WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Столи - Курсова робота

Столи - Курсова робота

кожна деревина може мати різні відтінки. Особливо змінюється колір зовнішньої частини стовбура. Деякі породи змінюють свій колір від дії грибних захворювань, що майже не впливають на якість деревини.
Шліфування деревини.
Дерев'яні вироби за допомогоюскляної або піщаної шкурки. Корундові, наждачні та інші шкурки темного кольору залишають темний пил, який забруднює деревину.
Спочатку шліфують шкуркою з крупними зернами (№ 46-63-80), а потім з дрібнішими (№ 100-125-140).
Шурку з дрібними зернами (№ 170-200-280) застосовують переважно для шліфування лакованих покриттів. Шліфують за допомогою дощечки-шліфка розміром 200 50 30 мм. До неї знизу прикріплюють тверду повсть, гуму або шкіру. Дощечку обгортають шкуркою, яку притискують до поверхні.
До початку шліфування нову шкурку треба затупити, потерти нею об таку саму шкурку, щоб видалити випадкові великі гострі зерна, оскільки вони можуть залишити глибокі подряпини.
Шліфувати поверхню починають по діагоналі, а потім - уздовж волокон.
Впоперек волокон шліфувати не слід, тому що утворюються глибокі подряпини, які важко зашліфовуються. До того ж поздовжні подряпини менш помітні, ніж поперечні.
Не треба дуже шкурку притискати до поверхні, від сильного тертя клей, яким абразив приклеєний до основи, розігрівається і склеює пил у грудочки, що утворюють на шкурці блискучі плями і роблять її непридатною. Щоб запобігти цьому, пил з шкурки періодично вибивають, а маленькі блискучі плями, які щойно почали утворюватись, вичищають щіткою.
Закінчують шліфування завжди спрацьованою шкуркою, яка не робить грубих розривів волокон. Добре відшліфована поверхня гладенька і чиста, але навіть на ній є розриви волокон, які при лакуванні або поліруванні піднімаються. Щоб видалити їх, відшліфовану поверхню зволожують, просушують і знову шліфують уздовж волокон дрібно зернистою спрацьованою шкуркою. Якщо деревина криво шарова, її змочують кілька разів. При додавання у воду для змочування столярного клею, ворс легше збивається. Для видалення ворсу з деревини хвойних порід замість води використовують ацетон, який швидко висихає. Остаточно видаливши ворс фанерованих виробів, перевіряють, чи не відклеїлась вона від основи.
Відбілювання деревини.
Часто на поверхні, підготовляють для прозорого покриття, є кольорові плями, забруднення або стругані дошки (наприклад, у садовому будиночку) згодом потемніли. Видалити ці плями звичайним шліфуванням не можна, оскільки бруд просочується вглиб. У такому випадку поверхню деревини можна відбілити 5-6%-ним розчином щавлевої кислоти, нагрітим до 45-46 0С, а через 8-10 годин поверхню нейтралізують 4%-ним розчином питної соди і промивають теплою водою. Можна також відбілити деревину 10%-ним розчином універсального відбілювача для тканини, який щіткою наносять на деревину і через 40 хв промивають теплою водою.
Якщо відбілюють фанеровані поверхні, то розчин слід охолодити, бо фанера може відклеїтись. Розчин наносять на поверхню здебільшого за допомогою щітки з лика. Слід зауважити, що вдаватись до відбілювання треба лише у крайніх випадках, бо кислота часто просочується в окремих місцях крізь фанеру, руйнує під нею клей, від чого вона відшаровується, утворюючи пустоти. Після відбілювання поверхню промивають розчином (який одночасно піднімає ворс та знесмолює поверхню), частин за масою:
Сода кальцинована ............................. 3
Хлорне вапно ......................................15
Вода (гаряча) ......................................100
Спочатку в гарячій воді розчиняють соду, після охолодження додають хлорне вапно і добре все перемішують. Цим розчином покривають поверхню два-три рази підряд, а потім промивають водою.
Білість зберігається тривалий час на ясній деревині (осика, клен, липа, тополя), інші породи під дією світла й повітря згодом втрачають її і набувають сіруватих або бруднувато-жовтих відтінків. Відбілені фанеровані горіхові або дубові вироби, покриті лаком, довго зберігають чистоту і красивий вигляд, не змінюючи кольору натуральної деревини.
Добрим відбілюючим засобом є розведений водою перекис водню, до якого додають аміак (25%-ний) до з'явлення сильного запаху. Перекис водню можна замінити 30%-ним пергідролем.
Змочена цим розчином поверхня добре відбілюється через дві-три доби і не потребує промивання. Змочувати треба всю поверхню, а не окремі плями, щоб тон її змінювався рівномірно. Горіхова поверхня іноді відбілюється так, що втрачає природній колір деревини. Тому її після відбілювання легенько шліфують уздовж волокон.
Лакування.
Це один з найбільш поширених способів прозорого оздоблення деревини. Поверхню вкривають тоненькою прозорою плівкою лаку, крізь яку видно текстуру деревини. При цьому тонка плівка щільніша і блищить, а в товстій при висиханні утворюються непомітні тріщини, через що покриття втрачає свій блиск.
Для оздоблення деревини застосовують олійні (алкідні), спиртові, поліуретанові, перхлорвінілові, поліефірні лаки та нітролаки.
Олійні лаки наносять на поверхню пензлем або фарборозпилювачем. Шар лаку висушують протягом 8-48 год (залежно від властивостей). Коли перший шар висохне, поверхню легенько шліфують вздовж волокон, стирають або здувають пил і наносять другий шар. Так само наносять третій і четвертий шари лаку. Щоразу плівку добре просушують, шліфують, видаляють пил, а потім лакують. Останню плівку не шліфують.
Спиртові лаки рідші, ніж олійні, тому їх наносять на поверхню тампоном з вовни або ниток, які загортають у полотнину або марлю. Лак наливають на тампон (а не вмочують), потім наносять на оздоблювану поверхню. Плівка з спиртового лаку висихає протягом 2 год.
Якщо при лакуванні утворюються смуги - це означає, що лак густий і його треба розвести спиртом. Нерівномірний глянець свідчить про неоднакове нанесення лаку або погане закриття пор. У незручних місцях, а також на торцях лак наносять пензликом. Тампон слід зберігати в добре закритій банці, щоб з нього не випаровувався спирт, а після роботи - добре вимити в спирті. Нітролаки утворюють тонку плівку, тому їх наносять 8-10 шарами. Для цього поверхню за один раз тричі вкривають нітролаком, висушують протягом 2 год і шліфують. Вдруге покривають трьома шарами лаку, висушують і шліфують; за третім разом наносять останні шари. Подібно наносять на поверхню і поліуретанові лаки у 5-6 шарів.
Поліефірні лаки після введення в них затвердника слід використовувати негайно. Наносять їх товстим шаром за допомогою м'якого пензля, а потім зашліфовують.
Нітролакові покриття і нітроемалеві плівки розрівнюють чистими розчинниками (647 чи 646) або ацетоном. Тампон зволожують розчинником і швидкими рухами (як і при поліруванні) розрівнюють нітролакову плівку. Поверхню, вкриту нітролаковою плівкою, можна відшліфувати, а потім нанести розпилювачем тонкий шар розчинника, завдяки
Loading...

 
 

Цікаве