WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Наш край в роки другої світової війни - Реферат

Наш край в роки другої світової війни - Реферат

останнього часу, не згадував. Навіть щоденник Довженка друкувався з цензурними вирізками, де більшовики подавались як справедливі вояки проти гітлерівських головорізів та їхніх спільників "українсько - німецьких буржуазних націоналістів". А об'єктивність полягає в тому що вдругій світовій війні ми, українці, опинились між молотом і ковадлом. Тут не міг діяти принцип : "ворог мого ворога - мій друг!". Доводилося вибирати не між добром і злом, а між меншим і більшим злом. Тепер, коли результати війни відомі, ці далекі роки сприймаються інакше, тоді люди були в воєнному становищі і мусіли діяти спираючись тільки на власні сили.
"Велика Вітчизняна" ?
Чи була та війна "великою вітчизняною" для українців? Називаючи цю війну великою вітчизняною ми говоримо що українці воювали за "Радянську Україну" в складі СССР. Але чи був СССР вітчизною, батьківщиною для українців? Більше 10 000 000 українців жили в СССР менше двох років. Вони народились на частинах України, які були окуповані іншими державами. Чи міг СССР стати для них батьківщиною за такий короткий час? Чи не переконались, за два десятиріччя, українці з наддніпрянщини що СССР не їхня батьківщина? Бо хто назве державу яка тільки в 32-33 роках штучно заморила голодом 10 000 000 своїх громадян. Україна не була рівноправна з Росією, як таке співжиття можна назвати братнім? Це були відносини метрополії з колонією, тому ні Росія ні СССР не можуть називатись вітчизною для українців.Наведу декілька реальних прикладів:
" Ленінсько-більшовицький експеримент "побудови соціалізму" з вересня 1939 був перенесений на західну Україну. "Визволителі" розпочали свою діяльність з ліквідації всіх ознак громадянського суспільства, зокрема, політичних партій та культурно-освітніх організацій, масових репресій та примусової депортації населення у східні райони російської імперії. Вже 5 грудня 39 Рада народних Комісарів прийняла постанову про насильницьку депортацію із західних областей України та Білорусії, а 29 грудня затвердила інструкцію про депортацію, розроблену наркомом внутрішніх справ Лаврентієм Берією.
" 2 березня 1940 р. Рада Народних Комісарів СССР ухвалила постанову за №289-127 під грифом "совершенно секретно" про виселення з районів Західної України і Західної Білорусії. За цією постановою вивозились в основному члени сімей запроторених у табори і вязниці колишніх військовополонених, чиновників держдепартаменту, членів ОУН, колишніх січових стрільців і біженців з центральних районів Польщі. Виселялися в Сибір люди польської, української та інших національностей, які могли організувати опір непрошеними гостями. Одних ув'знювали або розстрілювали без суду і слідства, інших відправляли в Сибір, Казахстан, на Крайню Північ і Далекий Схід на мученицьку смерть. Як свідчать архівні матеріали, до початку війни з Німеччиною із західних областей України та Білорусії було депортовано 318 800 сімей або 1 173 170 чоловік .
" Дорога на сибірську голгофу була встелена тисячами трупів. "...по дороге Пудеж-Каргополь-Няндома,- інформував тодішній заступник наркома іноземних справ Вишинський польського посла С.Кота на його запит про долю депортованих польських родин, - убыло 6616 семей. Из них 398 не видержало[померло].В основном дети и старики ".
" Така ж доля, згідно з архівами НКВС, спіткала 32 733 осіб, яких транспортували до місць призначеннь. А скільки насправді загинуло в ті страшні роки нещасних, безневинних людей?..
" Неймовірно тяжке, каторжне життя чекало тих, кому "пощастило" добратись до місць заслання. Навіть в актах перевірок, які проводились санітарними станціями НКВС, відзначалось, що умови життя спецпоселенців нестерпні.
" Надзвичайно жорстоко обходилися з тими, що повіривши в фарисейські заклики і цілими родинами переходили кордон щоб потрапити в "радянський рай", на "визволені" території. Понад 60 000 втікачів до "раю" чекали неймовірні труднощі і страждання в таборах для переміщення осіб у прикордонних районах Лоєва і Сколе. Частину тих, які викликали підозру, прямо без суда і слідства, розстрілювали неподалік, решту було відправлено в табори Сибіру і Півночі. Найбільше їх загинуло в таборах "Печорлагу ".
" Щоб задушити релігійно-духовне життя, комуністичні правителі закрили усі релігійні установи і навчальні заклади: Львівську Богословську академію, Львівську Перемиську і Станіславську єпархіальні духовні семінарії, заборонили всі чернечі чини, українські греко-католицькі друкарні, знищивши підготовлені до друку журнали "Богословіє" та газету "Нива". 32 священників, звинувачених в антирадянській пропаганді, було вислано на Сибір. Напередодні війни заарештовано ще 79 священників, з яких 71 закатовано в тюрмах.
" Хвиля арештів захлинула західну Україну в 41. Брали всіх підряд, всіх хто належив до будь-яких політичних, наукових, освітніх, молодіжно-спортивних чи інших організацій. Всі вони оголошені ворогами Радянської влади. Перед війною такими людьми вщерть були заповнені тюрми краю. Було влаштовано ряд судових процесів:
" В травні 1941 відбулося судилище над 62 хлопцями і дівчатами Дрогобицького, Добромильського, Стрийського і Турківського районів. 20 учасників присуджено до розстрілу, 13 - на 10 років, 19 на 7-8,5 років.Згодом, знову в Дрогобичі, НКВС організувало ще одне судилище над 39 українськими патріотами. 22-розстріл, 8-до 10 років каторжних робіт, чотирьох до 5 років, 5 чоловік депортовано в Казахстан.
" Загалом у 1939-41 роках на землях Західної України було заарештовано близько 60 тис чоловік. Понад 50 тисяч звірячо замучені або розстріляні ...
"Визволення" українських земель
Відповівши на це питання можемо перейти до наступного: Чи "визволяли" українські землі чи завойовували? Большевики не визволили Україну, а наново завоювали її, накинувши старе ярмо. Наведу лист колгоспників села Попелюхи, Піщанського району Вінницької області до Микити Хрущова: "Микита Сергійович, батечко наш, заступник. Важко нам, обірвані ми всі, голі й босі, брудні і голодні, на людей не схожі, гірш худоби живемо... з колгоспу ми нічого не отримали ... як виконаємо план то всі подохнемо". Зауважу що до "батька" Сталіна можна було писати листи лише за встановленим зразком. Київський обком КП(б)У, наприклад, повідомляв, що 1947 року в усі райони області направлено 10 000 примірників проекту листа до Сталіна від колгоспників.
Сталінське керівництво визначало надмірні норми поставок, а якщо ці норми не виконувались то колгоспників звинувачували в тому, що вони піддалися ворожій пропаганді і почали проявляти дрібнобуржуазні настрої. Радянська історіографія зображала "визволителів" безкорисливими, кваліфікованими спеціалістами, які, керуючись інтернаціональним обовязком, їхали на
Loading...

 
 

Цікаве