WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Обробка металів: обпилювання, свердління, зенкерування, розгортання, зенкування й цекування, нарізування різьби - Реферат

Обробка металів: обпилювання, свердління, зенкерування, розгортання, зенкування й цекування, нарізування різьби - Реферат

й
слугує для вибивання свердла зі шпинделя верстата. Робоча частина поділяється на різальну та напрямну. В різальній частині є два різальних зуби й серцевина, що їх зв'язує. Стружка сходить по передній поверхні. Напрямні смужки спрямовують свердло, калібрують отвір і зменшують тертя між свердлом та отвором. Різальні
Рис. 9
Геометрія різальної частини спірального свердла:
а - кут при вершині 2ср; б - допоміжний кут 2ф0; в - задній кут а та кут нахилу поперечної кромки (р; г - перевірка загострення свердла за шаблоном
кромки ріжуть стружку. Робочу частину свердла роблять конічною - в різальній частині діаметр найбільший. Це зменшує тертя. При свердлінні найважливішим параметром є кут між різальними кромками свердла 2<р (рис. 9, а), який залежить від оброблюваного матеріалу:
Оброблюваний матеріал Значення 2<р, °
Сталь, чавун, тверда бронза 116... 120
Латунь, м'яка бронза 130...140
Алюміній, силумін, бабіт 140
Червона мідь 125
Ебоніт, целулоїд 85...90
Пластмаса 30...80
Для товстих свердел застосовують подвійне загострювання. Для сталі, наприклад, вибирають допоміжний кут 2ф0 = 70...75°
(рис. 9, б). Задній кут а (рис. 9, в) зменшує тертя задньої поверхні свердла по поверхні різання. Він збільшується від зовнішньої поверхні свердла (а = 8... 12°) до його осі (а = 20...26°). Кут |/ нахилу поперечної кромки свердел діаметром до 12 мм дорівнює 50°, більшим діаметром - 55°.
Рис. 10 Свердління похилої поверхні
Свердла можна загострювати на звичайних загострювальних верстатах. Лівою рукою тримають свердло ближче до різальної частини, правою - за хвостовик. Свердло злегка притискають до наждакового круга, загострюючи задню поверхню. Різальні кромки мають бути однакової довжини, прямі та загострені під однаковими кутами. В противному разі свердло наріже отвір більшого діаметра або навіть зламається. Правильність загострювання перевіряють шаблоном (рис.9, г).
Свердло з конічним хвостовиком закріплюють у дрилі або шпинделі свердлильного верстата безпосередньо чи за допомогою перехідних конічних втулок, а зі спіральним хвостовиком - за допомогою патрона. Кінець хвостовика при цьому впирається в дно патрона. Свердло або патрон вибивають зі шпинделя за допомогою клина.
Працюючи свердлом діаметром до 10 мм, деталь захоплюють плоскогубцями чи ручними лещатами. Отвори в круглій деталі свердлять на призмі. Якщо потрібно просвердлити отвори більшого діаметра, то деталь закріплюють у машинних лещатах.
Вісь свердла має розташовуватися перпендикулярно до поверхні свердління. Якщо свердляться отвори в циліндричних або похилих поверхнях (рис. 10), то спочатку треба обробити поверхню А перпендикулярно до осі свердління. В порожнисті деталі перед
свердлінням забивають дерев'яну чи металеву пробку (рис. 11, а). Для свердління півотвору використовують пластину з того самого матеріалу, яку разом із деталлю затискають у лещатах (рис. 11, б). Інструменти для свердління отворів у пластмасі мають бути добре загострені. Застосовуються спеціальні свердла з кутом загострювання 180° при вершині (рис. 12, а). Щоб уникнути
Рис. 11 Прийоми свердління:
а - порожнистої деталі; б - півотвору
облому краю отвору при виході свердла, під деталь підкладають жорстку металеву пластину. Пластмаси можна свердлити також спіральним свердлом із кутом загострювання 30...80° (рис. 12, б). Для свердління отворів в органічному склі свердло (рис. 12, в) загострюється під кутом 70°. До оправки 2 кріпиться різцетримач 1, куди затискається різець 3. Регулюючи радіус R, можна свердлити отвори діаметром до 150 мм.
Нагрівання свердла зменшують охолодною рідиною, як правило, емульсією. Пластмаси можна свердлити всуху. При виході свердла з деталі подача має бути мінімальною, щоб уникнути його поломки. Якщо довжина робочої частини свердла менша від глибини просвердлюваного отвору, то свердло слід часто виймати з отвору, щоб звільнити від стружки. Тупе свердло не ріже, а найчастіше заклинюється в отворі й ламається. Це саме відбувається, якщо малий задній кут, велика подача та мала швидкість різання.
Розвертки використовують для чистової обробки отворів. Ручну розвертку (рис. 7.63, а) повертають за чотиригранний хвостовик воротком. На верстатах застосовують машинну розвертку (рис.13, б). В неї коротка робоча частина й конічний хвостовик. За формою зуба розрізняють розвертки з прямим та гвинтовим
(рис. 13, в) зуб'ями. Останніми обробляють отвори зі шпонковими канавками. Для обробки конічних отворів під конічні різьби та деталі використовують кілька розверток (рис. 7.63, є-ж). Для обробки отворів великого діаметра застосовують насаднірозвертки (рис. 7.63, г). Діаметр регульованих розверток (рис. 7.63, д) можна трохи змінювати.
Рис. 12
Свердління пластмас:
а - спеціальним свердлом; б - спіральним свердлом із потрібним загостренням; в - циркульним різцем; / - різцетримач; 2 - оправка; 3 - різець
Для розгортання залишають припуск на обробку в межах 0,1...0,3 мм. Для точної обробки отворів спочатку використовують обдирну розвертку, а потім чистову (рис. 13, є, ж відповідно).
До розверток як точних інструментів потрібне дбайливе ставлення. їх слід зберігати в де- і рев'яних коробках окремо від інших металевих 1 предметів. Різальні кромки мають бути без і пошкоджень. Тупою розверткою працювати не можна.
Збіг осей розвертки та отвору перевіряють прямокутним косинцем. На початку розгортання однією рукою повільно повертають вороток, а іншою - злегка натискають на розвертку, стежачи при цьому за співвісністю розвертки й отвору (рис. 14). Далі розвертку обертають плавно в одному напрямі, злегка
натискаючи. Обертати розвертку в зворотному напрямі не можна, оскільки це призведе до поломки її зуб'їв і появи подряпин на оброблюваній поверхні. Щоб запобігти заклинюванню розвертки й
Рис. 13 Розвертки:
а - ручна; б - машинна; в - із гвинтовим зубом; г - насадна; д - регульована; е - обдирна; є - напівчистова; ж - чистова
Рис. 14 Початок ручного розгортання
добути чисту поверхню, застосовують мастила. Сталеві деталі під час розгортання змащують мінеральними оливами, мідні - оливною емульсією, алюмінієві - сумішшю скипидару та гасу. Бронзові й чавунні деталі розгортають усуху. В разі різкого прокручування розвертка може почати рубати поверхню, яка виходить гранованою. Це саме може статися в разі збільшення припуску на обробку (на чорнове розгортання залишають припуск, що дорівнює десятим часткам міліметра, на чистове - сотим часткам) або неправильного загострювання розвертки.
.9. НАРІЗУВАННЯ РІЗЬБИ
Нарізування різьби - це утворення на циліндричних або конічних стержнях канавок із поперечним профілем (у вигляді трикутника, трапеції і т. д.), кожна точка якої розташовується на гвинтовій лінії. Витком різьби називається та частина її виступу, що охоплює різьбову деталь в межах до 360°.
Залежно від форми поперечного перерізу виступів розрізняють різьбу трикутну, трапецоїдну, напікруглу, круглу, прямокутну. Основні елементи різьби (рис. 15): зовнішній діаметр d, середній діаметр d2, внутрішній діаметр du крок Р і кут при вершині профілю а.
Рис. 15 Основні елементи та розміри різьби:
/ - гребінь; 2 - профіль; 3 - дно; Н- висота профілю; Р - крок; а - кут профілю; d- зовнішній діаметр; d - внутрішній діаметр; d2 - середній діаметр.
Більшість різьбових з'єднань мають трикутну різьбу, яка поділяється на метричну (а = 60°) та трубну (ос = 55°).
Метричну різьбу (рис. 15, а) з великим кроком позначають літерою М і числом, що виражає значення зовнішнього діаметра (в міліметрах): Мб, М12 і т. д.; в позначення різьби з малим кроком
Loading...

 
 

Цікаве