WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Полірування меблевих виробів політурами. Імітаційне опорядження - Реферат

Полірування меблевих виробів політурами. Імітаційне опорядження - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Полірування меблевих виробів політурами. Імітаційне опорядження
Полірування меблевих виробів політурами
Полірування політурами є одним з найтрудомістких способів опорядження, але зате дає гарну і блискучу плівку, яка виявляє текстуру і колір деревини. Здійснюють полірування рідкими лаками (політурами), що дають не більше ніж 15 % сухого залишку (шелачної смоли, розчиненої в спирті міцністю не нижче 90°). Для полірування застосовуються політури, що надходять у продаж у готовому вигляді.
Поверхню під полірування готують більш старанно, ніж під лакування. Дефекти, допущені при підготовці, на полірованій поверхні стають більш помітними. Якість підготовки поверхні слід перевіряти при доброму освітленні.
Процес полірування складається з трьох етапів: грунтування, полірування й облагороджування.
Політуру на оброблювану поверхню наносять ватним тампоном, обгорненим марлею або лляною ганчіркою. Політуру всередину тампона заливають невеликими порціями. При поліруванні тампон рухають за певною схемою (Рис. 1).
Перше полірування виконують густою політурою (12-15 %-м розчином) до повного закривання пор деревини. Для зменшення витрат політури і для швидкого закривання пор, особливо чаликопористих порід (дуб, берест, ясень), слід застосовувати пудру.
При поліруванні з пемзою треба міняти тканину на підошві тамаона. бо від пемзи вона залипає або розповзається. Для кращого ковзання тампона Ію поверхні, що полірується, на нього наносять кілька крапель олії або трансформаторного масла. При полірувавні великих площ масло або олію можна наносити безпосередньо на опоряджувану поверхню, але після закриття пор політурою, бо олія, потрапивши в пори, утворює плями, а зайва олія після полірування проступає на опоряджувальній плівці у вигляді матового нальоту, який видалити дуже важко.
Рис. 1. Прийоми полірування політурами:
а - положення тампона в руці, б - прийоми пересування тампона, в - схеми рухів тампона
Періодичність заряджання тампона під час полірування залежить від етапу полірування. При першому поліруванні тампон має весь час бути вологим, тому політуру доливають у нього часто. На дальших етапах полірування краще проводити тампоном з дуже малим вмістом політури. Вологість тампона можна визначити, приклавши його до тильного боку кисті руки (якщо тампон вологий, то відчуватиметься холод від випаровування спирту). Закінчують перше полірування майже сухим тампоном, вирівнюючи глянець усієї полірованої поверхні.
Після першого полірування деталь видержують протягом 5- 6 діб. За цей час накладений шар дає усадку - місцями з'являються дрібні западинки, проступає масло.
Друге полірування починають більш рідкою політурою (8-10 %-ю). Насиченість тампона повинна бути меншою, тому полірувати слід до повного його висихання. Під час другого полірування масла або олії добавляють менше (один раз на одне заряджання тампона), бо напівсухий тампон менше залипає, ніж вологий. Після того як закриваються всі пори в деревині, пемзу не добавляють, але полірування продовжують до потрібної товщини полірованого шару. Після другого полірування поверхня набуває майже закінченого вигляду.
Третє полірування починають після видержки протягом 2-3 діб. За цей час на поверхні виступить масло, у видаленні якого й полягає третє полірування. Тампон для третього полірування краще зробити новий. Політуру розводять 96 %-м спиртом до вмісту її в розчині 5-8 % і заповнюють нею тампон малими порціями, щоб тампон був ледве вологий. Зайва насиченість його може призвести до "опіку" плівки, тому перш ніж починати полірування тампоном, треба перевірити вологість рукою і зайву політуру витиснути з тампона марлею або ватою, або ж прикладаючи тампон до чистої сухої дошки.
Полірують поверхню до повного видалення з неї масла (якщо масло залишилось, то на поверхні будуть помітні сліди від пальців). Виполіровування масла триває досить довго. Останнє полірування виконують чистим спиртом. Якщо через кілька днів на поверхні з'явиться наліт масла, то її знову полірують чистим спиртом або посипають пемзовою пудрою й протирають чистою ватою.
Добре розчиняються спиртом і видаляються з поверхні парафінове, трансформаторне, топлене несолоне масло і бараняче сало, важко видаляти соняшникову і лляну олію.
Ручне нанесення політур - процес дуже трудомісткий і малопродуктивний. Для полірування можна застосовувати спеціальні переносні апарати та стаціонарні полірувальні верстати ПП-3 та ППА-3.
Імітаційне опорядження
Забарвлення деревини прозорими барвниками. Забарвлення - це нанесення на поверхню деревини барвників, які не закривають текстури, а навпаки, підсилюють її. Воно може бути поверхневим і глибоким, в деталях і на корені.
Поверхневе забарвлення найбільш поширене. Розчин відповідного барвника наносять на поверхню деталей тампоном, губкою і найкраще пістолетом-розпилювачем (останній спосіб називають сухим забарвленням). Для забарвлення застосовують анілінові й гумінові барвники або їх суміші, розчинені у чистій м'якій воді, бажано в емальованій або лудженій посудині. Воду зм'якшують невеликою кількістю питної соди або нашатирного спирту і підігрівають до температури 35...40 °С.
Прм ручному нанесенні барвник набирають на пензель, губку або тампон і рівномірно водять ними по горизонтальній поверхні деревини. Якщо поверхня розміщена вертикально, то барвник наносять знизу вгору, щоб не утворювались патьоки. Через 3-5 хв після забарвлення поверхню протирають добре віджатою ганчіркою або губкою для зняття лишків барвника і рівномірного забарвлення поверхні.
Краще наносити барвник на поверхню деревини розпиленням за допомогою пістолета-розпилювача, який водять рівномірно на відстані 250-300 мм від забарвлюваної поверхні. Раціональним є спосіб забарвлення брускових деталей або виробів (ніжок, стільців) зануренням їх у ванну з відповідним барвником.
Забарвлювати деревину можна і за допомогою водних розчинів хімікатів - солей, кислот і дубильних речовин. Внаслідок дії хімікатів на деревину або їх взаємодії поверхня деревини забарвлюється у відповідний колір. Забарвлення деревини хімікатами називають протравним, а самі хімікати - протравами.
Забарвлену поверхню висушують і шліфують протертою дрібно" зернистою шкуркою № 6-3, без особливого натискування на краї і ребра деталей. Якщо ворс невеликий, то шліфування можна здійснювати товстим сукном або повстю, бо при поверхневому забарвленні барвник проникає на глибину до 0,5 мм.
Глибоке забарвлення застосовують в тих випадках, коли деревину треба забарвити на всю ЇЇ товщину. Для цього її вимочують кілька діб у розчині барвника. Таким способом можна забарвлювати тільки тонкі листи шпону.
Більш поширеним є глибоке забарвлення заготовок в автоклаві.
Таким способом можна імітувати березові заготовки під горіх, червоне дерево і сірий клен. Для кращого проникнення барвника в деревину заготовки спочатку пропарюють під тиском 1,5-0,2 МПа протягом ЗО-45 хв, апотім витримують у вакуумі - це сприяє видаленню основної маси повітря з клітин. Після цього конденсат випускають, а автоклав заповнюють розчином барвника під тиском 1 МПа для заготовок і 6 МПа для шпону. Просочування триває 50 -60 хв при температурі 80...90 °С. Після цього знімають тиск, Га> вник випускають, а заготовки вивантажують, просушують і періді ють для дальшої обробки.
Глибоке забарвлення масивних деталей в автоклаві місткістю 1 м3 триває до 4 год, шпону - до 2,5 год.
Глибоке забарвлення деревини можна здійснювати і на дереві під час його росту, тобто на корені. Дерево забарвлюють через корені, стовбур і гілки. Найраціональніше через стовбур, бо барвники найкраще проникають у вертикальному напрямі. Для цього у прикореневій
Loading...

 
 

Цікаве