WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Витягування прямолінійних архітектурних деталей будівлі шаблонами. дефекти штукатурки - Реферат

Витягування прямолінійних архітектурних деталей будівлі шаблонами. дефекти штукатурки - Реферат


Реферат на тему:
Витягування прямолінійних архітектурних деталей будівлі шаблонами. дефекти штукатурки
Фасади і приміщення громадських, а інколи і житлових будівель оздоблюють різними архітектурними деталями. Прямолінійні архітектурні деталі виконують за шаблонами, протягуючи їх по напрямних рейках, які закріплюють на фасаді будівлі або внутрішніх поверхнях приміщення. До внутрішніх витягнутих оздоблювальних архітектурних деталей відносять карнизи, галтелі, плінтуси тощо (рис. 1), а до зовнішніх - вінцеві і міжповерхові карнизи, паски, сандрики тощо. У робочих кресленнях, за якими споруджують будівлю, дають профілі всіх запроектованих архітектурних деталей. Якщо креслень немає, то штукатур сам вибирає певний розмір деталі і, користуючись набором обломів, виконує її рисунок.
Рис. 1. Профілі внутрішніх витягнутих архітектурних
деталей:
а - карниза; б - плінтуса
Послідовність операцій, які слід виконати при влаштуванні витягнутої архітектурної деталі, ми прослідкуємо на прикладі виконання внутрішнього карниза. Кожен карниз характеризується певною висотою і величиною виносу. Винос - це розмір, який показує, наскільки карниз буде виступати із площини стіни. Розміри карниза вибирають залежно від висоти і площі приміщення. Карнизи більших розмірів виконують у великих громадських приміщеннях, менших - у житлових.
До початку роботи слід виготовити шаблон, профіль якого відповідав би прийнятим розмірам карниза і його рисунку.
Після цього на стіни і стелю відповідно до розмірів шаблона прибивають напрямні рейки завтовшки 4-5 см, по яких пересуватиметься шаблон. Рейки навішують по всьому периметру приміщення. Рейки, закріплені на стелі, у кутах приміщення повинні "обриватися", щоб можна було вільно завести за них або вийняти шаблон. Нижні рейки до навішування підрізають і з'єднують "на вус". Горизонтальність рейок перевіряють рівнем.
Попередньо між рейками заводять шаблон і намічають на горизонтальній дошці місце для прибивання полозка. Після закріплення полозка шаблон протягують уздовж усієї ділянки і перевіряють, чи вільно він пересувається по рейках. Переконавшись в тому, що рейки закріплені правильно, приступають до витягування карниза.
Внутрішні карнизи виконують з вапняно-гіпсового розчину. Розчин наносять на поверхню за кілька разів тонкими шарами. Після накидання кожного шару розчину шаблон протягують зліва направо оббитим жерстю боком уперед (рис. 2). При наступному накиданні розчину стежать за тим, щоб він заповнив усі западини в карнизі. Шаблон пересувають доти, поки карниз не відповідатиме потрібному профілю.
Через 10-15 хв після затужавіння розчину карниз змочують водою і знову декілька разів протягують шаблон рухом зліва направо, сильно натискуючи на нього. Ця операція називається протягуванням "на здир". При цьому знімається верхній шар розчину, що утворився внаслідок збільшення його об'єму під час тужавіння гіпсу. Після цієї операції між профільною дошкою і карнизом повинен створитися проміжок в 2-3 мм для накривного шару.
Рис. 2. Витягування внутрішнього карниза шаблоном
Після цього рейки і шаблон очищають від розчину, в якому був пісок, і промивають, на карниз накидають тонкий шар рідкого жирного гіпсового розчину без піску і згладжують його, рухаючи шаблон справа наліво доти, поки карниз не відповідатиме потрібному профілю. Витягнувши карниз, обережно знімають рейки, а пошкоджені місця замазують розчином.
Звичайним шаблоном не можна утворити профіль карниза в кутах, тому цю ділянку треба виконувати вручну. З цією метою в кути накидають розчин і після того, як він почне твердішати, обробляють спеціальною лінійкою, торці якої оббиті жерстю, відрізачкою та вузькою плоскою і галтельною терками. Спочатку вздовж витягнутого профілю карниза пересувають лінійку і зрізують нею зайвий розчин у кутах. Діставши чорновий контур карниза, його опоряджують зазначеними вище інструментами, домагаючись утворення профілю, який би відповідав профілю карниза, виконаного шаблоном.
Карниз краще витягувати кутовим шаблоном, щоб не обробляти його вручну в кутах. Під час роботи з кутовим шаблоном напрямні рейки прибивають на одному рівні відразу на двох суміжних стінах. Якщо рейки закріпити правильно, то під час виконання карниза він дійде до кута і в подальшому не
потрібно буде виконувати додаткові роботи, підправляючи профіль карниза ручними інструментами. Послідовність операцій і техніка виконання карниза кутовим шаблоном така сама, як і звичайним.
ДЕФЕКТИ ШТУКАТУРКИ
У будівельних організаціях на основі технічних умов визначені показники якості опоряджувальних робіт. Оцінка виконаної роботи залежить від кількості помічених на опорядженій поверхні дефектів і може бути відмінною, доброю і посередньою. У разі великої кількості дефектів роботу бракують і робітник її переробляє.
При штукатуренні жирними чи пісними розчинами або правильно приготовленими розчинами, але по сирих чи недостатньо шорстких поверхнях штукатурка матиме дефекти і пошкодження. Тому перед фарбуванням поверхні ці дефекти слід усунути.
Наведемо найпоширеніші дефекти штукатурки.
Щілини на поверхні з'являються від штукатурення до закінчення повного осідання будівлі, якщо в місцях стиків дерев'яних і кам'яних поверхонь немає металевої сітки, а також від штукатурення дуже тонким шаром і застосування в роботі жирних розчинів.
Дутики утворюються при використанні в штукатурному розчині недостатньо погашеного вапна. Малі недогашені грудочки вапна, потрапляючи в шар штукатурки, продовжують у ній гаситись. Під час гашення вапно збільшується в об'ємі, чим порушує штукатурний шар і утворює на поверхні горбочок, який через деякий час відпадає (рис. 3). На місці дутика утворюється раковина, всередині якої завжди помітна біла грудочка вапна.
Груба фактура (шорсткість) на поверхні штукатурки може залишатись у вигляді слідів від терки, подряпин зернинами піску, борозен та інших дефектів, що утворилися внаслідок неякісного затирання, а також застосування в штукатурних розчинах крупнозернистого піску.
Відшарування штукатурки виникає в окремих місцях або на великих ділянках поверхні внаслідок штукатурення вологих або недостатньо шорстких (без насічки) поверхонь, використанні маломіцних розчинів, приготованих із застосуванням в'яжучих матеріалів низької якості, штукатурення промерзлих або вкритих інеєм поверхонь тощо.
Рис. 3. Дутики
Механічні пошкодження штукатурки з'являються, якщо не додержана послідовність у виконанні будівельних робіт. Неприпустимо, наприклад, після штукатурення виконувати санітарно-технічні або електромонтажні роботи, під час яких доводиться руйнувати штукатурку. Штукатурка руйнується також від намокання при протіканні даху, водопровідних труб тощо.
Ремонтуючи штукатурку перед фарбуванням, дрібні дефекти штукатурки (щілини, дутики, шорсткість) усувають затиранням з розрізуванням і підмазуванням щілин.
Якщо штукатурка неміцна або має великі пошкодження, доводиться вокремих місцях замінювати штукатурний шар новим відповідно до технічних вимог.
Література.
Штукатурні і облицювальні роботи: Підруч. для учнів проф.-техн. навч. закладів освіти.- К.: Техніка, 1997.- 304 а: іл,-Бібліогр.: с 296.
Loading...

 
 

Цікаве