WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Вступ до технологій термічної обробки матеріалів - Реферат

Вступ до технологій термічної обробки матеріалів - Реферат


Реферат на тему:
Вступ до технологій
термічної обробки матеріалів
?
План
1. Властивості матеріалів.
2. Механічні властивості матеріалів.
3. Перетворення в сталях при нагріванні та охолодженні.
4. Загальні принципи технологічних процесів термічної обробки.
5. Визначення технологічних параметрів режиму відпалювання, гартування та відпускання сталі.
6. Поняття про хіміко-термічну обробку.
7. Основи технологій поверхнево-пластичного деформування матеріалів.
1. Властивості металів
Розрізняють механічні, фізичні, хімічні, технологічні, експлуатаційні властивості металів.
Всі деталі машин в процесі експлуатації зазнають впливу зовнішніх навантажень (сил), в результаті чого у них виникають напруження і деформації. Тому механічні властивості - найважливіші властивості будь-якого конструкційного матеріалу.
Напруженням називається величина, яка чисельно дорівнює силі P, що припадає на одиницю площі поперечного перерізу матеріалу F. Напруження позначається грецькою літерою і визначається за формулою:
, Н/мм2 або МПа
Деформація - це зміна форми й розмірів деталей під дією прикладених сил. В процесі деформування матеріалу можна послідовно спостерігати: пружну деформацію, пластичну деформацію, руйнування. Якщо після зняття навантаження здеформована деталь повертається до своєї попередньої форми і розмірів, то таку деформацію визначають як пружну. При підвищенні навантаження деталь деформується пластично або руйнується, тобто змінює свою форму і розміри остаточно.
Здатність матеріалу під дією зовнішніх зусиль змінювати свою форму і розміри та при цьому не руйнуватись, а зберігати змінену форму після припинення дії зусиль, називається пластичністю.
Матеріали, які не здатні до пластичних деформацій, називаються крихкими. Такі матеріали при великому навантаженні чи під дією удару руйнуються раптово, майже не змінюючи своєї форми. До крихких матеріалів відносяться: скло, камінь, чавун та інші.
Поряд з пружністю і пластичністю важливою характеристикою матеріалів є міцність.
Міцність - це здатність матеріалу чи деталі опиратись дії зовнішніх зусиль. Часто під міцністю матеріалу розуміється його здатність опиратись розвитку пластичних деформацій під дією зовнішніх сил.
Кожна деталь машини чи інструмент повинні мати певні механічні властивості (міцність, пружність, пластичність) в залежності від умов їх роботи.
Щоб визначити, яким вимогам задовольняє деталь, проводять спеціальні досліди.
Показники пружності, міцності і пластичності металів визначають при дослідженні спеціальних зразків їх розтяганням, стиском, згином, крученням.
а)
б)
Рис. 1.1 Зразок для досліджень на розтягування: а) до досліду; б) після досліду.
Для проведення дослідів на міцність та пластичність виготовляють зразки плоскої (з листового матеріалу) чи круглої форми. Частіше використовують круглі зразки (рис.1.1). В цьому зразку регламентуються два розміри: діаметр і розрахункова довжина . Досліди проводять на розривних машинах різних конструкцій. В результаті отримують діаграму розтягування (рис. 1.2).
Рис. 1.2 Діаграма розтягування зразка з пластичного металу
При дослідах на розтяг визначають наступні показники міцності:
§ межа пропорційності (зразок деформується пропорційно навантаженню);
§ межа пружності (при навантаженні більшому, ніж порушується пропорційність між навантаженням і деформацією зразка, але зразок ще деформується пружно, тобто при знятті навантаження він приймає початкові розміри);
§ межа текучості (метал деформується практично без збільшення навантаження);
§ межа міцності (відношення максимального навантаження , що передувало руйнуванню зразка, до площі поперечного перерізу зразка до досліду ).
Частіше міцність металу характеризують межею міцності при розтязі (рис.1.2) , Па:
,
де - максимальне навантаження, що витримав зразок перед руйнуванням, Н;
- площа поперечного перерізу зразка до досліду, м2.
Одночасно з міцністю при розтязі визначають і пластичність - здатність металу втримувати залишкову зміну форми і розмірів без руйнування.
Пластичність матеріалу оцінюють двома величинами: відносним видовженням і відносним звуженням .
Відносне видовження - це відношення в процентах залишкового видовження зразка (після розриву) до його початкової довжини :
,
де - початкова довжина зразка, мм;
- довжина зразка після розриву, мм.
Відносне звуження (в шийці) - це відношення в процентах найбільшого зменшення площі поперечного перерізу зразка (після розриву) до початкової площі його поперечного перерізу:
,
де - площа поперечного перерізу зразка до досліду, м2;
- площа в місці розриву, м2.
Чим більше відносне видовження , тим більш пластичний метал. Так, наприклад, технічне залізо при розтягуванні до розриву видовжується в 1,5 рази, а у чавуна відносне видовження близьке до нуля.
Діаграма розтягування зразка із чавуна представлена на рис. 1.3.
Рис. 1.3 Діаграма розтягування зразка із чавуна
Для визначення схильності матеріалів до крихкого руйнування застосовують динамічні випробування на ударний згин.
Міцність при ударних навантаженнях визначають руйнуванням зразків ударом масивного маятника і характеризують ударною в'язкістю - відношенням витраченої на злам зразка роботи , Дж, до площі перетину зразка , м2, у місці зламу:
Визначення ударної в'язкості проводиться на зразках прямокутної форми. Щоб злам пройшов посередині зразка, в центрі його роблять неглибокий (2мм) надріз (рис. 1.4).
Чим вища ударна в'язкість, тим менше крихке руйнування.
а)
б)
Рис. 1.4. Зразок для дослідів на удар:
а) до дослідів; б) після дослідів.
Важливою характеристикою металів є твердість - здатність опиратися втискуванню в них іншого більш твердого тіла (індентора).
Для багатьох сплавів існує чітка залежність між твердістю, механічними, експлуатаційними та технологічними властивостями (міцністю, зносостійкістю, обробкою різанням, тиском та ін.). Тому вимірювання твердості є найбільш поширеним методом механічних випробувань. До основних методів випробувань на твердість відносяться три стандартних методи: Брінеля, Віккерса, Роквелла. Умови визначення твердості за цими методами регламентовані відповідно ГОСТ 9012-59, ГОСТ 2999-75, ГОСТ 9013-5
Рис. 1.5 Схема вимірювання твердості за Брінелем
В результаті втискування сталевої кульки діаметром D за допомогою преса на поверхні зразка утворюється відбиток , який має сферичну форму (лунка). Діаметр відбитку d вимірюють за допомогою лупи, на окуляр якої нанесено вимірювальну шкалу з ціною поділки до 0,05 мм. Число твердості за Брінелем HB визначають відношенням навантаження F, Н, що діє на кульку, до площі отриманого відбитку А, м2:
.
Для спрощення процедури визначення твердості, на практиці користуються стандартною таблицею длявизначення твердості в залежності від F, D і d. Кульки різних діаметрів (2,5; 5; та 10 мм), навантаження ( від 156 до 30000 Н) та час утримування під навантаженням (10, 30, 60 с) вибирають в залежності від очікуваної твердості та товщини матеріалу, що досліджується.
Рис. 1.6 Твердомір Брінеля типу ТШ
Визначення твердості за способом Брінеля відбувається на твердомірі типу ТШ (твердомір кульковий), який показано на. рис. 1.6. Дослідження здійснюється наступним чином. На поверхні зразка, твердість якого необхідно виміряти, зачищають абразивним інструментом ділянку розміром 3 - 5 см2. Зразок ставлять на столик приладу, за допомогою маховика 3 піднімають до сталевої загартованої кульки 2, яку закріплено в шпинделі приладу. При включенні
Loading...

 
 

Цікаве