WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Сувенірні вироби з дерева - Курсова робота

Сувенірні вироби з дерева - Курсова робота

риси. Царські врата з села Воля Добростанська завершуються розміщенням по півкружжю легким листяним орнаментом, який стилістично не суперечить орнаментації обрамлень клейм.
Царські врата з села Домажир завершує ренесансний орнамент, який стилістично не відповідає орнаментації обрамлень. Він, очевидно, є пізнішою заміною старого завершення. В розглянутих царських вратах живопис ще домінує над різьбленням. Це явище спостерігається і в меблях, де розпису відводиться головне місце.
Для церковного інтер'єру, капличок, подекуди й житла, вирізували зображення святих, біблійних та євангельських персонажів. Рідше створювали об'ємні та рельєфні скульптури на світські мотиви. Історіязберегла дуже мало імен обдарованих різьбярів XVI - XVIII ст. Поміж них Василь з Києва, Григорій Кальченко з Полтави, Федір Сніцир з Миргорода, з дещо ближчих до нас часів - В. Бідула з Тернопільщини та В. Тірчиняка з Івано-Франківщини. На початку XX ст. фігурна різьба -передусім сувенірного характеру - стала популярною на Лемківщині. Згодом лемківська різьба завоювала широке визнання.
Проте розповсюджувалася різьба обмежено - менше її було на землях України, де панувала православна церква, яка традиційно
ставилася до фігурних зображень святих. Дуже поширена вона була на Галичині.
Вже в середньовіччі існували церковні об'єднання різьбярів, хоча частіше вони перебували в цехах столярів. Рукотворність була основною неповторністю різьбярських виробів, як і традиційність форм і декору.
Більш ніж фігурна, була розвинута орнаментальна різьба. Найдавнішим її видом є, так звана, плоска різьба. Різновиди останньої -контурна, нігтевидна, триграновиямчаста. Така різьба найбільш розповсюджена по Подніпров'ю, зокрема, Полтавщині. Традиції її збереглися до тепер. Складнішою є плоскорельєфна різьба. До неї відноситься прорізна або ажурна. Інколи ці техніки поєднуються. Плоскорельєфною різьбою здавен прикрашали речі культового призначення, наприклад ручні хрести. Збереглися виконані цією технікою ікони з кінця XVII - початку XVIII ст. (Львівський музей етнографії та художнього промислу). Ще в наш час декоруються нею окремі знаряддя праці: кісся до кіс, кушки - великі довбані футляри - посудини на брусок та воду, що їх прикріплюють косарі до пояса і т. д. Ажурна, про тильна різьба, використовується в іконостасах, зокрема, царських вратах -основному їх компоненті, а також в обрамлені ікон.
В XIX ст., а особливо в другій його половині, на Прикарпатті, Буковині, Полтавщині (менше Чернігівщині) було поширене виробництво речей різноманітного призначення - точених, різьблених, прикрашених техніками інкрустацій, випалювання. До трьох останніх вдавалися переважно різьбярі з Карпатського краю.
Інкрустацією називається такий спосіб прикрашування предмета, коли на його поверхню наноситься візерунок із шматочків дерева іншого
кольору (переважно природного), перламутру, вставляється бісер, метал. Коли ж орнамент або зображення (наприклад букет квітів) виконується через вставлення в декоративну річ тільки кусочків різнокольорового дерева - це інтарсія. У Львові в інтер'єрі каплиці Боїмів (початку XVII ст.) збереглося обладнання виконане цією технікою. В народному різьбярстві обидві техніки широко застосовувалися тільки з другої половини XIX ст. Виробництво таких речей у Карпатському Краю пов'язане з творчістю Шкрібляків із села Яворів, що біля Косова. Юрій Шкрібляк (1822 - 1884), його син Василь, Микола та Федір були причетні до популяризації гуцульських різьблених тарелів, рахв, хрестів, трійці, цукерничок, ваз і т. д., декорованих технікою інтарсією та інкрустації. Майстри з династії Шкрібляків та Корпанюків продовжують розвивати народні традиції.
Поширене декорування дерев'яних різьблених, точених речей випалюванням. Декоративні мотиви, композиції наносяться на поверхню предмета кількома способами: найпростіше - розпаленим штампиком. На Яворів ці (Львівська область) поширене контр рельєфне різьблення по покритому відповідним барвником тлі. Виконані так тарелі, плакетки, шкатулки та інші предмети переважно сувенірного призначення -неповторні в своїй красі.
ПРОВІДНІ МАЙСТРИ
РОДИНА ШКРІБЛЯКІВ
Народне декоративно-прикладне мистецтво втілює в собі талант народу, його мудрість, розуміння краси і добра, його життєве світобачення. Воно є одним з показників досягнення нашої культури. Нині в нашій країні відкриваються нові перспективу розвитку народної художньої творчості, В сучасному процесі розбудови народного мистецтва багато важить активність художнього життя окремих осередків, шкіл, яких так рясно на Україні. Серед них особливо виділяються відомі центри: Івано-Франківськ, Опішня, Бугуслав, Дибниці, Дігтярі, Решетилівка, Клембівка, Кролевець, Косів, Яворів та багато інших. Життєствердна сила народної творчості виявляється в постійному розвиванні художньої традиції, у діалектичній єдності колективного та індивідуального. З цього погляду надзвичайна творчість родини Шкрібляків, майстрів з відомого з відомого регіону народного мистецтва Прикарпаття. Це велика династія талановитих різьбярів, ткачів, вишивальниць, писанкарок, мосяжників. Усі вони - яскраві майстри своєї справи. Їх самобутні творчі почерки сформувалися на загальній основі традиційного мистецтва Прикарпаття.
Народився Юрій Шкрібляк 1822 року в селі Яворів Косівського району Івано-Франківської області. Його батько, Іван Шкріб ляк, маючи невелике господарство, займався бондарством. У сім'ї було вісімнадцятеро дітей. Юрій, як і старший син, господарював удома. З юних літ він полюбив різьблення, уважно придивлявся до батькової
роботи і сам робив барильця, посудини для зберігання бринзи - ракви. Він захоплювався ще й виготовленням традиційних лож вогнепальної зброї "пістолів", "крісів", прикрашаючи їх писанням, викладанням, жированням. Юрій Шкрібляк уважно вивчав традиційні гуцульські побутові дерев'яні вироби, їхні форми й прийоми декорування плоскою різьбою, випалюванням, інтарсією, інкрустацією, він жив у такому середовищі, де створювалися за допомогою примітивних інструментів справді чудові речі, де неповторна карпатська природа надихала на творчість. Навколишня краса, давні традиції плекали і формували смаки молодого майстра, визначаючи грунт для його нових творчих пошуків. Працюючи в межах усталених традицій, Юрій Шкрібляк поступово роби усе нові й нові кроки по шляху їх дальшого розвитку. І що більше працював різьбяр, то яскравіше розпалювався вогник пошуків нових прийомів різьблення, то частіше не покидала його думка поліпшити знаряддя праці. Після повернення 1850 року
Loading...

 
 

Цікаве