WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Чортків - Реферат

Чортків - Реферат

Смотричі, передав їх, як васалові, поляку Спиткові з Мельштина. Після його загибелі в битві проти татар над Ворсклою (1399) Ягайло передав Поділля своєму братові Свидригайлу, а згодом (1411 р.) цими землями знову оволодів Вітовт.
Початок XV ст., як бачимо, позначається наступом польської шляхти на західне Поділля з Червоногородом і на середнє з Кам'янцем. Коли в 1434 р. помер Ягайло, то західна частина Поділля вже більше не вернулась до Литви.
В ході численних кривавих міжусобиць та боїв чужинців за благодатні землі чимало горя зазнали галичани. Урожайний чорнозем та сприятливі кліматичні умови приваблювали польську шляхту з їхніх пісків, а королі щедро роздавали нові землі своїм прислужникам Гербуртам, Бучацьким, що ставали на сході вельможами. З кожним роком посилювалась польська колонізація, особливо вона поширилась після Люблінської унії 1569 р. Тоді майже вся територія пізнішого Заліщицького повіту з столицею тодішнього Червоногородського повіту, а також Кудринці над Збручемналежала магнатам Язловецьким, південна частина Чортківського повіту (з центром в Ягольниці) і північна частина Борщівського повіту (з центром в Озерянах) - до можновладців Лянцкоронських, а місто Чортків - до Чортковських. За вельможами на Галичину посунула дрібна шляхта, вона поспішно укріпляла замки, споруджувала костьоли. Запанували в "кляшторах" домінікани в Чорткові і Червоногороді. В тих часах магдебурзьке право дістали міста Червоного род (1448 p.), Чортків (1522 p.), Гусятин (1559 pік.
Польський устрій, заведений в 1435 р. на українських територіях, передав усю землю й ліси шляхті і закріпив за нею селян, їхня доля дедалі ставала важчою. Окрім цього, трудовий люд ставав першою жертвою від частих розбійних нападів татарських орд, а заможні мали можливість вчасно втекти чи перебути осаду в укріплених фортецях. Тільки за сто років (1450-1556 pp.) таких хижих набігів нараховують 86, а в 1575 р. кримчаки полони-ли і погнали в рабство 35 тисяч українців.
Страждало місцеве населення не тільки від татарських розбоїв, а й від пограбувань шляхти. Невипадково тому в 1647 р. відбулася кривава сутичка між мешканцями Чорткова і загоном челяді шляхтича Петриковського.
Як і всі шляхетські або магнатські міста, Чортків, аби після вилюднення привабити нових поселенців, впровадив певні привілеї для новоселів, проголосив для них всілякі свободи. Поступово почали розвиватись ремесла, їх наприкінці XVII ст. вже налічувалось 12. Умільці ткали полотно, виготовляли залізні вироби, гончарний посуд, черепицю, віск, зброю. В місті діяла сукновальня, механізми якої приводились в дію водяним колесом. Розвинуті були шкіряне й ткацьке ремесла. Всі ці багаті ремісничі вироби, як і земля, належали не селянам і цехам, а були власністю польських магнатів Чортковських, Гольських, Потоцьких, Садовських. Крім цього, вони змушені платити власникам податки за поле, сіножаті, пасовиська, за користування лісом, давати кошти церкві, утримувати військо, лагодити греблі, мости, охороняти замок. Хоч справами міста відав магістр на чолі з бургомістром, судові справи здійснювала судова лава, керована війтом,
феодали постійно втручалися в самоврядування і зводили його нанівець. У середині XVІ ст. в Чорткові налічувалося близько 200 будинків, проживало до 1 тисячі чоловік. Після надання права проведення двох ярмарків на рік і тижневих торгів Чортків перетворився на значний торговий центр.
На перший погляд, життя в місті ніби вже врегулювалось, йому б тільки багатіти й розвиватись, однак українське населення, що своїми руками творило багатства, залишалось, як і раніше, убогим, ледве зводило кінці з кінцями. Польська шляхта старалася розширити свій вплив в українських землях і за допомогою релігії. Оплотом римо-католицької експансії був монастир ордену домініканів, споруджений в Чорткові (1604 р.) разом з ко-стьолом. В центрі міста і сьогодні височить римо-католицький костьол, який своєю архітектурною викінченістю поступається лише Львівському кафедральному. Старе приміщення костьолу і монастир в 1663 і 1683 роках відвідали польські королі Ян Казимир та Ян Собеський з глибини віків відлічує свою багату історію сивочолий Чортків. Перші відомості про це старовинне місто сягають 1552 року. А ще Чортків друге за величиною місто області. Невипадково тому вище приділено досить місця опису історичних подій, які творились в Галичині того часу і-які, зрозуміло, були тісно пов'язані з подіями виникнення і розвитку міста, з тими бурхливими хвилями періодів, які або піднімали на вершину, або кидали у вир відчаю й розпачу, аби знову звестись, вижити, утвердитись на рідній землі. Це єдине святе прагнення гартувало і єднало чортківців, давало наснагу до мужності і творчості.
А боронити свою землю і творити вони вміли. Які б важкі обставини не складалися, однак творчий дух народу не згасав, розвивалась культура, розбудовувалось місто, зводились палаци і церкви, зміцнювались оборонні укріплення. За короткий строк у Чорткові був зведений дерев'яний замок. До наших днів височать під Вигнанською горою дві з трьох башт пізнішої фортеці та житлова споруда. Колись це була міцно укріплена резиденція феодалів, а відтак стала козацькою фортецею. П'ятибічна у плані з баштами на рогах та брамою, вона вважається характерною спорудою перехідного типу. У дворі вибудуваний палацовий та господарський корпуси, зовнішні стіни яких водночас були оборонними мурами з бійницями. Як видно з решток фресок, зазначає Г. Логвин, великий знавець стародавніх мистецьких пам'яток, палац у замку був розписаний на світські теми. Першим його господарем став власник міста С. Гольський. На місці дерев'яного у 1610 р. вимуровано кам'яний замок, і новий його власник К. Садовський у 1779 р. здав в оренду під склади місцевому австрійському гарнізону. Австрійські окупанти в 1863 р. перетворили фортецю на тюрму для польських повстанців.
Поблизу Чорткова в с. Ягольниця польський феодал С. Лянцкоронський в 1630 р. на високій горі теж спорудив
Loading...

 
 

Цікаве