WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Ліпні роботи - Реферат

Ліпні роботи - Реферат

Для міцності кожух армують дротом, прокладаючи його між першим і другим шаром розчину.
Коли кожух затвердне, його обережно, так, щоб кускова форма залишилась на моделі, знімають. Після цього з моделі знімають куски форми у послідовності, протилежній їхньому формуванню, і укладають у кожух. У такому вигляді кускова форма стає придатною до формування деталей. Перед формуванням деталей її змащують мастилом.
ФОРМУВАННЯ ЛІПНИХ ДЕТАЛЕЙ
Формування деталей з гіпсу. Виготовляють ліпні деталі з гіпсу відливанням їх у формах, виготовлених з різних матеріалів. Якщо форма гіпсова (Рис. 9, а), то до початку роботи її змащують мастилом. Приготовлений рідкий гіпсовий розчин поступово виливають у форму (Рис. 9, б). Щоб розчин повністю заповнив увесь простір форми, її нахиляють у різні боки і струшують. Для збільшення міцності гіпсової деталі під час формування всередину її закладають дріт, дранку або паклю. Коли форма заповнилась, лишок розчину зрізають до рівня країв форми і зачищають циклею. Через 15-20 хв відлиту деталь (Рис. 9, б) обережно виймають з форми і кладуть на стелаж для висихання.
Після висихання деталь обробляють, щілини та окремі порожнини на її поверхні, попередньо змочивши водою, підмазують рідким гіпсовим розчином. Після висихання підмазаних місць деталь зачищають ножем або дротяною сіткою і шліфують шліфувальною шкуркою.
Відливаючи гіпсові деталі у формопластових формах, їх не змащують мастилом, бо гіпс до формопласту не прилипає.
Рис. 9. Послідовність виготовлення ліпної деталі з гіпсу:
а - гіпсова форма; б - форма, заповнена гіпсовим розчином; е - відлита деталь
Формування деталей з цементу. Цементні ліпні деталі можна відливати у гіпсових, металевих, дерев'яних або формопластових формах. Для формування користуються пластичним або напівсухим жорстким цементним розчином.
Технологія відливання деталі пластичним цементним розчином така сама, як і під час роботи з гіпсовим розчином.
Для роботи з напівсухим цементним розчином готують суху суміш із однієї частини цементу і двох частин просіяного піску. Води у розчин додають стільки, щоб він був напівсухим, тобто, якщо взяти в руку такий розчин і стиснути його, то утворена грудка не повинна розсипатися або розпливатися.
Перед набиванням змащену форму поступово, шарами, заповнюють розчином, трамбуючи кожний шар дерев'яним бруском. Коли форма буде заповнена розчином, її накривають дерев'яним щитом і обережно перевертають так, щоб щит був знизу. Після затужавіння розчину форму знімають або, якщо вона кускова, - розбирають, а відформовану деталь залишають на щиті. Щоб деталь швидше і краще затверділа, її покривають вологими ганчірками.
Під час твердіння деталі протягом 7-8 днів ганчірки періодично змочують водою. Готову деталь обробляють, зчищають з неї напливи розчину і підмазують порожнини, якщо вони є на її поверхні.
ВСТАНОВЛЕННЯ ГОТОВИХ ЛІПНИХ ДЕТАЛЕЙ
Гіпсові деталі залежно від їхніх розмірів і маси (детально див. § 48) закріплюють на гіпсовому розчині, цвяхах, гвинтах або на розчині і "клячах".
Найчастіше у вигляді внутрішніх витягнутих архітектурних деталей виконують карнизи. Карниз із збірних архітектурних деталей виконують у такій послідовності. Спочатку встановлюють по два куски карнизів на суміжних стінах у кожен кут приміщення так, щоб вони з'єднувались між собою "на вус". Щоб правильно з'єднати кутові сторони деталей карниза, їх до встановлення закладають у стусло (Рис. 10) і ножівкою підрізають один кінець кожного з них під кутом 45°. Після цього на зворотному боці деталі намазують гіпсовий розчин шаром завтовшки 4-5 мм і міцно притискують деталь у кут між стіною і стелею. Так само встановлюють деталь карниза у протилежному куті. Далі між встановленими деталями натягують натертий об пігмент шнур, перевіряють його горизонтальність рівнем і відбивають нижню межу карниза, вздовж якої, міцно припасовуючи, закріплюють проміжні деталі карниза. Місця стиків між окремими деталями карниза підмазують гіпсовим розчином і, користуючись відрізачкою, зрівнюють його врівень з профілем карниза. Після висихання місця стиків шліфують шліфувальною шкуркою.
Рис. 10. Стусло
Рис. 11. Способи закріплення архітектурних деталей на поверхні:
а - на цвяхах; б - на клячах; 1 - дерев'яна пробка; 2- деталь з гіпсу; 3 - цвях; 4 - дріт; 5 - шуруп
Так само закріплюють деталі рельєфної порізки на карнизі або на поштукатуреній стіні при виконанні багетів та інших оздоблювальних витягнутих архітектурних деталей. При цьому, щоб деталь порізки краще утримувалась на поверхні, її зворотний бік перед нанесенням розчину змочують водою і за допомогою ножа надряпують на ньому борозни. Те саме роблять на полиці карниза, до якої буде кріпитись порізка.
Для закріплення більш важких архітектурних деталей користуються цвяхами або шурупами. Цю роботу виконують у такій послідовності. Спочатку на поверхні забивають цвяхи або закручують шурупи так, щоб їхні головки виступали над рівнем поверхні на 1,5-3 см. Це залежить від товщини деталі. Якщо поверхня цегляна або бетонна, цвяхи забивають у попередньо забиті в неї пробки. Відстань між цвяхами залежить від довжини деталі та її маси. Потім деталь притискують до цвяхів і відмічають на ній місця розміщення цвяхів. У відмічених місцях висвердлюють отвори. Глибина отворів повинна бути трохи більшою за довжину виступаючої частини цвяха. Приготований гіпсовий розчин тонким шаром накладають на зворотний бік деталі, але так, щоб він заповнив висвердлені отвори. Після цього деталь надівають на цвяхи або шурупи і міцно притискують її до поверхні (Рис. 11, а). Зайшовши в отвори, цвяхи витискують з них частину розчину, і деталь міцно закріплюється на поверхні. Після встановлення всіх деталей на довжину витягнутої архітектурної деталі, місця стиків підмазують і після висихання підмазаних місць шліфують.
Важкі деталі закріплюють на клячах (Рис. 11, б). Клячі - це пристрої з дроту і цвяхів або шурупів, які забезпечують більш міцне з'єднання деталі з поверхнею. Спочатку на поверхню набивають потрібну кількість цвяхів або закручують шурупи. До їхніх головок прикручують м'який дріт, залишаючи вільними обидва його кінці. У деталі просвердлюють наскрізні отвори, крізь які будуть протягувати кінці дроту. З лицьового боку деталі на глибину не менше 2 см отвір повинен бути більшим, таким, щоб в ньому можна було обертати цвях.
До початку закріплення деталі на зворотний бік її намазують шар гіпсового розчину і притискують деталь до поверхні так, щоб кінці дроту пройшли крізь отвори і вийшли зовні. Після цього в отвір паралельно поверхні закладають цвях, прикручують його дротом і, обертаючи цвях, підтягують деталь до поверхні. Кінці дроту відрізають, цвях покривають оліфою або лаком і після їх висихання отвори замазують гіпсовим розчином.
Цементні архітектурні деталі закріплюють на поверхні так само, як і гіпсові, але на цементному розчині складу 1:1. Якщо деталі важкі і мають випущену арматуру, то їх встановлюють на місце у процесі кладки будівлі, закладаючи виступаючі прути арматурного дроту у шви кладки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Алексеев В. В. Штукатур.- М.: Стройиздат, 1987.- 48 с.
Кокин А. Д., Вершинина О. С, Каптельцева Т. М. и др. Отделочные работы в строительстве.- М.: Стройиздат, 1987.- 656 с.
Ливанский А. М. Организация поточного производства отделочных работ.- К.: Будівельник, 1988.- 118 с.
Максимова О. М., Стесин М. С, Тищенко И. И. Машины для отделочных работ.- М.: Стройиздат, 1984.- 224 с.
Мещанинов А. В. Отделочные работы в монолитном домостроении.- Л., Стройиздат, 1989.- 273 с.
Мещанинов А. В., Пугачев Б. И., Евдокимов В. А. Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных работ.- Л.: Стройиздат, 1989.- 240 с.
Трухан В. Г. Передвижные штукатурные и малярные станции.- М.: Высшая школа, 1989.- 152 с.
Loading...

 
 

Цікаве