WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Будова, властивості і способи випробування металів - Реферат

Будова, властивості і способи випробування металів - Реферат

так само, як і для макроаналізу, проте після шліфування його полірують до дзеркального блиску.
По шліфу за допомогою металографічного мікроскопа визначають мікроструктуру: наявність, кількість і форму тих або інших структурних складових, забрудненість сторонніми включеннями. Наявність і розміри пор та неметалічних включень визначають по нетравлених шліфах; щоб виявити основну структуру, шліф піддають травленню. Оскільки метали непрозорі, шліфи з них можна вивчати тільки у відбитому світлі за допомогою металографічного мікроскопа.
Мікроскоп складається з трьох основних частин: освітлювального пристрою, власне мікроскопа (з ілюмінаційним тубусом, візуальним тубусом, предметним столиком, механізмом грубої і точної наводки на фокус) та нижнього корпуса з основою.
Схема ходу променів у мікроскопі. Освітлювальний пристрій складається з лампи, конденсора і відкидних світофільтрів (зеленого, жовтого, синього та оранжевого), кожен з яких можна встановити у світловий потік. Далі світло потрапляє в ілюмінаційний тубус, який складається з поляризатора (встановлюється для спостережень у поляризованому світлі неметалічних включень на шліфах), напівматової пластинки, лінз, апертурної та польової діафрагм. Від ілюмінаційного тубуса пучок паралельних променів потрапляє на плосйу скляну пластинку. Частина пучка проходить крізь пластинку і втрачається (поглинається стінками мікроскопа), а друга частина відбивається,
проходить крізь лінзи об'єктива і потрапляє на поверхню шліфа. Промені, відбиті поверхнею шліфа в напрямі об'єктива, знову проходять крізь нього, пластинку і відбивною призмою спрямовуються до лінз окуляра,через який і проводять візуальний розгляд шліфів.
Для фотографування шліфів призму відсувають, тоді промені проходять крізь фотоокуляр, фотозатвор і дзеркалом відбиваються на матове скло фотокамери.
Набір змінних об'єктивів та окулярів до мікроскопа МИМ-6 дає можливість діставати збільшення від X 63 до X 1425.
Під дією реактивів при травленні метал по границях зерен розчиняється сильніше, внаслідок чого там утворюються заглиблення - мікроборозенки. Промені світла в них розсіюються, тому границі зерен під мікроскопом темніші; промені від плоскої поверхні зерен відбиваються, і кожне зерно па шліфі здається світлим, при цьому часто спостерігається різне забарвлення зерен, що пояснюється різною розчинністю їх внаслідок анізотропності.
Поряд із звичайним світловим мікроскопом широко застосовують електронний мікроскоп, в якому замість світлових променів використовуються електронні; ці промені випромінює розжарена вольфрамова спіраль. Електронний мікроскоп забезпечує електронно-оптичне збільшення в кілька тисяч і десятків тисяч разів.
Рентгеноструктурний аналіз дає можливість визначити типи кристалічних решіток металів і сплавів, а також їхні параметри. Визначення структури металів і сплавів, розміщення атомів у кристалічній решітці та вимірювання відстаней між ними основані на дифракції рентгенівських променів рядами атомів у кристалі, тому що довжина хвиль цих променів сумірна з міжатомними відстанями в кристалах. Знаючи довжину хвилі рентгенівського проміння, можна обчислити відстань між атомами в кристалі і побудувати модель розташування атомів. На сьогодні вже вивчено будову майже всіх металів, багатьох сплавів та мінералів.
Рентгенівський контроль полягає в проникненні рентгенівських променів крізь тіла, непрозорі для видимого світла. Проходячи крізь метали, рентгенівські промені частково поглинаються, причому суцільним металом промені сильніше поглинаються, ніж у тих ділянках, де є газові і шлакові включення або тріщини. Величину, форму і вид цих дефектів можна спостерігати на світному екрані, встановленому по ходу променів за досліджуваною деталлю. Оскільки рентгенівське проміння діє на фотографічну емульсію подібно світловому, то світний екран можна замінити касетою з фотографічною пластинкою або плівкою і одержати знімок досліджуваного об'єкта. Отже, рентгенівським дослідженням можна виявити всередині деталі навіть мікроскопічні дефекти.
Дефектоскопія. Магнітну дефектоскопію застосовують для виявлення дефектів у деталях: тріщин, волосовий, пузирів, неметалічних включень і т. п. В умовах змінного навантаження вони стають дуже небезпечними, тому що знижують динамічну міцність деталей.
Магнітне випробування складається з трьох основних операцій:
намагнічування виробів, покриття їх феромагнітним порошком, зовнішнього огляду і розмагнічування виробів.
У намагнічених виробів з дефектами магнітні силові лінії, намагаючись обігнути місця дефектів (внаслідок зниженого магнітного проникнення їх) виходять за межі поверхні виробу і потім входять у нього, створюючи неоднорідне магнітне поле. Тому при покритті виробу магнітним порошком частинки останнього розташовуються над дефектом, утворюючи різко окреслені малюнки.
Ультразвукова дефектоскопія дає змогу випробовувати будь-які метали (а не тільки феромагнітні) і виявляти дефекти в товщ; металу на значній глибині, які не вдається виявити магнітним методом.
Для дослідження металу застосовують ультразвукові коливання з частотою від 2 до 10 млн. Гц. При такій частоті коливання поширюються в металі подібно променям, майже не розсіюючись по боках: ними можна "просвічувати" метали на глибину понад 1 м.
Ультразвук відбивається на поверхні поділу різнорідних середовищ. Тому, поширюючись у металі, ультразвук не проходить через тріщини, раковини, неметалічні включення, а утворює акустичну тінь а.
Для випромінювання і прийому ультразвуків користуються відповідно п'єзоелектричними випромінювачами і приймачами.
Застосування радіоактивних ізотопів (мічених атомів). У металургії і металознавстві радіоактивні ізотопи застосовують для різних цілей. Наприклад, у шлак вводять радіоактивні ізотопи фосфору, сірки, марганцю тощо і вивчають швидкість переходу цих елементів у метал та швидкість відновлення рівноважного розподілу їх між металом і шлаком у металургійних плавках при зміні температури або складу шлаку. Введення радіоактивного вуглецю в залізо при цементації дає змогу вивчати швидкість дифузії і розподіл вуглецю в ньому.
Щоб виявити, як розподіляється олово в нікелі, у рідкий сплав додають радіоактивне олово. Затверділий сплав кладуть на касету з фотопластинкою і після відповідної видержки пластинку проявляють. Радіоактивні ізотопи допомагають стежити за зносом вогнетривкої кладки в доменних печах або деталей машин та ін. При користуванні радіоактивними ізотопами треба суворо дотримуватися застережних правил від небезпечного випромінювання.
Loading...

 
 

Цікаве