WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Розробка акустичної системи для персонального комп'ютера - Дипломна робота

Розробка акустичної системи для персонального комп'ютера - Дипломна робота

під'єднати входи підсилювача до генератора;
2) регулятор рівня сигналу встановити в максимальне положення;
3) змінюючи напругу на вході підсилювача, добитися номінальної напруги на виході підсилювача;
Величина чутливості буде рівна вхідній напрузі при якій отримана номінальна на-1 пруга на виході підсилювача.
Дляданого підсилювача чутливість повинна бути не менше 50 мВ. Для перевірки діа-пазону регулювання рівня вихідного сигналу використовується схема приведена на рисунку 3.1.
Порядок вимірювання:
1) подати на вхід підсилювача сигнал частотою 315 Гц, номінального рівня;
2) встановлюючи регулятор рівня сигналу почергово в максимальне і мінімальне
значення, виміряти вихідну напругу .
3) діапазон регулювання рівня сигналу визначається по формулі;
Для підсилювача діапазон регулювання не повинен бути менше 20.
Для перевірки амплітудно-частотної характеристики використовують схему приведену на рисунку 3.2
Рисунок 3.2 - Схема для зняття амплітудно-частотної характеристики Порядок вимірювання:
1) встановити на вході підсилювача сигнал величиною 100 мВ;
2) встановлюючи на вході підсилювача частоти сигналу в межах 20-20000 Гц, і підтримуючи сталою вхідну напругу, зняти залежність амплітуди сигналу від його частоти.
результати заносять в таблицю 4.1
Таблиця 4.1- Результати вимірювань
f, кГц 0,03 0,125 0,25 0,315 1 3,15 6,3 12,5 18 20
Uвих, мВ 175 280 360 390 400 410 410 408 405 400
4) по даних вимірювань будується графік залежності
Рисунок 3.3 - Амплітудно-частотна характеристика підсилювача
Для перевірки коефіцієнту нелінійних спотворень використовується схема приведена на
рисунку 3.4
Рисунок 3.4 - Схема для вимірювання нелінійних спотворень
Порядок вимірювання:
1) подати на вхід підсилювача сигнал рівний номінальному з частотою 315 Гц;
2) регуляторами рівня сигналу встановити напругу на виході 1 В;
3) з допомогою вимірювача нелінійних спотворень виміряти коефіцієнт гармонік;
Коефіцієнт гармонік не повинен перевищувати 0,01%.
Для визначення коефіцієнту підсилення може використовуватись схема приведена на рисунку 3.2. Коефіцієнт підсилення визначається по формулі:
Для визначення амплітудної характеристики підсилювача використовується схема приведена на рисунку 3.5
Рисунок 3.5 - Схема для визначення амплітудної характеристики підсилювача
Порядок вимірювання:
1) на вхід підсилювача подається сигнал частотою 315 Гц і величиною 1,5 мВ;
2) поступово збільшуючи величину вхідного сигналу заміряється амплітуда вихід
ного сигналу;
3) результати заносяться в таблицю 4.2;
Таблиця 4.2 - Результати вимірювань
1,5 3 5 10 15 25 50 75 100 150
32 65 110 230 320 550 1100 1650 2250 3100
По даних таблиці будується графік залежності
Рисунок 3.6 - Амплітудна характеристика підсилювача
5 ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА
5.1 Означення собівартості та основних витрат
Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та реалізацію. Вона комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує ресурси, удосконалює усі складові елементи та фактори виробництва, тим нижча собівартість. Це один з центра-льних показників ефективності, має тісний зв'язок з ціною.
При обчислення собівартості важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати відшкодовуються за рахунок двох джерел: собі-вартості та прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються в собівартість, є питаннями їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування.
Склад витрат, що включаються у собівартість, не є незмінним. До основних скла-дових елементів собівартості можна віднести витрати на:
- дослідження ринку;
- виробництво;
Кваліфікація витрат на виробництво. Слід відрізняти загальні витрати і витрати на одиницю продукції. Загальні витрати на весь обсяг продукції за певний період, їх сума залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляються постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.
Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат, які характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва. Якщо загальні витрати виразити певною функцією обсягу продукції, та граничний їх рівень є першою похідною функцією. Це витрати на останню за часом ви-готовлення одиницю продукції. Показник граничних витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу виробництва продукції, та граничний їх рівень є першою
похідною функцією.
При плануванні, обліку та аналізі витрат класифікуються за певними ознаками, де головними є: ступінь однорідності витрат, спосіб обчислення, зв'язок з обсягом вироб-ництва.
Класифікація витрат є основою аналізу витрат і пошук результатів зниження витрат (собівартості).
Елементні витрати - однорідні за складом. Мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціа-льні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати.
Система управління витратами - це процес цілеспрямованого формування витрат за місцем виникнення і різновидами продукції при постійному контролі їх рівня і сти-мулюванні їх зниження. Це важлива функція економічного механізму кожного підпри-ємства.
Для ефективного управління витрати на підприємстві групуються за місцем їх ви-никнення і центрами відповідальності.
У системі техніко-економічних розрахунків важливе місце займає калькуляція - обчислення собівартості окремих виробів. Калькуляція потрібна для вирішення ряду економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення їх рентабельності, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів тощо.
Приблизна номенклатура калькуляційних статей витрат для більшості підприємств різних галузей є така:
- сировина і матеріали;
- основна заробітна плата виробничих робітників;
- позавиробничі витрати (витрати на маркетинг).
Для виробництва товарів необхідно затратити природні ресурси і працю людей. Обсяг природних ресурсів і праці затраченої на виробництво товарів, визначають їх вар-тість. Розхід ресурсів залежить від умов і рівня прогресивності конкретних підприємств. Отже, вартість товарів завжди індивідуальна. Разом з тим в народному господарстві ви-діляють суспільно необхідні затрати. Вартість товарів вимірюється в грошових одини-цях. Вартість товарів
Loading...

 
 

Цікаве