WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Столи - Курсова робота

Столи - Курсова робота

чому утворюється добрий глянець.
Напівполіруванням або лакуванням утворюють поверхню блискучішу, ніж при звичайному лакуванні. Треба останній шар лаку, як і попередні, трохи відшліфувати і розполірувати шелаковою політурою. Внаслідок цього утворюється красива глянцева поверхня. Знежирюють поверхню тампоном, трохи зволоженим спиртом, після чого вона набуває дзеркального блиску.
Шліфування лакового покриття. Лакове покриття шліфують шкурками № 170-200 і дрібнішими. Шліфування шкурками може бути сухим і мокрим. При мокрому шліфуванні шкурку і поверхню зволожують водою (якщо шліфують водостійкими шкурками) та сумішшю води і гасу (1:1) або скипидаром (якщо застосовують звичайні не водостійкі шкурки). Шкуркою щільно обгортають шліфом і водять ним вздовж волокон, злегка натискуючи. Час від часу шкурку очищають від пилу щіткою (при сухому шліфуванні). Відшліфована поверхня повинна бути гладенькою і матовою.
Шліфують пемзо-восковими брусками при відсутності шкурки потрібних номерів. Пемзовий порошок просіюють крізь густе шовкове сито (№ 200-300) і виготовляють таку пасту, частин за масою:
Віск .................................... 46
Пемза (порошок) .............. 54
Замість пемзи в цій пасті можна використати мікро порошки М-10, М-7, М-5.
До розтопленого воску додають пемзовий порошок або мікро порошок, добре перемішують і розливають у форми. Спочатку поверхню виробу змащують машинним маслом, а потім шліфують пемзо-восковим бруском. Після шліфування (коли вся поверхня стане матовою) поверхню протирають чистою м'якою ганчіркою, видаляючи рештки масла.
Щоб надати лаковим покриттям дзеркального вигляду, їх полірують такими ж пастами, як для полірування металів.
Техніка безпеки при обробці деревини.
Приступивши до роботи, одіньте спецодяг, застібніть рукави, підберіть звисаючі кінці одягу. На робочому місці створіть нормальне освітлення. При роботі біля пили і опилками надіньте захисні окуляри.
Основа (ударна частина) інструмента повинна бути надійно насаджена на ручку, котру необхідно для цього розклинити.
На робочому місці під час роботи не повинно бути лишнього інструменту. Стамески і долота не можна залишати лезом до себе, закидувати стружкою, класти на край стола, так як при падінні інструмента можна получити травму.
Не можна робити з пилами, у котрих поломані зуби, а також з ріжучими і строгальними інструментами, у котрих пошкоджені леза ножів.
Не дозволяється заточувати інструмент на точильному крузі, ширина бокової поверхні котрого менша 10мм. При наборі повних обертів точильний круг не повинен мати видимої вібрації. Для кріплення кругів застосовується прокладки і шайби однакового розміру.
Нижня робоча плоскість колодок всіх строгальних інструментів повинні бути гладкими і рівними, без сколів, тріщин і виямок.
Заготовки для стругання не повинні мати металічних деталей (цв'яхів, шурупів, скоб і т.п.), так як це портить інструмент і завдяє травмоопосну обстановку. Особливо це опасно при роботі електро-ручним інструментом.
При користуванні електроінструментом слідкуйте за справністю ізоляції. Ріжуча частина повинна бути відбалансована, заточена і добре закріплена.
Не включайте вилку електроінструмента в мережу при робочому положенні його включателя. Відключив електродрель від мережі, не зупиняйте руками патрон.
Не можна настроювати електроінструмент на холостому ходу щоб не сталось поломки його від можливості попадання в зону обертання ріжучої частини по сторонніх предметів. На фуговальних, пильних і другі станки матеріал подавайте тільки при наборі обертаючим інструментом повною кількістю обертів.
Приступивши до роботи з електросверлильним станком, переконайтесь в тому, що сверло відцентроване і надійно закріплене в патроні. Малі заготовки сверліть тільки з застосуванням зажимів - плоскогубців, круглогубців, тисків і т.д. не зупиняйте рукою деталь, вирвану із зажила сверлом. Після зупинки станка таку деталь легко зняти, обертаючи її по гвинтовій лінії сверла.
При довготривалій роботі на механічних станках з електроприводом можуть появитись шуми, стуки, вібрації вала, відійти кріплення, нагрітись підшипники. Все це являється свідченням несправності станка; робити на ньому можна тільки після його ремонту.
Несправність машини можна передбачити, якщо притримуватись правил його експлуатації. Частково не дозволяється: сильно перегинати токоведучий кабель; працювати на інструменті без огородження; продовжувати роботу на сильно нагрітому інструменті; обробляти матеріал з налипанням бруду, піску, снігу і льоду; працювати на машині з несправним вимикачем і т.д.
Технологія точення.
Підбір і підготовка деревини
Для точення застосовують листяні і хвойні породи. Хвойні породи використовують в загальному для виготовленні мебелі. Для малих і середніх деталей використовують листяні породи - березу, ясень, липу, грецький горіх, дуб, бук, граб, червоне дерево і др. Точення обробляють також грушу, яблуню, самшит, тополь, осину, вільху, карельську березу. В токарному ділі особливо ціняться напливні і тверді породи. На переносних токарних станках точать маленькі вироби - сувеніри, прикраси і пр. Для виготовлення з успіхом використовують деякі кустарні породи - орешник, барбарис, терен, стебло роз, тутове дерево, можевельник і др.
Заготовки використовуються для точення, являють собою бруски з припуском на обробку поверхні ріжучим інструментом на обрізку готової деталі і на зажим його в токарнім приспосібленні. Деревина може бути сухою і сирою. Недосушена деревина при обточуванні дає ворсисту поверхню; пересушена має хрупкість, в наслідок чого заготовка більшої довжини і малого діаметру часто ламається, що може завдати травмонебезпечну обстановку.
Припуск на обробку заготовки залежить від її довжини, стан поверхні, підлягає обточуванню, типу зажимного пристрою і способу обробки поверхні. Так, при установці в чашечному і кулачковому патронах припуск по довжині приймають не менше 60мм, а з примі неням патрона-тризубця або планшайби - 20...25мм.
Для точення застосовують тільки здорову деревину без видимих тріщин, косослоях, сучків і других пороків, котрі можуть вплинути на якість деталі. Якщо заготовка виконана із матеріалу, бувшого у використанні то перед точенням її уважно оглядають, з тим щоб виявити у ній наявність металевих включень.
Після розпилення колоди або бруса заготовку обтесують до потрібних розмірів з урахуванням передбачуваного припуска на обточуванні стараючись придати їй форму циліндра.
Для великих виробів не завжди можна підібрати заготовки по розмірах, особливо по товщині і довжині тому їх перед тим склеюють. Склеєну заготовку повинен іти матеріал одної породи, так як при різних породах заготовка може деформуватися під дією внутрішніх навантажень в деревині (не одинаків коефіцієнт розширення, вологи і
Loading...

 
 

Цікаве