WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Металургійно-ковальське ремесло у Волинській землі княжої доби - Реферат

Металургійно-ковальське ремесло у Волинській землі княжої доби - Реферат


Реферат
на тему:
Металургійно-ковальське ремесло
у Волинській землі княжої доби
Серед ремесел регіону чи не найважливішими були залізоробне і ковальське, засвідчені знахідками болотяної руди, криці та різноманітних виробів. Їх розвитку сприяла наявність місцевої болотяної руди з великим, до 18-40 %, умістом заліза. Про це свідчать такі топоніми, як Руда, Рудники, Рудка Козинська та ін. Залізо отримували в сиродутних горнах, залишки яких виявлено в цілому ряді пам'яток регіону. Такий горн відкритий, зокрема, в Пересопниці на Рівненщині. Він був округлої форми діаметром 2-2, 5 м, куполоподібний, висотою 0,6 м, із трьома продухами. В горні і передгорновій ямі виявлено понад 50 кг залізного шлаку. Поруч був такий же горн із керамічними трубками-соплами [10, 126]. Подібна майстерня з поруйнованим горном і 20 кг шлаку відкрита нами в Городищі-2 біля Луцька [5, 91]. На особливу увагу серед майстерень заслуговує прямокутна землянка в Муравиці (Млинів Рівненської області). В її південно-східній стіні розміщалися три залізоплавильні горни. Вирізняються за формою два, розташовані один біля одного. Це були циліндричні камери діаметром 0, 26 м та висотою збереженої частини 0, 65 м від рівня дна. Продухи, по яких у горни нагніталося повітря, а після закінчення процесу витоплювання випускалися шлаки, були зроблені на рівні дна і, дещо понижуючись, виходили до спеціальних коритоподібних заглиблень розмірами 0,4 ? 0,7 м та глибиною 0,15 м. Після закінчення процесу спеціальна перемичка, якою був частково перекритий продух, розбивалася і шлаки стікали у заглиблення [6, 333].
Залізо виплавлялося сиродутним способом, суть якого полягала в тому, що в горн завантажували шарами подрібнену руду й деревне вугілля, підпалювали і через глиняні трубки - сопла - надмухували сире повітря. В результаті горіння, утворений і нагрітий до високої температури окис вуглецю, піднімаючись, нагрівав лежачу вище руду та вугілля і вступав з ними у відповідну хімічну реакцію Fe2 O3 + 3 CO ? 2 Fe + 3 CO2. При цьому окис заліза в руді відновлюється до металічної маси, а в цей час порода руди ошлаковується і відокремлюється від металу. Відновлення заліза з руди починається при температурі 400о, а при 700-800о виходить уже тістоподібна маса - криця. З неї шляхом цементації в муфелях - горщиках одержувалася і сталь. Про це свідчить нижня частина горщика з розплавленим металом на дні, який виявленого нами на городищі Вал в с. Городище - 2 [5, 186-187].
Добуте таким чином залізо проходило подальшу обробку проковкою, яка очищала крицю від домішок шлаку. Цей процес здійснювався в кузнях, відомих у низці поселень. На одному з них у Кам'янці Надбужній в Підляшші (Польща), відкрито кілька кузень. В одній розміром 4,25 ? 5 м були залишки ковальського горна, вимощеного каменями, на якому нагрівалися криці перед проковкою. Тут знайдено три керамічних сопла, якими нагніталося в горн повітря. У іншій кузні, що являла собою заглиблену споруду, виявлено залишки двох ковальських горнів і вогнище, вимощене каменями, знайдено шматки залізного шлаку, недокований ножик, фрагмент серпа та горщик ХІІ ст. [11, 344-346]. Недоковане чересло трапилося нам у кузні в окольному місті Луцька.
Жителі Волинської землі користувалися значною кількістю залізних виробів. Колекція предметів із заліза, зібрана під час археологічних досліджень пам'яток Х - середини XIV ст., нараховує понад 70 найменувань і є цінним джерелом для технологічного і металографічного дослідження. Загалом вироби можна поділити на знаряддя праці, ремісничі інструменти, побутовий інвентар, зброю та предмети воїнського спорядження. Звичайно, всі категорії продукції місцевих ковалів охопити неможливо, а тому обмежимося найважливішими, на нашу думку, знахідками.
Знаряддя, пов'язані з сільським господарством, представляють наральники, лемеші, різаки-чересла, серпи і коси. Основним орним знаряддям були рала із залізними вузьколопастевими наральниками, виявленими на городищах у Володимирі-Волинському, Дорогичині [3, 35], в Підляшші (Польща), Городищі - 2 [5, 129]. Їх довжина 16 - 25 і ширина 7 - 14 см. Вони виготовлені з трикутної пластинки, один кут якої становить лезо, а два інші, загнуті до середини, утворюють втулку для насаджування на рало (рис. 1. 10.). Застосовувалися вони переважно в Х-ХІ ст. У Городищі біля Шепетівки на Хмельниччині знайдено 34 лемеші [2, 277], на решті пунктів - від 1 до 3.Леміш цілком подібний до наральника, але має широку клиноподібну лопасть і втулку для закріплення на дерев'яному плузі. Довжина знаряддя 23-25 см, найбільша ширина лопасті 14-15 см. На Волині знайдено і залізні чересла, зокрема у Городищі біля Шепетівки [2, 277], Луцьку, Любомлі [4, 132], Дорогобужі [8, 45] та ін. На вигляд це плоскі масивні пластини з ножеподібним наконечником загальною довжиною 40-45 см і шириною 5 - 7 см (рис. 1.1). Плуги особливо поширюються з ХІІ ст., що сприяло появі нових ковальських виробів. Це можна простежити в добре дослідженому Дорогобужі. Так, якщо в шарах Х-ХІ ст. тут не знайдено знарядь орного землеробства, то до ХІІ-ХІІІ ст. належать 1 наральник і 3 чересла. Ще яскравіше про це свідчать матеріали з городища ХІІ-ХІІІ ст. у с. Городище біля Шепетівки, серед яких були 34 наральники та 32 чересла.
Для жнив застосовувалися серпи. Найбільше їх - 405 - знайдено в Городищі біля Шепетівки [2, 277]. На решті поселень - від 2 до 15 екземплярів. Руські серпи розмірами і виглядом нагадують сучасні, але мали слабше вигнуте лезо (рис. 1.2). Для збирання несипких культур, зокрема ячменю та вівса, використовували коси-горбуші, найбільше яких - 209 - знайдено в Городищі біля Шепетівки [2, 277]. У набагато меншій кількості вони виявлені на інших пам'ятках Волині. Довжина кіс 35-45 см, ширина леза 4-5 см (рис. 1. 3-4).
Із ковальських інструментів на території Волині знайдено молоток, зубила, пробійники, терпуги. Молоток формою і розміром нагадує сучасні. Зубила двох типів трапилися в Городищі біля Шепетівки [2, 277]. Перший - це інструмент клиноподібної форми з гострим прямокутним лезом і втулкою для дерев'яної рукоятки та звуженим плоским обушком. Довжина його 14 см, ширина леза 4 см (рис. 1. 12). Таке зубило знайдене нами і в Луцьку. Стрижневі зубила, що належать до другого типу, знайдені в Данилові на Тернопільщині [9, 84]. Застосовувалися для рубання дроту, виготовлення цвяхів тощо. Конструктивно близьким до стрижневих зубил були пробійники, які використовувалися бля пробивання дірок в нагрітому металі. Вони знайдені у Городищі біля Луцька [5, 132] та Городищі біля Шепетівки [2, 277]. Довжина пробійника 11-14 см, діаметр - 0,6 см. У розрізі верхньої частини, що становить обушок, він квадратний, а на кінці круглий, загострений (рис. 1.9).
Для первісної заточки ножів, мечів, вістрів списів і стріл тощо застосовувалися терпуги з насічкою завдовжки 12-18 і завширшки 1-2 см. Вони знайдені в кількості 5 екземплярів у Городищі біля Шепетівки [2, 277].
Це щодо інструментів, пов'язаних із власне ковальськимремеслом. Разом з тим про його розвиток свідчать і універсальні знаряддя, до яких можна віднести ножі, ножиці, бритви, шила, голки.
Найчастішими знахідками цієї категорії є ножі. В найбільшій кількості - 1379 екземплярів - знайдені в Городищі поблизу Шепетівки [2, 277], 332 - в Дорогобужі [8, 70], кілька десятків - у Городищі біля Луцька [2,
Loading...

 
 

Цікаве