WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Дефекти водних фарбувань. Приймання і обмір робіт, виконаних водними сумішами - Реферат

Дефекти водних фарбувань. Приймання і обмір робіт, виконаних водними сумішами - Реферат


Реферат
на тему:
Дефекти водних фарбувань. Приймання і обмір робіт, виконаних водними сумішами
Розгляньмо основні дефекти водних фарбувань і способи їх усунення.
Жирні плями від мінеральних і тваринних масел, що не висихають, можуть бути на поверхні або проступати на неї з нижніх шарів штукатурки. Якщо шар штукатурки наскрізь просочений маслом, то зняти таку пляму звичайним перетиранням не можна. Штукатурку на всій ділянці плями вирубують і замінюють новим шаром, після чого, поверхню нової штукатурки фарбують. Поверхневі плями на штукатурці усувають промиванням поверхні 5%-м розчином лугу у воді.
Іржаві плями утворюються внаслідок тривалого намокання штукатурного шару при протіканні покрівель і санітарно-технічного обладнання. Якщо пляма невеличка, то з поверхні старий набіл знімають, а дефектну ділянку промивають 2-3%-м розчином соляної кислоти і ґрунтують 15%-м розчином мідного купоросу. Якщо це не допомагає, то після ґрунтування суху поверхню покривають на ділянці плями каніфольним лаком або нітроемалевою фарбою білого кольору.
Висоли - це білий кристальний наліт на поверхні у вигляді інею. Висоли утворюються, коли на поверхню виходять водорозчинні солі, що є в цеглі або штукатурному шарі. Вони з'являються також при застосуванні в силікатних фарбуваннях натрієвого рідкого скла. Щоб вивести висоли з поверхні, металевою щіткою зчищають верхній шар штукатурки з сіллю, яка виступила на ньому, перетирають поверхню, додаючи розчин, і після висихання ці місця ґрунтують білою олійною фарбою. Потім всю поверхню підготовляють і фарбують як звичайно. Відшарування фарбової плівки буває при застосуванні густої фарбувальної суміші або суміші з надлишком клею, а також при фарбуванні поверхні, покритої товстим старим набілом. Щоб усунути цей дефект, з поверхні зчищають набіл, перетирають її, після чого фарбують сумішшю нормальної в'язкості.
Сліди від щітки і потьоки утворюються при фарбуванні рідкою сумішшю. Якщо на поверхні немає товстого набілу, то для усунення цих дефектів її ґрунтують і фарбують сумішшю нормальної в'язкості. Якщо є товстий набіл, то його зчищають, а поверхню перетирають, ґрунтують і фарбують як звичайно.
Відкрейдування фарбової плівки відбувається при застосуванні слабкозаклеєних фарбувальних сумішей. Для усунення цього дефекту пофарбовану поверхню знову ґрунтують і фарбують сумішшю з достатньою кількістю клею.
Стики утворюються при швидкому висиханні ділянок поверхні, пофарбованих з деяким інтервалом у часі. Усунути стик звичайним розтушуванням не можна, тому всю поверхню ґрунтують і фарбують знову.
Зміна фарбового тону пофарбованої поверхні виникає внаслідок застосування у фарбувальних сумішах нестійких проти лугів або світла пігментів. У цих випадках з поверхні змивають дефектний фарбовий шар, потім її знову ґрунтують і фарбують сумішшю з лугостійким пігментом.
При неохайній роботі на поверхні залишаються бризки, пропуски, зсуви рисунка фризів і накатів та інші дефекти, які також не допускаються і які треба усувати.
Приймання і обмір робіт, виконаних водними сумішами
Якість малярних робіт, виконаних водними сумішами, повинна відповідати чинним технічним вимогам, затвердженим проектам, ескізам і кольоровим зразкам. Роботу приймають лише після повного висихання пофарбованих поверхонь. Щоб перевірити правильність виконання і кількість операцій, які виконувались під час підготовки поверхні, частково видаляють фарбове покриття. Спробу роблять у тих місцях, де пошкодження можна буде виправити, не порушуючи при цьому однотонності фарбування.
Якість малярних робіт, виконаних водними сумішами, повинна відповідати таким вимогам:
поверхні, пофарбовані водними сумішами, мають бути однотонні, з ретельно розтушованою або проторцьованою плівкою; на поверхнях не повинно бути помітних плям, потьоків, бризок, слідів від щіток (допускаються лише при простих фарбуваннях, якщо вони не помітні з відстані 3 м від поверхні), пухирців, відшарувань плівки, волосних щілин, волосіні від щіток тощо;
відхилення від прямолінійності ліній у місцях стиків поверхонь, пофарбованих у різні кольори, при високоякісному фарбуванні не допускаються, при поліпшеному - не повинні перевищувати 2, а при простому - 5 мм;
бордюри, фризи, фільонки по всій довжині мають бути однакової ширини без помітних стиків;
бризки і плями на поверхнях, опоряджених набризком, повинні розміщуватись рівномірно;
на поверхнях, опоряджених мішковиною, пористою гумою або валиками, рисунок має бути однорідний; пропуски, плями, перекоси ліній і стиків не допускаються; при накатуванні валиком будь-яких рисунків вони можуть бути зміщені не більше ніж на 0,5 мм.
Альфрейні опорядження поверхонь повинні відповідати таким вимогам:
відхилення від прямолінійності фільонок допускаються до 1 мм на 1 м фільонки;
при фактурних опорядженнях поверхні шар фактури повинен бути міцним, без щілин і частинок, що легко відшаровуються; шар фактури не повинен відшаровуватись від основи;
рисунки, виконані вручну за трафаретами, повинні мати чіткі контури без потьоків фарби і пропущених місць;
під час виконання альфрейних робіт способом аерографії розпис повинен відповідати проектним рисункам на всій опорядженій поверхні;
зсуви окремих фрагментів або частин рисунків не допускаються.
Приймаючи малярні роботи, водночас встановлюють якість виконання і оцінюють їх.
Обсяги виконаних малярних робіт водними сумішами підраховують за площею фактично опоряджених поверхонь з урахуванням їхнього рельєфу і за винятком неопоряджених місць. Щоб підрахувати площу фактично пофарбованої поверхні приміщення Sфакт, потрібно виміряти його довжину, ширину і висоту, а також розміри вікон і дверей. За цими даними роблять відповідні підрахунки, користуючись формулою
Sфакт = 2h(а+b)+аb-nSВ-mSдв,
де h - висота приміщення; м; а - довжина, м; b - ширина, м; n - кількість вікон, шт.; SB - площа вікна, м2; т - кількість дверей, шт.; SM - площа дверей, м2.
До отриманого результату слід додати площу пофарбованих віконних і дверних відкосів, які вимірюють і підраховують окремо.
Пофарбовану поверхню ліпних стель підраховують за площею горизонтальної проекції стелі із застосуванням переводних коефіцієнтів, які показують, у скільки разів слід збільшити підраховану площу, щоб встановити фактично пофарбовану:
Насиченість ліпниною, % До 2 2,1-10 10,1-40 40,1-70 70,1-100
Переводный, коефіцієнт 1 1,1 1,5 2,1 2,8
Примітка. Насиченість ліпниною визначають за площею горизонтальної проекції ліпних деталей на стелі.
Фактично опоряджену площу фасаду визначають за розмірами окремих його елементів (стін, фронтону, парапету тощо) з урахуванням їхнього рельєфу і за винятком площі, що займають вікна і двері.
Список використаної літератури
1. Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.- М.- Высш. шк., 1984.- 176 с.
2. Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.- М.: Высш. шк., 1980,- 240 с
3. Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.- М.: Высш. шк., 1984.- 155 с.
4. Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении - Л.: Стройиздат, 1989.- 273 с.
5. Шепелев А М Штукатурные работы.-М.-. Высш. шк., 1983.- 143 с.
Loading...

 
 

Цікаве