу з польськими загарбниками у Галичині - громили польські фільварки (маєтки), виганяли із сіл польських осадників (колоністів).
Відгомін справедливих діянь Шеремети й Мельничука луною прокотився західними теренами, знали про їхню боротьбу й на Чортківщині, адже діяли вони у сусідніх до Чорткова повітах: Заліщицькому і Борщівському. Тож польський уряд вирішив розправитися з патріотами, і проти 12 сміливців було кинути жандармські з'єднання із кількох повітів, в т.ч. Чортківського. Переслідувані карателями. зморені голодом, зранені, вони пробивалися крізь ліси, маючи намір дійти
Loading...

 
 

Цікаве