WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Вимоги до поверхонь, що підлягають штукатуренню. Підготовка поверхонь до штукатурення. Види штукатурок і вимоги до поштукатурених поверхонь - Реферат

Вимоги до поверхонь, що підлягають штукатуренню. Підготовка поверхонь до штукатурення. Види штукатурок і вимоги до поштукатурених поверхонь - Реферат

якістю. З кривих і тонких драниць підбивають перший шар дранки (простильний), а з пряміших - другий (вихідний). Дранку прибивають хрест-навхрест (рис. 4, а) під кутом 45° відносно підлоги чи стіни (при підбиванні стель). Щоб дранка не жолобилась при намоканні, між кінцями драниць слід залишити простір завширшки 2- 3 мм.
Відстань між окремими драницями повинна бути: для горизонтальних поверхонь - не більш як 45 мм, для вертикальних - не більше ніж 55 мм. Прибивають дранку штукатурними цвяхами завдовжки 30-40 мм. Цвяхи забивають через одне-два перехрещення драниць. Між поверхнею і дранкою утворюється простір, в який запливає розчин і міцно зчіплюється з ними.
Рис. 4. Підготовка дерев'яних поверхонь до штукатурення:
а - поверхня, підбита дранкою, б - поверхня підбита очеретом
Щоб збільшити продуктивність праці при значних обсягах робіт, поверхню оббивають, не окремими драницями, а готовими щитами. Щити плетуть або збивають цвяхами на спеціальних столах.
Для тепло- і звукоізоляції поверхні оббивають повстю, рогожею або картоном, а для гідроізоляції - толлю або руберойдом. До прибивання дранки ці матеріали закріплюють на поверхні цвяхами, які загинають. При цьому тонкі матеріали (толь, картон) з'єднують внапусток, а товсті (повсть) - впритул. Підбиваючи повсть, необхідно стежити, щоб між окремими кусками не було щілин. По закріпленому ізоляційному матеріалу прибивають дранку або сітку як звичайно.
Очерет або вербову лозу прибивають до поверхні поштучно чи у вигляді готових матів. Окремі очеретини прикріплюють до поверхні дротом або драницями (рис. 4, б). При закріпленні очерету драницями ^початку на поверхні наживляють дві драниці, відстань між якими повинна бути трохи меншою за довжину очерету. Драниці можна закріплювати горизонтально або вертикально. Під драниці закладають в один шар очерет і прибивають їх по всій довжині. Після цього укладений шар очерету закріплюють більшою кількістю драниць, прибиваючи їх паралельно першим на відстані 10 см одну від одної. Для закріплення очерету замість дранки можна застосовувати м'який дріт, прибиваючи його Г-подібними цвяхами або загинаючи звичайні.
Вербову лозу нарізають на прути однакової довжини (1,0-1,5 м), очищають від кори і висушують. Після цього їх сортують за товщиною і прибивають до поверхні так само, як і очерет, закріплюючи дротом.
3. Види штукатурок і вимоги до поштукатурених поверхонь
Залежно від товщини штукатурного шару, способу його нанесення та якості опорядження звичайну штукатурку поділяють на просту, поліпшену та високоякісну.
Товщина штукатурного шару досягає 2 см і більше, тому наносити розчин на поверхню слід кількома прийомами через певний час, оскільки при одноразовому нанесенні розчин буде стікати і погано зчеплюватися з поверхнею, а після висихання потріскається і почне відпадати.
Рис. 5. Штукатурні шари:
а - простої штукатурки; б - поліпшеної та високоякісної штукатурок, 1 - оббризк; 2 - грунт; 3 - накривка
Штукатурка складається здебільшого з трьох шарів: оббризну, ґрунту і накривки (рис. 5). Оббризк і ґрунт називають підготовчими шарами, а накривку - оздоблювальним.
Оббризк - це перший шар штукатурки, товщина якого на кам'яних поверхнях становить 3-5 мм, а на дерев'яних - 5- 9 мм. Цей шар накидають рідким розчином (рухомість 10-12 см).
Ґрунт виконують густим і пісним розчинам (рухомість 7-9 см). Товщина його на кам'яних поверхнях становить 4-5 мм, на дерев'яних - 5- 7 мм.
Накривку роблять рідким розчином (рухомість 10-12 см) з великим вмістом в'яжучого матеріалу і дрібно-зернистим заповнювачем. Товщина накривного шару не перевищує 2 мм.
Просту штукатурку ("під сокіл") застосовують для штукатурення у підвалах, складах, тимчасових будівлях, а також у підсобних приміщеннях громадських та промислових будівель. Проста штукатурка завтовшки не більш як 12 мм складається з двох шарів (рис. 5, а). Після нанесення розчину на поверхню його розрівнюють соколом і затирають теркою.
Поліпшену штукатурку ("під правило") застосовують у житлових і громадських будівлях (дошкільні дитячі заклади, школи) масової забудови. Поліпшена штукатурка складається з трьох шарів (рис. 5, б), загальна товщина якої не перевищує 15 мм. Затерту теркою штукатурку перевіряють контрольним правилом завдовжки 2 м.
Рис. 6. Інструменти для провішування поверхонь:
а -- ватерпас; б - рівень з рейкою; в - водяний рівень, г - висок; д - контрольна рейка з виском
Високоякісну ("маячну") штукатурку застосовують у будівлях І класу: театрах, клубах, музеях тощо. Вона складається з трьох шарів і має бути завтовшки не більше ніж 20 мм. Виконують Ті за допомогою маяків, тобто попередньо закріплених на поверхні тонких рейок або зроблених із розчину смуг, товщина яких відповідає товщині майбутнього підготовчого шару штукатурки. Розрівнюють нанесені між маяками шари штукатурки правилом, якщо маяки були, з розчину, або малками при застосуванні інвертарних маяків.
Правильність виконаної штукатурки перевіряють контрольним правилом, рівнем, ватерпасом або рейкою з виском (рис. 6).
Вимоги до поштукатурених поверхонь подано у табл. 1.
Таблиця 1. Відхилення, які допускаються під час виконання різних видів штукатурки
Відхилення Штукатурка
проста поліпшена високоякісна
Нерівність поверхні (визначають під час прикладання правила завдовжки 2 м) Не більше трьох нерівностей завглибшки або заввишки до 5 мм Не більше двох нерівностей завглибшки або заввишки до 3 мм Не більше двох нерівностей завглибшки або заввишки до 2 ми
Відхилення поверхні:
від вертикалі
від горизонталі 15 мм на всю висоту приміщення
15 мм на всю довжину приміщення 2 мм на 1 м висоти, але не більш як 10 мм на всю висоту приміщення
2 мм на 1 м довжини, але не більш як 10 мм на всю довжину приміщення 1 мм на 1 м висоти, але не більш як 5 мм на всю висоту приміщення
1 мм на 1 м довжини, але не більш як 7 мм на всю довжину приміщення
Відхилення кутів, віконних і дверних укосів від вертикалі та горизонталі 10 мм на весь елемент 2 мм на 1 м висоти або довжини, але не більш як 5 мм на весь елемент 1 мм на 1 м висоти або довжини, але не більш як 3 мм на весь елемент
Відхилення ширини поштукатуреного укосу від проектної Не перевіряють 3 мм 2 мм
Відхилення тяг від прямої лінії між їхніми перехрещенням та кутами 6 мм 3 мм 2 мм
Список використаної літератури
1. Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.- М.- Высш. шк., 1984.- 176 с.
2. Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.- М.: Высш. шк., 1980,- 240 с
3. Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.- М.: Высш. шк., 1984.- 155 с.
4. Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении - Л.: Стройиздат, 1989.- 273 с.
5. Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных работ:Справочник строителя.- Л.: Стройиздат, 1989.- 240 с.
6. Поволоцкий Ю. А., Северинова Г. В. Индустриальное производство отделочных работ.- М.: Стройиздат, 1983.- 152-с.
7. Шепелев А М Штукатурные работы.-М.-. Высш. шк., 1983.- 143 с.
Loading...

 
 

Цікаве