WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Технологія вирощування та збирання томатів у відкритому грунті - Курсова робота

Технологія вирощування та збирання томатів у відкритому грунті - Курсова робота


Курсова робота
Технологія вирощування та збирання томатів у відкритому грунті
Умань - 2006
План курсової роботи
Вступ…………………………………………………………………………………...…2
Класифікація і коротка ботанічна характеристика…………………………………….3
Біологічні особливості…………………………………………………………………...4
Сорти помідорів………………………………………………………………………….5
Вирощування у відкритому ґрунті……………………………………………………...9
Місце в сівозміні…………………………………………………………………………9
Удобрення ………………………………………………………………………………10
Обробіток грунту……………………………………………………………………….11
Підготовка до насіння до сівби………………………………………………………..13
Вирощування розсади………………………………………………………………….14
Догляд за рослинами…………………………………………………………………...20
Вирощування ранніх помідорів……………………………………………………......22
Збирання врожаю……………………………………………………………………….27
Транспортування, зберігання та переробка помідорів……………………………….28
ВСТУП
Серед овочевих культур значне місце належить помідорам, які займають в Україні площу 85 тис. га. Виробництво їх зосереджено переважно у степових районах.
Цінність помідорів визначається їхньою калорійністю, вмістом вітамінів і цукрів, корисних для здоров'я людини солей. Використовують їх у свіжому і переробленому вигляді. Вони є основною сировиною для кон-сервної промисловості і становлять орієнтовно дві третини загальної кількості овочів, що переробляють консервні заводи.
У свіжому вигляді споживають червоні і рожеві плоди. Бурі й молочні маринують і солять. З плодів повної стиглості виготовляють томатний сік, пасту, пюре тощо.
Помідори містять у середньому 2,5-7 % сухих речовин, 1,5-4 % цукрів, 20-35 мг % вітаміну С, різні мінеральні солі, органічні кислоти. Біохімічний склад помідорів змінюється залежно від сорту, про що свідчать дані Українського науково-дослідного інституту овочівництва і баштанництва - УНДІОБ
У томатопродуктах вміст сухих речовин (за рефрактометром) такий: у томатному соку - не менше 4,5 %; томатному пюре - 12, 15, 20; томатній пасті солоній (без урахування кухонної солі - 27, 32, 37; томат-ній пасті - 25, ЗО, 35, 40; томатному соусі "Гострий"- не менше 29; помідорах маринованих- 4%. У солоних помідорах кислотність у перерахунку на молочну кислоту становить, %: у червоних і рожевих - першого сорту - 0,8-1,2, другого - 0,8-1,5; бурих і молочних - першого сорту - 0,7-1, другого 0,7 - 1,3; зелених - 0,8-1,5.
За даними Інституту харчування Академії медичних наук України, річна норма споживання помідорів на душу населення становить 32 кг. Для повного забезпечення населення помідорами виробництво їх потрібно збільшити у 1,5-2 рази. Основою для вирішення цієї проблеми є поглиблення спеціалізації і концентрації господарства, а також перехід на інтенсивні способи ведення овочівництва.
Наукою і передовим досвідом сільськогосподарського виробництва в Україні розроблена, перевірена і широко впроваджується інтенсивна технологія вирощування помідорів. Багато господарств республіки одержують щороку високі врожаї. Серед них відомі господарства "Овочевий" і "Батумський" Херсонської області, "Саки" Кримської, "Україна" Одеської, "Дніпровський" Запорізької, "Харківська овочева фабрика" Харківської, "Дніпро" Черкаського району Черкаської і ім. С. М. Кірова Білозерського району Херсонської областей. Наприклад, у господарстві "Овочевий" щорічно вирощували помідори за інтенсивною технологією на площі 400 га і одержували по 418 ц плодів з 1 га. В 1984 р. у господарстві "Дніпровський" на площі 225 га, а в 1987 р. - 220га зібрали по 380-400 ц плодів з 1 га. Щорічно по 560-700 ц помідорів на 1 га вирощують у господарстві ім. С. М. Кірова.
В Україні в 1995 р. вирощували помідори за інтенсивною технологією на площі 25 тис. га, в тому числі в господарствах Держагропрому - на площі 14 тис. га. Високі та сталі врожаї помідорів у цих господарствах одержують завдяки правильному підбору сортів і застосуванню науково обґрунтованої системи землеробства.
КЛАСИФІКАЦІЯ І КОРОТКА БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Помідори належать до родини пасльонових . Корінь у помідорів стрижневий, сильно розгалужений, проникає в ґрунт на глибину до 2 м і більше. Бокові корені розростаються вбік до 2,5 м. На головному корені розвиваються корені першого порядку, які, в свою чергу, створюють корені другого і навіть третього порядків. Безрозсадні помідори мають краще розвинений головний корінь і глибоку кореневу систему, у розсадних - коренева система складається тільки з горизонтальних бокових коренів, які розміщені близько до поверхні ґрунту.
Стебло помідорів - симподіальне, тобто складається з частини стебел бічних пагонів; трав'янисте, соковите, у вологому ґрунті легко утворює додаткові корені. В міру росту воно грубішає. Має округлу форму, яка з віком змінюється в результаті утворення на ньому жолобів і стає ребристим. Забарвлення стебла зелене. Зверху воно жорстке, густо вкрите короткими залозистими волосками, в місцях розгалужень здуте. Волоски на стеблах виділяють смолисту, злегка липку речовину темно-зеленого кольору. Рослини мають специфічний помідорний запах.
Розрізняють три типи куща - звичайний (нештамбовий), штамбовий і детермі-нантний, або низькорослий. У звичайного куща основне стебло досягає висоти 1-2 м, на ньому виростає з пазух листків багато бічних пагонів кількох порядків, що сильно розгалужуються. Під час плодоношення воно вилягає. У штамбового куща стебло сильне, прямостояче, з короткими і товстими гілками, майже не вилягає. Куш компактний, має невелику кількість пагонів. У детермінантного куща основне стебло невисоке і закінчується суцвіттям.
Кущі всіх трьох типів за розміром і облистненістю дуже різні. Є кущі сильно -, середньо - і низькорослі (карликові), мало - , середньо - і сильнооблистнені.
Справжні листки у помідорів прості, непарноперисторозсічені, зеленувато-жовтого або сизувато-зеленого кольору. За виглядом і будовою пластинки бувають звичайні і картопляного типу. Звичайні складаються з великих розсічених часток, між якими розміщуються дрібніші, а між першими і другими частками - ще дрібніші. Листки картопляного типу з простими цілокраїми частинками, проміжних частинок і часточок не мають або вони трапляються дуже рідко.
Суцвіття - простий або складний завиток. Розміщується воно посередині міжвузлів. У практиці його називають китицею, яка за будовою буває трьох типів: проста, проміжна і складна.
За структурою суцвіття кожного типу бувають компактні, нещільні і середньощільні; за довжиною - короткі, середні і довгі. Один сорт може мати суцвіття різних, але близьких між собою за будовою типів.
Помідори - самозапильні рослини, проте у південних районах України, особливо у спеку, можливе перезапилення пилком інших квіток як своєї, так і чужої рослини. Самозапиленню помідорів сприяє будова квітки.
Квітки правильні, із зрослими чашолистиками і пелюстками. У більшості сортів помідорів вони складаються з 5-7 пелюсток і 5-7 чашолистиків. Деякі сорти і види помідорівмають 20 і більше чашолистиків.
Запилюються помідори переважно при високій температурі (ЗО-32° С) і низькій вологості повітря. Якщо повітря дуже вологе, наприклад при вирощуванні помідорів у осінньо-зимовий період у теплиці, а температура
Loading...

 
 

Цікаве