WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Загальні відомості про опорядження меблевих виробів. Підготовка поверхні до опорядження - Реферат

Загальні відомості про опорядження меблевих виробів. Підготовка поверхні до опорядження - Реферат

зчіплюються. Ґрунтовки на поверхню наносять пензлями і тампонами, а також розпиленням, вальцями або гарячим пресуванням.
Сучасна лакофарбова промисловість випускає ґрунтовки з різних складників.
Шпаклювання застосовують тільки при непрозорому опорядженні для вирівнювання і вигладжування поверхні. Розрізняють місцеве і суцільне шпаклювання.
При місцевому шпаклюванні шпаклівкою заповнюють більш значні нерівності, що трапляються на поверхні деревини в окремих місцях (вириви, тріщини тощо). Суцільне шпаклювання остаточно вирівнює всю поверхню і одночасно підвищує її щільність і твердість.
Шпаклівками називають пастоподібні суміші мінеральних наповнювачів (крейда, важкий шпат, деревні опилки), затертих на оліфі або клейовому розчині.
Залежно від плівкоутворювальних речовин шпаклівки називають масляними, клейовими, нітролаковими та поліефірними. Під покриття олійними фарбами та емалями іноді шпаклівку приготовляють на місці використання, змішуючи розтерту крейду з клеєм і оліфою.
Найчастіше застосовують у меблевій промисловості шпаклівку МБШ - нітрошпаклівку для суцільного шпаклювання. Цю шпаклівку іноді застосовують для заповнення пор великопористої деревини (дуб, ясень) навіть при прозорому опорядженні.
При невеликому обсязі робіт шпаклівки можна наносити на поверхню вручну -за допомогою шпателя. Однак цей спосіб мало продуктивний. Більш практичним способом нанесення шпаклівок є пневматичне розпилення, а ще раціональніше - застосовувати вальцові та вальцово-ракельні верстати прохідного типу, які дають змогу наносити шпаклівку за один прохід.
Підготовка поверхні під прозоре опорядження. Для високоякісної підготовки поверхні деревини до прозорого опорядження, крім столярних робіт, треба дбайливо виконати такі операції опоряджувальної підготовки: знесмолювання смолистих місць на поверхні деревини, якщо виріб з хвойних порід; відбілювання плямистої поверхні (особливо при пробитті клею під чао облицьовування), якщо ця поверхня опоряджується в світлий колір; видалення ворсу.
Відбілюванням зберігають і вирівнюють натуральний колір деревини.
Для відбілювання деревини застосовують такі розчини: перекис водню (12-15 %-й водний розчин, в який додають нашатирного спирту); хлорне вапно, розчинне у воді до густоти пасти; щавеле-ву кислоту (5-10 %-й водний розчин), що найчастіше застосовується для видалення чорних плям від металу і просочування клею.
Відбілювальні розчини на поверхню деревини наносять трав'яними щітками, бавовняно-паперовими пензлями або лопатками" потім їх змивають водою з милом або содою.
Ворс (кінці перерізаних волокон, які при змочуванні набухають, а при висиханні скручуються, піднімаючи в гору свої кінці-вусики) видаляють для того, щоб зробити поверхню гладенькою, а це сприяє рівномірнішому нанесенню та економії опоряджувальних матеріалів. Ворс видаляють шліфуванням поверхні дрібнозернистими шкурками (№ б-12), попередньо зволоживши поверхню З-5 %-м клейовим розчином та висушивши її. Це робить ворсинки більш жорсткими і вони краще зшліфовуються.
Для кращого видалення ворсу операцію можна повторювати два-три рази. Зволожувати поверхні слід губкою або тампоном рівномірно, без пропусків з таким розрахунком, щоб волога якомога менше проникала в деревину.
Більш поширений метод видалення ворсу в процесі грунтування. Для цього на поверхню деревини наносять рідкий опоряджувальний матеріал, який "зволожує" поверхню і піднімає ворс. Після першого покриття і висушування поверхню шліфують дрібнозернистими шкурками (№ 6-8).
Заповнення пор або грунтування під прозоре опорядження. Порозаповнення та грунтування сприяє ущільненню поверхні деревини, а також кращому зчіплюванню опоряджувальної плівки з деревиною. Крім того, порозаповнення запобігає просіданню плівки в пори і цим самим зменшує витрати опоряджувальних матеріалів.
Рис. 2. Схема роботи вальцьового верстата для втирання порозаповнювача:
1- деталь, 2 - подавальні вальці, 3 - підтримувальні металеві валики, 4 - пневмопритискувачі, 5 - ракелі, 6 - валець для нанесення лакофарбового матеріалу
До складу порозаповнювачів для деревини великопористих порід входять такі матеріали-наповнювачі, як пемзова пудра, крейдяна мука, тальк, віск, каніфоль, синтетичні смоли та ін. Ці порозаповнювачі можуть бути у вигляді досить густих паст і рідких розчинів.
Для порозаповнення поверхні деревини дрібнопористих порід часто досить обмежитися застосуванням плівкоутворюючих матеріалів: оліфи, лаків, політур. Ці матеріали можна застосовувати в чистому вигляді, або додаючи до них пемзової пудри. Заповнення пор самими плівкоутворюючими матеріалами без наповнювачів називають столярним грунтуванням. Порозаповнювальні і ґрунтувальні матеріали часто забарвлюють під колір цінних порід деревини і цим самим поєднують операції забарвлення, порозаповнення і грунтування. У меблевій промисловості найширше застосовуються такі порозаповнювачі, як НК, БНК та ПМ-1, що випускаються лакофарбовими підприємствами.
Всі складники, що використовуються для заповнення пор та заглиблень, при нанесенні на поверхню втирають або втискують у пори деревини, а лишки зчищають, щоб не вуалювати текстури. Втирають і видаляють лишки ґрунтовок і порозаповнювачів вручну металевими, гумовими або дерев'яними шпателями; ґрунтовки наносять тканинними тампонами. Всі ці операції вимагають багато фізичної сили і часу, тому на підприємствах їх механізують.
Механічним способом нанесення порозаповнюючих і ґрунтувальних матеріалів можна здійснювати розпиленням, на вальцьових, щіткових і полірувальних верстатах. Найпрогресивнішим способом нанесення порозаповнювачів і ґрунтовок є нанесення їх на вальцьових верстатах прохідного типу.
Схема роботи вальцьового верстата для втирання порозаповнювача показана на Рис. 2. Обертовий робочий валець 6, розміщений під столом станини і нижньою частиною занурений у ванну, заповнену порозаповнюва-чем. Товщина шару, що наноситься, регулюється валиком, який прилягає до робочого вальця і може віддалятись і наближатись до нього, утворюючи щілину потрібної ширини. Порозаповнювач або шпаклівка наносяться верхньою частиною робочого вальця на нижню площину деталі 1, що рухається безперервно. Втискування складника в пори і видалення лишків його здійснюють два гнучкі пружинясті металеві ракелі 5, що розміщені відразу за робочим вальцем під різними кутами до оброблюваної поверхні. Подачу деталей у верстат здійснюють покриті гумою подавальні валики. Швидкість подачі на цьому верстаті 9- 30,5 м/хв. Верстат приводиться в дію від електродвигуна потужністю 4 кВт. Внаслідок обробки на цьому верстаті поверхня настільки вирівнюється, що на неї без шліфування можна наносити наступний шар опоряджувальних матеріалів.
Рис. 3. Віброшліфувальний верстат ПЗЩ-1:
1 - станина, 2 - ручка настроювання, 3 - базові ролики, 4 - віброутюжок, 5 - приводна котушка з відпрацьованою шкуркою, 6 - підйомна рама, 7 - роликовий конвейєр
Більш вдосконаленим є верстат ПЗЩ-1 (Рис. 3). Він має один ракель, пристрій для нанесення порозаповнювача і механізм для вібровтирання. Цей механізм має поперечну колодку з еластичною основою, обтягнутою антифрикційною стрічкою. Плита здійснює кругове переміщення і рівномірно втирає нанесений на поверхню порозаповнювач, який потім додатково втирається і розрівнюється встановленим позаду плити (під кутом до неї) ракелем. Щити подаються конвейєром. Верхні (базувальні) ролики покриті твердою гумою, а нижчі (притискальні) - м'якою гумою з кільцевою поверхнею.
Список використаної літератури
1. Бобиков П. Д. Изготовление художественной мебели.- М. : Высш. шк., 1988.- 288 с.
2. Григорьев М. А. Материаловедение для столяров и плотников.- М. : Высш. шк., 1985.- 144 с.
3. Кулебокин Г. И. Столярное дело.- М. : Стройиздат, 1987.- 144 с.
4. Кряпов М. В., Гулин В. С., Берилин А. В. Современное производство мебели.- М. : Лесн. пром-сть, 1986.- 263 с.
5. Справочник мебельщика. Конструкции и функциональные размеры. Материалы. Технология производства. - М. : Лесн. пром-сть, 1985.- 360 с.
6. Черепахина А. Н. Эстетика современной мебели.- М. : Лесн. пром-сть, 1988.- 224 с.
7. Черняк В. 3. Строительные уроки русских мастеров.- М. : Стройиздат, 1988.- 192 с.
8. Шумега С. С. Спеціальна технологія меблевого виробництва.- К. : Вища шк. Головне вид-во, 1981.- 242 с.
9. Шумега С. С. Технология столярно-мебельного производства.- М. : Лесн. пром-сть, 1984.- 265 с.
10. Яковлева К. Г. Лесная скульптура.- М. : Лесн. пром-сть, 1988,- 210 с.
Loading...

 
 

Цікаве