WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Нанесення лакофарбових матеріалів на поверхню деревини - Реферат

Нанесення лакофарбових матеріалів на поверхню деревини - Реферат

нанесенні лаку на вироби розпиленням велика кількість його втрачається внаслідок туманоутворення, не-долітання або пролітання окремих частинок лаку мимо виробу. Ці втрати можна скоротити до мінімуму, якщо застосовувати розпилення лаку в електростатичному полі. Вироби розміщують на заземленому конвейєрі, який рухається біля розпилювального пристрою (Рис. 4). Частинки лаку автоматично розпилюються розпилювачем, зарядженим негативними зарядами, і під дією електростатичних сил притягуються до виробу рівним тонким шаром.
Установка складається з високовольтного випрямного пристрою В-140-5-2, електростатичних розпилювачів, пристрою для дозування і подання лаку, конвейєра, розпилювальної кабіни і сушильної камери.
Рис. 4. Схема опорядження стільців в електростатичному полі:
1,2- чашкові розпилювачі, 3 - дисковий розпилювач з зворотно-поступальним рухом
Рис. 5. Схема будови лаконаливної машини з щілинною розливною головкою:
1 - щілинна розливна головка; 2 - стрічковий конвейєр, 3 - насос, 4 - відстійний бак, 5 - лоток, 6 - деталь
Кращим опоряджувальним матеріалом для електростатичного нанесення є лак МЧ-52, тому що розчинники цього лаку не утворюють вибухонебезпечних пароповітряних сумішей. Режим слід визначати експериментально для кожного окремого випадку залежно від виду лаку, продуктивності конвейєра, конструкції і розмірів деталей та ін.
Нанесення лаків способом наливу. Нанесення лаку наливом на щитові деталі - найбільш поширейий спосіб завдяки високій продуктивності й економічності. Наливом лак можна наносити на площини і кромки будь-яких деталей, застосовуючи при цьому лако-наливні машини різних конструкцій, з однією, двома і трьома розливними головками.
Схему будови лаконаливної машини з щілинною розливною головкою показано на Рис. 5. Основною частиною лаконаливної машини є розливна головка, що формує товщину і якість плівки. Лак, витікаючи з розливної головки, створює лакову завісу між головкою / і лотком 5. З лотка лак зливається у відстійний бак 4 і насосом 3 перекачується знову в розливну головку. Таким чином створюється замкнена система циркуляції. Деталі 6 подаються стрічковими конвейєрами 2, що знаходяться перед і за лаковою завісою.
Розливні головки можуть бути кількох конструкцій.
Лоткова головка (Рис. 6, а) - це похила площа, на яку лак подається по розливній трубці через сопло. Недоліком лоткової головки є велика площа відкритої лакової поверхні. Це спричинює швидке випаровування розчинника і зміни в'язкості лаку, що циркулює в системі машини.
Рис. 6. Типи розливних головок та схеми утворення лакових завіс:
а - лоткова, б - щілинна, в - зливна гребля, г - зливна гребля з екраном; 1 - деталь, 2 - екран, 3 - колектор, 4 - покриття, 5 - конвейєр, 6 - лоток, 7 - коробка з щілиною, 8 - зливна гребля, 9 - перегородка, 10 - фільтр
Кращими є головки щілинного типу (Рис. 6, б), подача лаку в яких регулюється шириною щілини, а також типу зливної греблі (Рис. 6, б), де витрати лаку регулюються при подачі лаку в розливну головку. Основним недоліком усіх цих розливних головок є те, що лак не встигає встоятись після перекачування до того, як попадає на поверхню. Бульбашки, що утворились в процесі перекачування, роблять поверхню "рябою".
Для усунення цього та інших недоліків у лаконаливних машинах застосовують розливні головки, виконані за типом зливної греблі з екраном (Рис. 6, г). Лак насосом подається з посудини в колектор 3, звідки крізь отвори надходить у жолобок головки, що розділений знімною перегородкою 9, в нижній частині якої встановлено капроновий фільтр 10. Лак з лівого відсіка головки зливається у правий через фільтр. Внаслідок цього повітряні бульбашки, а також домішки не потрапляють у правий живильний відсік головки. Звідси лак зливається через греблю на легкознімний екран 2, там він розтікається і рівномірно розподіляється по його ширині.
На головці є спеціальні напрямні дротини, що забезпечують розтягування лакової завіси по ширині. Закривається головка відкидною кришкою. Лаконаливна машина моделі ЛМ-3 з такою розливною головкою показана на Рис. 7.
Для нанесення лакофарбових матеріалів на кромки щитів застосовують лаконаливні машини ЛМК-1 (Рис. 8).
Рис. 7. Лаконаливна машина ЛМ-3:
1 - конвейєр, 2 - фільтр, 3 - насосна установка, 4 - трубопровід, 5 - розливна головка, 6 - механізм установлення головок в горизонтальне положення, 7 - механізм віднімання головок, 8 - зливний лоток. 9 - бачок для лаку
Рис. 8. Схема лаконаливної машини для лакування кромок щитів ЛМК-І:
1 - ролики, 2 - щит, 3 - клиновидний пас для подачі щитів, 4 - розливна головка, 5- проміжкова ванна для зливання лишків лаку, 6 - бак для лаку, 7 - насос, 8 - електродвигун
Для нанесення лаку на кромки щит 2 ставлять на ребро і подають на роликах 1 за допомогою клиновидних пасів 3 в машину Щит бічною площиною натискує на еластичну пластину заслінки першої розливної головки 4, внаслідок чого заслінка відводиться вбік, а лакова завіса падає на кромку щита. Розсікаючи завісу, щит спрямовує лишки лаку в проміжкову ванну 5, кромки якої розміщені паралельно площинам щита. З проміжної ванни лак надходить у бак 6, звідки насосом знову перекачується в розливну головку.
Залежно від потрібної товщини опоряджувальної плівки і застосовуваного лаку наносити його можна кілька разів.Від цих же факторів залежить і режим роботи лаконаливної машини для кромок.
Нанесення лакофарбових матеріалів способом занурення. Спосіб занурення досить поширений для опорядження брускових деталей тому, що він продуктивний, економічний і його легко механізувати. Важливою умовою для цього способу є сама форма деталі. Деталь має бути простої обтічної форми, без закутий і гнізд, в яких могли б затримуватись лакофарбові матеріали. Якість покриття залежить від швидкості занурення і витягування деталей з ванни, в'язкості і температури лакофарбового матеріалу, температури деталей та інше. При надто швидкому зануренні на опоряджуваній поверхні утворюються бульбашки, і це псує зовнішній вигляд деталі. Чим густіші лакофарбові матеріали, тим повільніше слід занурювати деталі. При швидкому витягуванні їх з ванни (особливо густих лакофарбових матеріалів) утворюються патьоки, плівка нерівномірна (внизу завжди товстіша, що є основним недоліком цього способу).
Найбільпі рівномірними виходять покриття при швидкості занурення деталей 0,2 м/хв і витягування 0,1 м/хв при в'язкості лакофарбового матеріалу 300-400 с (по ВЗ-4). Після плавного витягування деталей з ванни їх слід потримати деякий час над ванною або спеціальним лотком для повного стікання лакофарбових матеріалів.
Зануренням можна наносити лаки, фарби і барвники. При нанесенні барвників форма обтікання не має значення. При застосуванні пігментованих лакофарбових матеріалів ванна повинна мати механічну мішалку, щоб не допустити осідання пігменту на дно ванни. У столярно-меблевому виробництві зануренням найчастіше забарвлюють і опоряджують брускові і гнутоклеєні, а також деякі точені деталі.
Для механізації цього способу застосовують пульсуючі конвейєри, що опускаються над ванною разом з деталлю, занурюючи і витягуючи її у відповідному ритмі. Після певної витримки над ванною або лотком конвейєри переміщують деталі і подають у сушильну камеру для проміжного або повного висушування. Висушені покриття облагороджують розрізнювальною рідиною.
Нанесення лакофарбових матеріалів вальцовими верстатами. Лакофарбові матеріали наносять на поверхню вальцями, які одночасно і подають деталь.
Будова і принцип роботи вальцових верстатів аналогічні клейовим вальцям.
Список використаної літератури
1. Бобиков П. Д. Изготовление художественной мебели.- М. : Высш. шк., 1988.- 288 с.
2. Григорьев М. А. Материаловедение для столяров и плотников.- М. : Высш. шк., 1985.- 144 с.
3. Кулебокин Г. И. Столярное дело.- М. : Стройиздат, 1987.- 144 с.
4. Кряпов М. В., Гулин В. С., Берилин А. В. Современное производство мебели.- М. : Лесн. пром-сть, 1986.- 263 с.
5. Справочник мебельщика. Конструкции и функциональные размеры. Материалы. Технология производства. - М. : Лесн. пром-сть, 1985.- 360 с.
6. Черепахина А. Н. Эстетика современной мебели.- М. : Лесн. пром-сть, 1988.- 224 с.
7. Черняк В. 3. Строительные уроки русских мастеров.- М. : Стройиздат, 1988.- 192 с.
8. Шумега С. С. Спеціальна технологія меблевого виробництва.- К. : Вища шк. Головне вид-во, 1981.- 242 с.
9. Шумега С. С. Технология столярно-мебельного производства.- М. : Лесн. пром-сть, 1984.- 265 с.
10. Яковлева К. Г. Лесная скульптура.- М. : Лесн. пром-сть, 1988,- 210 с.
Loading...

 
 

Цікаве