WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Склеювання деревини – вибір клею і приготування клейових розчинів, підготовка до склеювання поверхонь. Режими та обладнання та ТБ при склеюванні (рефе - Реферат

Склеювання деревини – вибір клею і приготування клейових розчинів, підготовка до склеювання поверхонь. Режими та обладнання та ТБ при склеюванні (рефе - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Склеювання деревини - вибір клею і приготування клейових розчинів, підготовка до склеювання поверхонь. Режими та обладнання та ТБ при склеюванні
Загальні відомості про склеювання деревини.
Вибір клею і приготування клейових розчинів.
Підготовка поверхні деталей до склеювання та нанесення клейових розчинів на них.
Режими склеювання.
Обладнання для склеювання.
Організація робочого місця та техніка безпеки при склеюванні
Склеювання є основним видом з'єднання деталей в столярно-меблевому виробництві, внаслідок якого можна виготовити деталі будь-яких розмірів і форм.
Основними видами склеювання є:
склеювання брусків або дощок площинами в блоки для виготовлення деталей великого перерізу (рис. 1, а);
склеювання дощок кромками в щити для збільшення ширини (рис. 1, б);
склеювання тонких пластин деревини (шпону) з одночасним-гнуттям для виготовлення гнутих (гнутоклеєних) деталей (рис. 1, в);
облицьовування, тобто обклеювання деталей з деревини малоцінних порід тонким шпоном більш цінних порід деревини (рис. 1, г)
склеювання брусків, клеєної фанери або шпону в пустотілі щити з різним наповненням (рис. 1, д);
з'єднання деталей у вузли і вироби при складанні їх (рис. 1, є);
пресування дрібної деревини (стружок, тирси та ін.), змішаної в клеєм, в різні деталі й вузли.
Рис. 1. Основні види склеювання деревини
Технологічний процес склеювання складається з таких операцій:
підготовка до склеювання деталей і шпону;
підготовка клейового розчину;
нанесення клейового розчину на деревину;
запресовування склеюваних деталей і витримування їх у стисненому стані до схоплювання клею;
витримування склеєних деталей після розпресовування.
Нанесений на поверхні деталей клей проникає в міжклітинні і внутрішньо-клітинні простори деревини, застигає там і внаслідок цього ніби зшиває склеювані поверхні тонкими ниточками (ворсинками). При цьому між склеюваними поверхнями утворюється дуже тонкий шар клею (0,08-0,15 мм). При товщині клейового шва меншій за 0,08 мм його міцність знижується, і таке склеювання називають "голодним". При товщині понад 0,15 мм міцність також знижується, тому що змащені клеєм ворсинки не доторкуються, а товстий клейовий шар з часом розтріскується.
Міцність клейових з'єднань залежить від рівномірності нанесення клейового шару, від щільності прилягання склеюваних площин, а також від якості клею. У лабораторних умовах міцність склеювання визначають розриванням склеєних зразків на спеціальних розривних машинах. У виробничих умовах міцнить склеювання визначають розколюванням склеєних зразків деревини стамескою по шву.
Розрізняють чотири характерні розколи: по деревині, по деревині - клею, по клею - деревині і по клею.
Розкол по деревині означає, що клейовий шов міцніший, ніж деревина. Розкол по деревині - клею також свідчить про високу міцність клейового шва, бо більш ніж половина площі склеювання розкололась по деревині, а менше - по клею. Розкол по клею - деревині свідчить про низьку міцність клейового шва, тому що більш ніж половина площі склеювання розкололась по клею і менше - по деревині. Розкол по клею свідчить про низьку міцність склеювання. Такий клей ні в якому разі застосовувати не можна.
Для високоякісного склеювання слід правильно вибрати вид клею, приготувати клейовий розчин; рівномірно нанести його на деревину і точно дотримуватись режимів склеювання.
Вибір клею і приготування клейових розчинів
На сучасних меблевих підприємствах для виробництва меблів широко застосовують клей на основі синтетичних смол: термореактивних (сечовино- і меламіноформальдегідних і фенолформальдегідних) та термопластичної смоли (полівінілацетату), а також білкові клеї з глютину (кістковий, міздровий, риб'ячий) і казеїну. Крім того, для приклеювання до деревини пластичних мас і тканини застосовують деякі марки гумових клеїв.
Приготування робочих розчинів глютинових клеїв. Глютинові клеї надходять на виробництво у вигляді плиток, стружок і галер-ти. Приготовляючи клейовий розчин з плиткового клею, плитки вміщують в посуд з водою на 6-12 год для розбухання. Співвідношення води і клею в розчині беруть залежно від сорту і виду клею, а також від виду склеювання.
Для якості клейового розчину велике значення мають його концентрація, в'язкість і густина.
Концентрацією клейового розчину називають процентний вміст у розчині товарно-сухого клею. Концентрація товарно-сухого клею в розчині міздрового клею для склеювання брусків має становити ЗО-35 %, для облицьовування - 35-40 %, кісткового для брусків 35-40 %, для облицьовування 45-50 %. Для облицьовування беруть клей густіший, щоб не було "пробиття" його на лицьовий бік шпону.
Кількість плиткового або стружкового клею GK для приготування потрібної кількості клейового розчину заданої концентрації визначають за формулою, кг,
де k - задана концентрація розчину, %; N - потрібна кількість клейового розчину, кг; W1 - вологість товарно-сухого клею, що становить 15-17 %; W2 - вологість наявного клею, %,
Звідси кількість води GB яку треба додати до клею, визначають, кг:
GB = N - GK
Після набухання плиткового клею (стружкового і галерти без набухання) його варять при температурі 70...80 °С в клеянці або котлі з подвійними стінками. Варити клей довго при температурі вищій за 80 °С не рекомендується, тому що за таких умов знижується його клейкість. Якщо клей пінитиметься, то його треба прокип'ятити протягом 5-10 хв і зняти піну. Розчин придатний для вжитку, якщо при помішуванні в ньому немає згустків. Під час роботи температура робочого розчину має бути 60...80 °С, тому весь посуд повинен мати подвійні стінки", між якими налито гарячу воду, що підтримує відповідну температуру клейового розчину. Глютинові клеї слід приготовляти в кількості, потрібній не більш ніж на один-два дні, бо вони застигають. В разі застигання клейового розчину його знову підігрівають. Міцність склеювання глютиновими клеями становить 6-8 МПа.
Приготування робочих розчинів казеїнових клеїв. Незважаючи на те що казеїнові клеї дедалі менше застосовуються на сучасних меблевих підприємствах (у зв'язку з харчовим значенням їхньої сировини), ми коротко ознайомимось із способом приготування їх робочого розчину.
У меблевому виробництві застосовують готові вапнякові клеї ОБ і "Екстра", що надходять у вигляді порошкоподібної маси, яка складається з казеїну, вапна кальцинованої соди, фториду натрію, мідного купоросу і гасу.
Для приготування розчину в посуд наливають потрібну кількість води і, безперервно перемішуючи, додають порошок клею. Перемішування триває до повного розчинення порошку (30-60 хв) і утворення однорідної сметаноподібної маси. Залежно від потрібної в'язкості на 1 частину маси клею беруть 1,7-2,3 частини маси води кімнатної температури (18...20 °С). У гарячій воді клей розчиняти не можна, бо казеїн скручується і втрачає свою клейкість. Клейовимрозчином казеїнового клею можна користуватись не більш ніж 6 год. Міцність склеювання - 8-10 МПа. Для приготування розчину застосовують механічні клеєзмішувачі.
Приготування робочих розчинів синтетичних (смоляних) клеїв. До розчиненої смоли відповідної марки
Loading...

 
 

Цікаве