WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Проект газоконденсатного родовища Штормове (шельф Чорного моря) - Курсова робота

Проект газоконденсатного родовища Штормове (шельф Чорного моря) - Курсова робота

розрахунку показників розробки Штормового родовища приведені в табл. № 3.1
Табл. № 3.1 Вихідні дані для розрахунку показників розробки Штормового родовища
Основні дані
Одиниці вимірювання Значення групи сверд-ловин
І ІІ
Початкові запаси газу млн.м3 11227.0
Початковий пластовий тиск МПа 25.1
Пластова температура К 350
Середня температура по стовбуру свердловини К 329
Температура на гирлі К 308
Критична температура в пласті К 208.9
Критичний тиск МПа 4.64
Коефіцієнт надстисливості газу при Тпл, Рпл - 0.89
Відносна питома вага газу - 0.68
Глибина спуску НКТ м 1870
Коефіцієнт гідравлічного опору для НКТ - 0.017
Діаметр НКТ (внутрішній) м 0.076
Коефіцієнти фільтраційних опорів:
- лінійний
- квадратичний
(Мпа)2/(тис.м3/доб)
103(МПа)2(тис.м3/доб)2
0,5 0,21
2,12 6,36
Коефіцієнт експлуатації - 0.90
Кількість свердловин: - варіант І
- варіант ІІ
- варіант ІІІ
свердловин 7 --
9 5
12 9
Кількість МСП: - варіант І
- варіант ІІ
- варіант ІІІ
- 1
2
3
Початковий вміст конденсату в пластовому газі кг/ст.м3 0.064
3.1 Коротка історія геолого-розвідувальних робіт
Початок вивчення геологічної будови північно-західної частини акваторії Чорного моря відноситься до 1957р. з проведенням рекогносцірувальних гравіметричних і сейсмічних робіт. На основі цих робіт вперше отримані дані про будову осадового чохла і орієнтовні дані про рельєф фундаменту.
За період 1964-1970рр. вивчено структурний план неогенових і палеогенових відкладів значної частини акваторії моря і виявлений ряд локальних піднять.
Підняття Штормового родовища виявлено детальними сейсморозвідувальними роботами. Пошуково-розвідувальне буріння на родовищі почате в травні 1981р. До нашого часу на родовищі пробурені свердловини №1, №2, №3 з фактичними вибоями 2052 м, 2340 м, 1975 м.
За результатами буріння і випробовувань цих свердловин виявлено наявність газоконденсатного покладу у відкладах палеоцену і датського яруса.
3.2 Стратиграфія розрізу
Опис геологічного розрізу родовища дається за матеріалами буріння свердловин №1, №2, №3, які розкрили товщу осадових порід до маастрихтського яруса включно.
Крейдова система ( К ).
Верхня крейда ( К2 ).
Маастрихтський ярус ( К2 m ). Відклади яруса на повну товщину розкриті свердловиною №1. Літологічні відклади представлені вапняками, глинистими вапняками, мергелями з уламками фауни. Карбонатність порід 33-35%. Товщина яруса 227 м.
Датський ярус ( К2 d ). Складений глинистими вапняками і мергелями масивної текстури. Породи тріщинуваті, є сутурні шви. Товщина яруса 144 м.
Палеогенова система ( Р ).
Утворення палеогену містять всі відділи: палеоцен, еоцен і олігоцен.
Палеоценовий відділ ( Р11 ).
Інкерманський ярус ( Р11 і ). Складений вапняками з підлеглими прошарками мергелів і вапнякових глин. Товщина яруса 70 м.
Качинський ярус ( Р12 к ). Представлений мергелями сірими, щільними з незначними домішками мікрофауни. Товщина - 104 м.
Еоценовий відділ ( Р21 ).
Бахчисарайський ярус ( P21 b ). Складений глинами темно-сірими, ущільненими, алевролітистими. Товщина яруса 76 м.
Сімферопольський ярус ( Р22 Sm ). Складений мергелями зеленувато-сірими, тріщинуватими з прошарками вапняків світло-сірих, глинистих з фауною.
Бодракський ярус ( Р23 Bd ). Розріз яруса представлений мергелями з фауною. У верхній частині яруса вони переходять в глини зеленувато-сірі, є нерівномірно алевритисті, вапнякові прошарки. Товщина яруса 77 м. Альмінський ярус ( Р23 al ). Представлений глинами і мергелями. Глини сірі з зеленуватим відтінком, алевритисті, вапрнякові.
Олігоценовий відділ ( Р3 ) і нижньопалеоценовий ( N11 ).
Майкопська серія ( Р2 mk+N11 ).Відклади майкопської серії залягають з розмивом на підстилаючих відкладах верхнього еоцену. Представлені переважно глинистими утвореннями. Товщина яруса 533 м ( серії ).
Неогенова система ( N ).
На Штормовому родовищі неогенові відклади представлені міоценовими і пліоценовими відділами.
Міоценовий відділ ( N1 ). Тортонський ярус ( N12 t ).Залягає з розмивом на верхньомайкопських глинах. Складений переважно вапняками-черепашниками, сильно пористими, проникними з прошарками глин, галечників і пісковиків. Товщина - 37 м.
Сарматський ярус ( N13 S ). Розріз яруса складений переважно вапняковими глинами. В розрізі зустрічаються проникні пачки, складені органогенно-уламковими вапняками. Товщина яруса 37 м.
Пліоценовий відділ ( N2 ).
Понт-маотичний ярус ( N13 m+N21 P ). Представлений в нижній частині вапняками черепашковими з лінзами пелітоморфного глинистого вапняку. В верхній частині складений зеленувато-чорними глинами з включеннями черепашникового детриту. Товщина 311 м.
Четвертична система ( Q ).
Відклади четвертинної системи представлені континентальними і прибережно-морськими фаціями. Складені глинами, пісковиками, алевритами, черепашниками. Товщина - 15 м.
Загальна товщина вивчених бурінням відкладів на Штормовому родовищі до маастрихта включно складає 2340 м.
3.3 Тектоніка родовища
Штормове родовище відноситься до морського продовження борта Північно-Кримського крейдо-палеогенового прогину.
В осадовому чохлі прогину геофізичними дослідженнями виявлені локальні підняття субширотного простягання. Локальні підняття звичайним чином групуються в декілька лінійних тектонічних зон, які пов'язані з південною і центральною частинами прогину. Штормове родовище відноситься до південної зони піднять. Згідно найновіших деталізованих сейсмічних робіт родовище являє собою по відкладах палеоцену і дата антиклінальну складку субширотного простягання.
Складка ускладнена двома склепіннями, розділеними малоамплітудною свердловиною. Амплітуда західного склепіння 170 м, східного - 87 м. Розмір складки по ізогіпсі мінус 1000 м складає 12.5 х 2.8 км. Складка асиметрична і характеризується пологим північним крилом ( кути падіння 6 - 9° ) і більш крутим південним крилом ( до 10.5° ). Північне крило антикліналі по геофізичних даних ускладнене флексурно-розривним порушенням.
3.4 Газоносність родовища
Газоносність розрізу родовища за даними геолого-розвідувальних робіт виявлена тільки у відкладах інкерманського і датського ярусів, де при поінтервальному випробовуванні дебіти газоконденсатної суміші досягли
190тис.м3.
В останьому розкритому бурінням розрізі ознаки нафтогазоносності не виявлені.
В гідрогеологічному відношенні розріз родовища практично не вивчений. За анологією з сусідніми родовищами можна стверджувати, що в розрізі родовища виділяються 10 водоносних комплексів. Найбільші дебіти води ( до 20 м3/добу ) отримані на родовищі з нижньопалеоценового комплексу. За даними випробування свердловин Голіцинського родовища найбільщі фонтанні притоки води відмічені з піско-алевритових горизонтів майкопської серії: до 66 м3/добу. Ці води є низькомінералізовані ( 18-41 г/л ). Лише у відкладах сеноману і майкопу можна зустріти води з мінераліцією
76-96.9 г/л. Типи вод за класифікацією є сульфідно-хлоркальцієвими і гідрокарбонатно-натрієвими.
Водоносні комплекси від протерозойського до верхньопалеоценового включно мають аномально високі пластові тиски ( АВПТ ). Коефіцієнти аномальності складають 1.36-1.45. Більш молоді
Loading...

 
 

Цікаве