WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Культурне надбання рідного краю (Київська область) - Реферат

Культурне надбання рідного краю (Київська область) - Реферат


Реферат з краєзнавства
Культурне надбання рідного краю (Київська область)
Київщина - край, багатий на культурну спадщину сукупність успадкованих від попередніх поколінь об'єктів, що донесли до нашого часу цінності археологічного, етнографічного, історичного, мистецького, наукового і художнього значення, які є скарбницею української культури. Адже тут, у самому серці України, з давніх-давен селилися люди, вирувало життя, відбувалися важливі історичні події.
У Київській області взято під охорону держави 5430 пам'яток історії та культури. Серед них 1844 -археології, 3171 - історії, 188 - мистецтва, 159 - архітектури, 68 - заповідних об'єктів природи, зокрема 12 пам'яток садово-паркового мистецтва, чотири з яких - національного значення.
Про найдавніший період історії Київщини свідчать музеєфіковані залишки одного з господарсько-побутових комплексів стоянки первісних людей кінця кам'яного віку - палеоліту (близько 12 тис. років тому) в с. Добраничівці Яготинського району. Стоянка складалася з чотирьох відокремлених господарсько-побутових комплексів. Центром кожного з них було велике округле житло діаметром близько чотирьох метрів. Під час багаторічних розкопок виявлено і зібрано кілька тисяч кісток мамонта, різних предметів та знарядь праці з каменю і кістки, рогу і янтарю, гірського кришталю, граніту, кварциту і пісковику.
Нещодавно минуло 24 роки від дня відкриття (1977 р.) музею "Добраничівська стоянка". Досліджував давнє поселення і заснував унікальний музей видатний вчений, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор історичних наук І. Г. Шовкопляс.
Немало зусиль доклав для створення цієї установи великий ентузіаст збереження культурної спадщини, колишній директор Яготинського історичного музею ім. Т. Г. Шевченка О. С. Непорожній.
На території Київщини залишила сліди одна з прадавніх цивілізацій - легендарна трипільська культура.
Відкриття трипільської культури належить археологу, чеху за походженням, В. В. Хвойці, який у 1893 р. виявив поблизу с. Трипілля стародавнє поселення. Як з'ясувалося, носії цієї цивілізації населяли наприкінці V- III тис. до н. е. величезні обшири Нижньої Наддунайщини, Наддністрянщини, Побужжя і частково Середньої Наддністрянщини. Розквіт трипільської культури припадає на період між 3500 і 2700 рр. до н. е. Усього вчені знайшли понад тисячу трипільських поселень.
Ранні поселення трипільців складалися з кількох десятків жител і господарських споруд, розташованих рядами або колами; їх споруджували на зручних для оборони, важкодоступних місцях: на берегах річок, схилах долин. У центральній частині поселень були великі громадські будівлі і вільні площі, що використовувалися як загін для худоби. З часом вони розросталися. Як правило, такі поселення налічували 100 - 200 глиняних будівель. Водночас археологи знайшли низку поселень, що мали понад тисячу різних споруд. Залишки "поселень-гігантів", площею 300 - 450 га, що налічували по 15 - 20 тис. населення, знайдено на Черкащині поблизу сіл Майданецьке, Доброводи і Тальянка. Це були справжні протоміста, які конфігурацією нагадували величезне коло з оборонними спорудами.
Жили трипільці в глинобитних наземних і напівземлянкових будівлях з дерев'яним каркасом. У помешканні була глиняна долівка, поверхня якої обпалювалася багаттям. Дах будови двосхилий, вкритий соломою. У трипільських будинках було кілька кімнат, де дослідники знайшли багато глиняних печей, домашніх вівтарів, керамічного посуду, кам'яні та кістяні знаряддя праці. Відомо, що трипільці одними з перших на території України використовували мідь, але міцних виробів у них було небагато.
Трипільська культура мала яскраво виявлений землеробський характер. Трипільці вирощували пшеницю, ячмінь, просо, жито, а також бобові, коноплю тощо. Для обробітку землі використовували мотику з кам'яним або роговим наконечником. Землю зорювали дерев'яним ралом, застосовуючи робочу силу волів. Крім землеробства, трипільці займалися приселищним скотарством (велика і дрібна рогата худоба, коні тощо). Специфіка господарювання (земля безупинно оброблялася 50 - 100 років до початку зниження врожаїв) змушувала давніх землеробів залишати старе поселення й будувати нове.
Крім високого рівня землеробства, трипільці досягли також великої майстерності у виготовленні глиняного посуду. Вони залишили унікальну розписну кераміку, вміло використовуючи червону, чорну і жовту фарби. Нерідко трипільський посуд був прикрашений різним орнаментом і штампом.
Особливого розвитку набула пластика. Трипільці виліплювали з глини хлібці, моделі жител, фігурки тварин, жіночі статуетки. Останні були символами родючості, господарського добробуту кожної сім'ї й общини загалом. Різні символічні знаки на посуді, виготовленому трипільцями, пов'язані з землеробським характером господарства і світорозумінням (зображення сонця, місяця, води тощо).
На думку вчених, суспільна організація трипільців грунтувалася на патріархально-родових відносинах. Рід очолював старійшина, який здійснював керівництво як господарським, так і суспільним життям родової общини. Не виключено, що в трипільців були елементи приватної власності. Чимало особливостей трипільської культури - система господарювання, топографія поселень, будівництво житла, характер орнаментальних мотивів розмальованої кераміки та ін.- органічно увійшло до культури українського народу1.
Про все це і йдеться в експозиції обласного археологічного музею у Трипіллі.
До найвизначніших історичних пам'яток Східної Європи в першому тисячолітті н. е. належить черняхівська культура (слов'янський період, II ст. н. е.), що дістала назву від с. Черняхова Кагарлицького району. Відкрив її знову-таки В. В. Хвойка. Досліджували черняхівську культуру визначні вчені В. П. Петров, П. П. Єфіменко.
З черняхівською культурою можна грунтовно ознайомитися в Національному музеї історії України, де тільки з могильника поблизу с. Черняхова е матеріали понад 600 одиниць збереження.
Серед предметів черняхівської культури, знайдених на Київщині, привертають увагу керамічна чаша з Черняхова і глек з могильника с. Ромашки Рокитнянського району із зображеннями слов'янського календаря. Рельєфи, розміщені по окружності посудин, відповідають дванадцяти місяцям року, їх значення зумів розшифрувати академік Б. О. Рибаков.
На території Київської області виявлено й інші археологічні культури, зокрема пізньотрипільського періоду софіївську і лукашівського типу, назви яких походять відповідно від с. Софіївки (входить до с. Проців Бориспільського району) і с. Лукаші Баришівського району; пізньої бронзи - лебедівська від с. Лебедівка Вишгородського району; раннього залізного віку (І-III ст. до н. е.) - підгірцівська - від с. Під гірці Обухівського району.
Відомі на Київщині й найрізноманітніші археологічні пам'ятки давнини. Це - неолітичне поселення дніпро - донецької культури в с. Житні Гори Рокитнянського району, епохи бронзи - в Дибинцях Богуславського, городищаскіфського часу в Ходосівці та Хотові Києво-Святошинського, кургани цього періоду Переп'ят біля Фастівця Фастівського і Переп'ятиха біля Мар'янівки Васильківського районів. Про кургани згадував у своїх творах і брав участь у їх дослідженні Т. Г. Шевченко, працюючи в Археографічній комісії.
Внаслідок господарської діяльності - прокладання шляхів, газопроводів, спорудження дачних будинків, буває, й
Loading...

 
 

Цікаве