WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Коломия - місто над прутом - Реферат

Коломия - місто над прутом - Реферат


Реферат з краєзнавства
Коломия - місто над прутом
Місто Коломия розташоване на південному заході України на лівому березі річки Прут і належить до найдавніших галицьких поселень, її стародавня історія, особливо долітописна доба, сягає у глибину тисячоліть. Археологи виявили на околицях сучасного міста пам'ятки, які підтверджують, що майже 6 тисяч років тому на цій місцевості жили племена відомої три нільської культури.
Перша літописна згадка про Коломию належить до 1241 року, хоча вік міста є значно більшим. Навіть розгадку походження назви міста шукають у глибині періоду індоєвропейської єдності. Археологічні знахідки підтверджують, що Коломия починалася з військової фортеці, яка в середині XII століття була збудована на високому лівому березі річки Чорний Потік. Це був перший укріплений центр первісної Коломиї, який охороняв головний сухопутний шлях - Берладcьку дорогу, що вела з Європи через Галич на Нижній Дунай, де впиралася в тодішні кордони Галицької держави, її західна частина й донині зберегла в місті свій колишній напрям і з давних пір відома серед коломийців під назвою Стара дорога, а навпроти фортеці, як і в кожному давньоруському місті, був торговий майдан, що й сьогодні називається Старий ринок.
Але згодом, у середині XIII століття, під час монголо-татарської навали, майже всі давньоруські міста перестали існувати. Тоді ж, у 1259 році, коли монгольський воєвода
Бурундай зажадав від Данила Галицького зруйнувати всі галицькі укріплення, була спалена й Коломийська фортеця. Невдовзі новий укріплений центр виник поблизу теперішньої ратуші. Ця місцина в історичних джерелах мала назву Старий двір, а в документах за 1411, 1448 та 1517 роки про нього уже йдеться як про оборонний замок.
Але часи змінилися на гірші, усередині XIV століття галицькі землі захопила Польща і вже від того часу чужинці не покидали коломийських вулиць, вони стали господарями замку. На їхнє замовлення добиралися кольори першого міського герба (1395 рік}. Переважно їхні інтереси захищало надане містові в 1405 році Магдебурзьке право.
V той час у місті розвивалися ремесла, відкривалися цехи й майстерні, започатковувалися нові ремісничі професії: ткачі, сідлярі, золотарі, солодовники, олійники, пивовари. Містові було надано низку важливих привілеїв, зокрема право на торгівлю, на соляний склад, на власну вагу. Коломия славилася своєю торгівлею з найдавніших часів. Масове виробництво солі сприяло виникненню великої кількості торговців сіллю, яких називали "коломийцями". Магістрат одержав дозвіл відкрити кілька власних цехів і майстерень, атакожзбирата на потреби міста податки з кількох навколишніх сіл.
Покуття, рівно як і Коломия, знаходилося на границі із Польщею, Угорщиною та Волощиною і постійно було ареною не тільки міждержавних конфліктів і грабіжницьких нападів, але й об'єктом меркантильних стосунків. У1411 році місто з усім Покуттям поляки продали на 25 років молдавському Господареві Олександрові з умовою, що він виступить на боці Польщі проти Угорщини. З тих міркувань, згодом, Коломийський замок кілька разів дарували молдавським воєводам. 15 вересня 1485 року у Коломиї було укладено міждержавну угоду між польським королем Казимиром IV Ягеллончиком і молдавським Господарем Стефаном III Великим.
У 1490 році Коломийський замок не встояв перед 10-тисячною армією повстанського ватажка Івана Мухи. Але напади чужинців, що розпочалися на початку XVI століття та особливо почастішали у першій половині XVII століття, спричинили велику руїну.
З 1498 року турки і волохи, зруйнувавши місто, підійшли аж до Польщі. Відтоді вони майже щороку, а то й кілька разів на рік спустошували Коломийщину. У 1502 і 1505 роках Коломию спалили, горіла вона і в 1513, 1520, 1531 і 1594 роках, але повністю, незважаючи на героїчний опір коломийців, місто було спалене в 1589 році, а населення або забране в ясир, або знищене. Тоді ж був зруйнований і Домініканський монастир, вибудований у КІЗ році над самим Прутом на захід від теперішнього Студентського парку, а всі його мешканці були вирізані або повішані на хрестах монастирського цвинтаря.
У 1612 році татари і волохи тричі нападали на Покуття, в 1618 - чотири рази, а в 1621 та 1624 роках - по два рази. Найбільше потер пала Коломийщина. через яку татари за цей час проходили 24 рази. Коломия тоді була тричі спалена й зруйнована! За повідомленням галицького історика Дениса Зубрицького
Коломия в той період була зруйнована і горіла понад дев'яносто разів.
Після такої руїни, місто потрібно було відбудовувати заново. Починаючи з другої половини 1620-х років, Коломия була перенесена далі на північ, на територію теперішнього середмістя. Новий замок був збудований на пагорбі, де сьогодні знаходиться ЗОШ №1. Навколо замку був викопаний глибокий рів з водою, висипаний високий земляний вал з баштами, а також збудовано три підвісні мости. На новому місці було відбудовано Домініканський монастир, велику ринкову площу з дерев'яною ратушею посередині, польський та єврейський цвинтарі. Згодом ^ місто поступово забудовувалося і навколо центру; знову виникли нові ремісничі майстерні й цехи, було започатковано гончарство, млинарство, ґуральництво.
Особливого розвитку набула торгівля. Коломия віддавна стояла на перехресті великих торговельних шляхів з Європи через Галич на Дунай, а : також на Київ, Угорщину, Чехію. Торговий транзит сприяв розвиткові коломийської торгівлі. Це особливо помітно; скажімо, на кількості пекарів. Якщо взяти до уваги, що торговельні валки, що проїжджали через місто, могли мати й до трьохсот возів, то стає зрозумілим, чому, наприклад, у Коломиї в 1565 році було 150 пекарів, тоді як у Белзі тільки 34, Холмі -52, Львові - 53, Кам'янці -63. Важливим заняттям для коломийців було видобування солі в передгірних селах: у 1565 році в місті було 50 зваричів солі, а також велика кількість торговців сіллю мали урядовий захист. Будь-яким купцям заборонялося під загрозою втрати товару обминати Коломию, або торгувати десь по селах. Подібні привілеї мала Коломия на торгівлю сіллю, а також на право користування на ярмарку лише власною вагою.
У 1772 році після першого поділу Польщі, покутські землі разом з Коломиєю відійшли до Австрії. Ця подія позначилася на житті міста. Від Коломиї відійшли села, податки з яких зона використовувала на власні потреби. Згодом Коломия була адміністративне віднесена до Станіславівської округи і частково втратила свої колишні функції повітового центру. До 400-річної полонізації додався новий, австро-німецький вплив, і на околицях міста стали виникати німецькі колонії. Згодом у Коломиї уряд будує шість військових казарм і порохові склади. У місті концентрується велика кількість війська, діє до 70 карних загонів для боротьби проти народних виступів. У 1811 створюється Коломийська округа, межі якої збіглися з межами колишнього повіту.
Перехід під австро-німецький протекторат був для Галичини (в тому числі і для Коломиї) вигідним з кількох причин.По-перше, невдовзі почали впроваджувати реформи з підняття економіки краю, зароджуватися акціонерні та приватні підприємства, перші місцеві видобувні, лісопильні та цегляні промисли. Особливий етап у розвитку Коломиї почався після вступу в дію у 1866 році залізничного сполучення, а також залізничних гілок місцевого значення. По-друге, цей період започаткував національне відродження на Коломийщині. У 1830 році серед передової коломийської інтелігенції твердо сформувалася думка про нагальність потреби відродження української мови, культури, народних традицій, звичаїв. Цьому особливо сприяли погляди М.Шашкевича, Я.Головацького, І.Вагилевича, авторів збірки "Русалка Дністрова" (1837 рік), ідеї якої знаходили в Коломиї найпалкіших прихильників і однодумців. Той період заклав основи громадсько-політичних і культурно-мистецьких традицій у Коломиї, започаткував зародження першого в Галичині театру (1848 рік) ї читальні (1848 рік]. Скасування панщини в Австрії (1848 рік) сформувало в Коломиї національно-патріотичне середовище - Коломийську окружну Руську раду на чолі з педагогом і першим меценатом М.Верещинським.
У 1864 році в Коломиї була відкрита друкарня М.БІлоуса, в 1865 році стала виходити перша газета "Голос народний", а в 1867 році започатковане книговидання. Після тривалого домагання у 1861 році відкрили гімназію, в 1875 році -гончарну школу, в 1894 році - школу деревного промислу та кілька загальних початкових шкіл. У 1875 році українці закріпили
Loading...

 
 

Цікаве