WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Металургійно-ковальське ремесло у Волинській землі княжої доби - Реферат

Металургійно-ковальське ремесло у Волинській землі княжої доби - Реферат

139] та ін. Усі вони черенкові, а леза в перетині мають клиноподібну форму. Довжина леза коливається від 5 до 15 см, ширина - 0,8-2, 2 см. Перехід від леза до черенка виражений у вигляді уступа як з боку леза, так і спинки (рис. 2. 1-2). Ніж з кістяною ручкою знайдено в Городищі біля Луцька (рис. 2.15). Переважна більшість ножів існувала впродовж Х-ХІІІ ст.
До числа рідкісних належать бритви, знайдені нами у Володимирі-Волинському та Дорогобужі [8, 71]. Бритва має лезо з петлею на одному кінці, вільно закріплене на шарнірі в металевому футлярі завдовжки 10 і завширшки 2см, що має дві бокові стінки (рис. 2.3). Фіксуючого положення футляр не має, і лезо могло обертатися на 3600.
До універсальних знарядь можна зарахувати шарнірні ножиці, знайдені в Луцьку, Перемилі Волинської обл. [4, 134], Дорогобужі [8, 72] та ін. Вони складаються з двох лез з кільцевими навершями, з'єднаних шарніром. Довжина ножиць 14-16 см, ширина леза 0, 8-1 см (рис. 2. 7).
У Городищі - 2 біля Луцька [5, 134] та Дорогобужі на Рівненщині [2, 72] знайдено залізні шила довжиною 6-10 см, що вживалися для проколювання дірок та нанесення орнаменту на кістяних виробах, а також у шевській справі. Всі вони мають кругле в перетині вістря і квадратний черенок (рис. 1.5).
У Дорогобужі [2, 72] та Кам'янці Надбужній [11, 345] у ХІІ-ХІІІ ст. знайдено залізні голки, що нагадують сучасні. Їх довжина 5-7 см, круглі в перетині з поздовжнім вушком на розплющеному кінці.
До тих знахідок, що характеризують місцеве ковальське ремесло, належать і предмети господарського та домашнього інвентаря, представленого замками та ключами до них, кресалами, дужками й обручами до відер тощо.
Жителі Волинської землі, як і інших міст Русі, користувалися внутрішніми та зовнішніми навісними замками. Перший тип наявний дерев'яними замками-засувами, від яких залишилися лише ключі, знайдені в Городищі біля Шепетівки [2, 277], Городищі біля Луцька [5, 139] та ряді інших пам'яток. На вигляд - це залізний стрижень різної довжини, один кінець якого загнутий у формі кільця або петлі, а другий - у вигляді коліна різної конфігурації (рис. 2.8). Другий тип представлений залізними циліндричними висячими замками, виявленими в Городищі біля Шепетівки - 667 екземплярів [2, 277], Володимирі, Бересті та ін. [3, 40]. Вони складаються з двох розташованих паралельно і скріплених між собою циліндрів довжиною в середньому 5-6 см, діаметром більшого 2-3 см і меншого до 1 см (рис. 2.10). Усередині більшого циліндра містився механізм із зачепів. Малому циліндрові відповідає гладка, потоншена на кінці частина дужки, яка вільно входить у циліндр. На другій половині дужки наварені чотири сталеві пластинчасті пружини, розташовані вздовж осі дужки. Для запирання дужка застосовувалася одночасно обома кінцями, і пластинчасті пружини, зайшовши всередину циліндра і розпрямившись, упиралися в зачепи. Для відкривання замка слугували спеціальні ключі, які мали щілину, що відповідає формі дужки. Стиснувши сталеві пружини, ключ звільняв дужки від зачепів усередині циліндра і відпирав замок. Кожен з таких замків мав свої конструктивні таємниці - кількість і розміщення пружин на дужці, рисунок щілини для ключа в денці великого циліндра тощо. Відповідні елементи конструкції мали й самі ключі: прорізи на стрижні для замкових штифтів, малюнок зовнішнього і внутрішнього контура лопасті ключа (рис. 2.9) та ін. Замки цього типу виготовлялися у ХІІ-ХІІІ ст. і вони є свідченням високої майстерності волинських ковалів.
До ковальської продукції належать і залізні кресала, що слугували для висікання вогню. 26 кресал знайдено в Городищі біля Шепетівки [2, 277], по кілька - в Лужках, Чеканові в Підляшші [3, 38], Городищі біля Луцька [5, 140] та ін. За формою серед них виділяються однолезові калачеподібні (рис. 2.6) та дволезові прямокутні (рис. 2.5) й овальні, інколи з кільцем для підвішування (рис. 2.4). Калачеподібні побутували в Х-ХІ ст., а прямокутні й овальні - у ХІІ-XV ст.
Найбільш масовою категорією знахідок є цвяхи, які трапляються на багатьох пам'ятках, наприклад, у Дорогобужі, в межах Х-ХІІІ ст. їх зібрано понад 700 [8, 76]. Вони ковані, довжиною 6-10 см, у перетині квадратні або прямокутні з круглою або квадратною голівкою (рис. 2.14).
Певна частина предметів ковальського ремесла репрезентована побутовим інвентарем: шпильками, фібулами, пряжками, підківками тощо. Шпильки, призначені для спинання верхнього одягу, знайдені в ХІ-ХІV ст. у Листвині та Дорогобужі [8, 76]. В листвинських один кінець гострий, другий оформлений у вигляді півнячої голівки, а в дорогобузьких - нижній загострений, а верхній розплющений і закручений у спіраль.
Із чоловічим одягом пов'язуються знайдені на багатьох названих вище пунктах поясні пряжки різних типів. Серед них круглі діаметром 2,5-3 см з язичком (рис. 2.13), прямокутні (4 ? 2, 5 см) з перемичкою, що розділяє пряжку поздовж чи впоперек, яка слугувала для насаджування язичка (рис. 3.9-10), з напівкруглою передньою частиною і прямокутним приймачем для пояса (рис. 2.11; 3.8), прямокутні чи квадратні з язичком на одній із сторін (рис. 2.12). Вони датуються Х-ХІІІ ст.
Отже, як спеціальні та універсальні інструменти, так і предмети побутового призначення, є вагомим свідченням ковальського ремесла на території Волинської землі в Х - першій половині ХІV ст. Чи не найяскравіше воно представлене в Дорогобужі. До речі, за кількістю знайдених залізних виробів (понад 1500) Дорогобуж поступається лише перед Городищем біля Шепетівки, де їх виявлено кілька тисяч. Проте на відміну від Городища в Дорогобужі простежується динаміка розвитку ремесла. В наборі залізних речей з Дорогобужа Х-ХІ ст. та ХІІ-ХІІІ ст. помітні істотні відмінності. Якщо до першого періоду належать 110 виробів 24 найменувань, то до наступного - 1140 речей 71 найменування [8, 65-70].
Залізоробне ремесло було добре розвинутим уже в Х-ХІ ст., але особливого розквіту досягло в ХІІ-ХІІІ ст. Для його характеристики важливим є вивчення технології виготовлення тих чи інших речей. Виключно сприятливою для цього є колекція знахідок у с. Городище поблизу Шепетівки. До речі, це єдина на Волині пам'ятка, матеріали з якої металографічно досліджувалися Г.О.Вознесенською. Для структурного аналізу було відібрано 506 знарядь праці і предметів озброєння [1, 82-127], які дають змогу говорити про рівень розвитку технології ковальського виробництва на всій Волинській землі княжої доби.
Важливими є результати вивчення виробництва жниварських знарядь праці - кіс та серпів. Серед вивчених 63 кіс суцільнозалізні клинки мали 19 (30 %), суцільносталеві - 12 (19 %), цементовані - 3 (5 %), клинки з наварним сталевимлезом - 29 (46 %). Що ж до серпів, то з досліджених 70 екзмплярів 33 (47 %) були суцільнозалізними, 22 (22 %) - суцільносталевими, 4 (6 %) - цементовані, 8 (11 %) - з наваркою сталевого леза і 3 (4%) - двошарові. Співвідношення технологічних схем жниварських знарядь показало, що найпростіші технологічні рішення - ковка суцільнозалізних та суцільносталевих виробів - більш характерні для серпів, у той час як наварювання сталевих лез переважало при виготовленні кіс: 46 % - у кіс і лише 1 % - у серпів [1, 101-111].
Для вивчення технології виробництва ремісничого реманенту також проаналізовано ряд характерних знахідок. Із деревообробних інструментів до уваги взято 35 сокир (рис. 1.11).
Loading...

 
 

Цікаве