WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Заготовки деталей машин - Реферат

Заготовки деталей машин - Реферат


Реферат на тему:
Заготовки деталей машин
?
План
1. Види заготовок.
2. Виробництво виливків.
2.1. Загальна характеристика.
2.2. Методи отримання виливків.
2.2.1. Литво у піщано-глинисті форми.
2.2.2. Виготовлення виливків у металевих формах.
2.2.3. Виготовлення виливків литвом під тиском
2.2.4. Виготовлення виливків литвом по моделях, що виплавляються.
2.2.5. Виготовлення виливків литвом по моделях, що випалюються.
2.2.6. Виготовлення виливків литвом в оболонкові форми.
2.2.7. Виготовлення виливків відцентровим литвом.
3. Отримання заготовок методами пластичної деформації.
3.1.Загальна характеристика.
3.2.Отримання заготовок прокатуванням.
3.2.1.Сортамент прокату.
3.3. Отримання заготовок пресуванням.
3.4. Отримання заготовок волочінням.
3.5. Отримання заготовок куванням.
3.6. Отримання заготовок холодним штампуванням.
3.7. Отримання заготовок гарячим об`ємним штампуванням.
1. Види заготовок
В сучасному виробництві одним із основних напрямків розвитку технології механічної обробки являється використання чорних заготовок з економічними конструктивними формами, що забезпечують можливість використання найбільш раціональних та економічних способів їх обробки на металорізальних верстатах, тобто обробки із найбільшою продуктивністю і найменшими відходами металу в стружку.
Зниження трудомісткості наступних операцій механічної обробки заготовок, яке досягається раціональним вибором способу їх виготовлення, забезпечує ріст виробництва на тих же виробничих площах без суттєвого збільшення кількості устаткування та технологічної оснастки.
Основними видами заготовок в залежності від призначення деталей являються:
- виливки із чорних і кольорових металів;
- заготовки, отримані методами пластичної деформації.
2. Виробництво виливків
2.1. Загальна характеристика
Ливарне виробництво - основна заготівельна база сучасного машинобудування. Наприклад, у автомобілебудуванні деталі із литих заготовок складають 60-75% маси вантажного автомобіля. Двигуни більшості машин майже повністю збирають із литих деталей. Методами литва можна одержати заготовки машин масою від кількох грамів до сотень тонн; із товщиною стінки 0,5...500 мм і більше; з розмірами від декількох міліметрів до десятків метрів самої складної форми. Виробництво виливок в більшості випадків недороге і забезпечує високу якість.
Суть ливарного виробництва полягає в тому, що заготовки отримують заливанням рідкого металу в ливарну форму, порожнина якої відповідає їх розмірам і формі. Після кристалізації металу виливок видаляють із ливарної форми і направляють на подальшу обробку.
Для одержання виливків найбільш широко застосовуються такі матеріали: сірі, ковкі і високоміцні чавуни, вуглецеві та леговані сталі, сплави кольорових металів на основі алюмінію, міді, цинку, магнію, титану та інших.
Матеріали для одержання виливків повинні мати такі технологічні властивості, основними з яких є рідкотекучість, усадка, схильність до ліквації і газопоглинання.
Рідкотекучість - здатність рідкого металу цілком заповнювати щілиновидні порожнини ливарної форми і чітко відтворювати контури виливка. При гарній рідкотекучості метал заповнює всю порожнину форми, якою складною вона б не була; при недостатній - частково, створюючи недоливи у вузьких перетинах виливка. Рідкотекучість залежить від хімічного складу і температури сплаву, що виливається у форму. Фосфор, кремній і вуглець погращують її, а сірка погіршує. Сірий чавун має більше вуглецю, ніж сталь, і тому має кращу рідкотекучість. Підвищення температури рідкого металу поліпшує рідкотекучість, тому чим більшою є температура металу, тим більш тонкостінний виливок можна одержати.
Усадка - зменшення об`єму металу і лінійних розмірів виливкав процесі кристалізації металу і охолодження у твердому стані. Розрізняють об`ємну і лінійну усадки.
Об`ємна усадка супроводжується зменшенням об`єму металу при кристалізації, і тому в масивному перетині виливка може утворитися усадочна рихлота або усадочна раковина, тому що масивний перетин кристалізується останнім і в цьому перетині не вистачає металу.
Лінійна усадка супроводжується зменшенням лінійних розмірів при охолодженні затверділого виливка. Елементи конструкції ливарної форми чинять опір лінійній усадці металу, в результаті чого виникають внутрішні напруження, що можуть привести до коробління та утворення тріщин.
Ліквація - неоднорідність хімічного складу сплаву по перетину виливка.
Газопоглинання - здатність ливарних сплавів у рідкому стані розчиняти кисень, азот і водень. У ливарній формі газонасичений розчин прохолоджується, знижується розчинність газів, і вони, виділяючись із металу, можуть утворити в виливку газові раковини.
Отже, технологічні ливарні сплави повинні мати гарну рідкотекучість, малу усадку і не бути схильними до ліквації.
2.2. Методи отримання виливків
Для отримання виливків застосовують наступні способи
- литво в піщано-глинисті форми;
- литво у металеві форми (кокіль);
- литво по моделях, що виплавляються;
- литво по моделях, що випалюються;
- литво в оболонкові форми;
- відцентрове литво;
- литво під тиском;
- рідке штампування;
2.2.1. Литво у піщано-глинисті форми
Для виготовлення ливарної форми використовується ручне і машинне формування.
Формувальні суміші повинні мати такі властивості: вогнестійкість, пластичність, міцність, газопроникність, піддатливість і непригоряємість.
Вогнестійкість - здатність суміші не розм`якшуючись, витримати високі температури рідкого металу, що заливається в форму.
Пластичність - здатність суміші давати чіткий відбиток моделі (при виготовленні моделі) або стрижня.
Міцність - здатність ущільненої суміші зберігати форму без руйнування при транспортуванні готової форми і заливці її металом.
Газопроникність - здатність суміші пропускати через стінки форми і стрижень гази, що виділяються з металу.
Піддатливість - здатність суміші не перешкоджати лінійній усадці металу виливка.
Непригарність - здатність суміші не утворювати пригар піску на поверхні виливки.
Формувальні і стрижневі суміші виготовляють із кварцового піску і глини. Кварцевий пісок відіграє роль наповнювача, а глина - зв'язуючого матеріалу. Глина поліпшує такі властивості суміші, як вогнестійкість, міцність і пластичність, але погіршує газопроникність і піддатливість; кварцовий забезпечує гарну вогнестійкість і газопроникність.
Пригар попереджають введенням у суміш протипригарних добавок, таких як кам`яно-вугільний пил, тальк, графіт, що у вигляді припилу наносять на поверхню форми для чавунних виливків. Стрижні і порожнини форм для сталевих виливків фарбують протипригарними фарбами, які виготовляють із циркону, магнезиту, маршалиту.
Стрижні працюють у більш важких умовах, тому що вони оточені рідкимметалом з усіх боків. Тому стрижнева суміш повинна мати більш високу міцність, газопроникність і піддатливість. Для тонких і складних стрижнів у якості сполучної добавки використовують рідке скло, смоли, патоку та інше.
Піщано-глиниста форма є разовою і служить для виготовлення тільки одного виливка. Форма складається із двох напівформ, що утворюють порожнину, що має конфігурацію виливка, обмежену стінками напівформ і стрижнями встановленими на стрижневі знаки у формі. Для заливання рідкого металу у формі виготовляють вертикальні і горизонтальні канали, що утворюють ливникову систему. Схема ливарної форми показана на рис.1
Рис. 1. Ливарна форма
1 -стержень; 2 - нижня напівформа (опока); 4 - верхня напівформа (опока); 3 - штирі; 5 - випар; 6 - канал для відводу газів;7 - ливникова чаша; 8 - стояк; 9 - шлакоуловлювач; 10 -
Loading...

 
 

Цікаве