WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Металургійно-ковальське ремесло у Волинській землі княжої доби - Реферат

Металургійно-ковальське ремесло у Волинській землі княжої доби - Реферат

Серед них виділяються 6 екземплярів з суцільнозалізним лезом, 16 - із суцільносталевим, 5 - із пакетного металу, 8 - зі зварною конструкцією лез. Усі сокири з наварним лезом були загартовані [1, 114-116].
Щодо тесел, представлених провушними (рис. 1.6) і втульчастими (рис. 1.8), то при їх виготовленні майстри застосували всі відомі технологічні прийоми: із 7 провушних 2 тесла - суцільнозалізні, 1 - суцільносталеве, 1 - із пакетного металу, 1 - із цементованим лезом, 2 - із наварним сталевим лезом [1, 116]. Що ж до свердел (рис. 1.7.), то із 13 екземплярів 7 було суцільнозалізними, 5 - суцільносталевими і 1 - із цементованим лезом. Загалом же суцільнозалізних інструментів - 24,6 %, суцільносталевих - 40 %, із пакетного металу - 13,8 %, з цементованим лезом - 3 % і зі сталевим наварним - 18,6 % [1, 116-118]. Ковальсько-слюсарні інструменти - молоток, пробійники та ін. - зроблені з заліза, а напильники - з високовуглецевої сталі. Досліджено 225 залізних ножів. Встановлено, що вони виготовлені з використанням шести технологічних схем: суцільнозалізні - 72 екземпляри (32 %), суцільносталеві - 69 (31 %), з наварним сталевим лезом - 66 (29,5%), ножі з пакетованого металу, отримані шляхом ковки із двох смужок - залізної і сталевої - 5 (2 %), нарешті, ножі з дамаскованим клинком і наварним сталевим лезом - 6 (2 %). Останні демонструють вивершене володіння технікою ковальського зварювання. Отже, більше половини клинків мають найпростішу технологію виготовлення, третя частина - виготовлена за найбільш прогресивною технологічною схемою. Частина інструментів має архаїчні прийоми: цементація, пакетування. Продукція відображає прогрес у динаміці технологічного розвитку ковальства.
Дослідження виробництва ножиць засвідчує, що більшість з них - 14 екземплярів - мають найпростішу технологію виготовлення лез: цілком з кричного заліза або сирцевої сталі. Найбільш прогресивна технологія - наварювання сталевих ріжучих лез - виявлена у двох екземплярах. Співвідношення схем виготовлення ножиць подібне до ножів. Так, найпростіша технологія - ковка ножиць цілком з кричного заліза або сирцевої сталі - 35 %, цементація лез - 15 %, наварка сталевих лез на залізну основу - 45 %. Решта (пакетований метал, двошаровий клинок) - поодинокі [1, 99-100].
Нарешті, звернемо увагу на технологію виробництва озброєння. При виготовленні клинка меча (рис. 3.5) використовувалася поверхнева цементація, а кінцева його обробка, виточка долів і заточка лез проводилася після цементації. В основу виготовлення меча був закладений принцип поєдання твердих сталевих лез, що забезпечували максимальну ефективність удару, з пластичністю залізної серцевини, що давало змогу клинкові гнутися, але не ламатися. В досліджених чотирьох шаблях (рис. 3.3) технологія була такою ж. Лише одна шабля мала високовуглецеве наварне лезо, а одна - викована з м'якого кричного заліза. Щодо вістрів списів, то в них простежено такі технологічні схеми: 1) суцільнозалізні, 2) суцільносталеві, 3) цементовані, 4) перо з пакетного металу - заліза або м'якої сталі (рис. 3.1-2). Списи з наварним сталевим лезом на Волині рідкісні. Що ж торкається вістрів стріл (рис. 3.4, 6), то в них не виявлено незвичних схем: здебільшого вони виковувалися з кричного заліза або м'якої сталі [1, 120-127]. Характеристика виготовлення різнопрофільних залізних виробів свідчить про складну технологію, якою володіли волинські майстри.
Високим рівнем виконання відзначається захисне обладнання воїна. Руські шоломи ІХ-Х ст. виготовлялися з окремих пластин, як, наприклад, екземпляр із с. Мокре на Рівненщині (рис. 4.3), а в ХІ-ХІV ст. - з одного залізного листа методом штамповки, як екземпляри з Луцька і Дорогобужа (рис. 4.1-2). Шоломи прикрашалися пластинками з кольорових металів. Наприклад, шолом, знайдений на дні Стиру в Луцьку, мав бронзову обтяжку, оздоблену насічкою у вигляді ромбів і квадратів [4, 139]. Шоломи з Володимира-Волинського обтягнуті позолоченим обручем. У залізного сфероконічного шолома з Дорогобужа лицьова сторона посилена пластиною і має дугоподібні вирізи для очей та об'ємний наносник, а на нижньому зрізі тулії - петлі для кріплення бармиці [8, 109-110]. Що ж до кольчуг, яких на Волині знайдено чи не найбільше в Україні, то вони вироблялися майстрами дуже високої кваліфікації. Дослідження засвідчує, що для виготовлення кольчуги використовували до 20 000 з'єднаних заклепками чи зваркою залізних кілець діаметром 10-12 мм із дроту товщиною 2-2, 5 мм (рис. 4.5).
Місцеві майстри вміли оздоблювати зброю і спорядження вершника кольоровими або благородними металами. Одним з найкращих зразків є меч із золотою інкрустацією з Садова Луцького району (рис. 3.7) і бойова сокира, оздоблена сріблом, із Луцька (рис. 3.11), а також шпора з Белза на Львівщині та стремено з Шумська на Тернопільщині [4, 138-139]. До речі, і Галицько-Волинський літопис відзначає, що на Волині були "… ковалі заліза, міді і срібла" [7, 843].
Навіть побіжний огляд виробів з чорних металів Волинської землі княжої доби свідчить про високий рівень розвитку металургійно-ковальського ремесла, яке базувалося на досвіді й технічних досягненнях слов'янських металургів - ковалів додержавного періоду.
Рис. 1. Знаряддя праці: 1 - Любомль; 2, 5, 8-10 - Городище-2; 3 - Зимне; 4 - Литовеж; 6 - Сонсядка; 7 - Луцьк; 11 - Дорогобуж; 12 - Городище біля Шепетівки
Рис. 2. Предмети побуту: 1, 4, 5 - Перемиль; 2, 7 - Луцьк; 3 - Дорогобуж; 6, 9, 12 - Дорогичин; 8, 10, 11 - Володимир; 13-15 - Городище-2
Рис. 3. Зброя та пряжки: 1 - Володимир; 2 - Перемиль; 3 - Городище біля Шепетівки; 5 - Дорогобуж; 7 - Садів; 8 - Луцьк; 9, 11 - Дорогичин; 4, 6, 10 - Городище-2
Рис. 4. Шоломи, кольчуга та шпори: 1 - Луцьк; 2 - Дорогобуж; 3 - Мокре; 4 - Городище-2;
5 - околиця Кременця; 6 - Пересопниця
Література
1. Вознесенська Г.О., Недопако Д.П., Панько С.В. Чорна металургія та металообробка населення східноєвропейського лісостепу за доби ранніх слов'ян і Київської Русі (друга половина І тис. - перша чверть ІІ тис.). - К., 1996. - 189 с.
2. Кучера М.П. Городище поблизу с. Городище на Волині // Археологія Української РСР. - К., 1975. - С. 276-277.
3. Кучинко М.М. Історично-культурний розвиток західного Побужжя ІХ-ХІV ст. - Луцьк, 1993. - 159 с.
4. Кучинко М.М. Нарисистародавньої і середньовічної історії Волині. - Луцьк, 1994. - 208 с.
5. Кучинко М.М. Давньоруське городище Вал в Надстир'ї. - Луцьк, 1996. - 208 с.
6. Никольченко Ю.М. Работы Ровенского краеведческого музея // Археологические открытия 1974 г. - М., 1975. - С. 333.
7. Полное собрание русских летописей. Ипатиевская летопись. - М., 1962. - Т.2. - 938 стлб.
8. Прищепа Б.А., Нікольченко Ю.М. Літописний Дорогобуж в період Київської Русі. До історії населення Західної Волині в Х - ХІІІ ст. - Рівне, 1996.- 246 с.
9. Раппопорт П.А. Данилов // Краткие сообщения Института археологии АН СССР. - 1971. - Вып. 125. - С. 82-86.
10. Терский - Шеломенцев В.С. Пересопница // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский периоды). - К., 1990. - С. 124-126.
11. Rauhut L. Sprawozdanie z bada? wczesno?redniowiecznego o?rodka metalurgiczno-kowalskiego we wsi Kamionka Nadbu?na, pow. Ostr?w Mazowiecka // Wiadomo?ci Archeologiczne. - 1956.- T. 23. - Z. 4. - S. 342-352.
Loading...

 
 

Цікаве