WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Розрахунок параметрів приймальної апаратури для супутникового цифрового телевізійного мовлення - Дипломна робота

Розрахунок параметрів приймальної апаратури для супутникового цифрового телевізійного мовлення - Дипломна робота

припускається, що в системах цифро-вого ТМ мовлення якість звукового стереосупроводження суб'єктивно не повинно відріз-нятися від звуку з компакт-диску.
Відзначимо, що зарубіжні кодеки MPEG-2 мають 4 канальний звуковий супровід, при якому для передачі звукоданих вимагається цифровий потік 128 Кбіт/с х4 = 512 Кбіт/с.
Цифровий потік для передачі додаткової інформації вибирається розробником системи в залежності від передбачуваного обсягу даних додаткової інформації.
1.8 Особливості побудови наскрізного цифрового тракту при циф-ровому мовленні зі стиском
Стандарт DVB-S припускає, що системи зовнішнього і внутрішнього кодозахисту модему є складниками модему і територіально розташуються на передаючій станції супутникового зв'язку. Такий підхід приймається для зарубіжних телецентрів, оскільки передаючі станції супутникового зв'язку розташовуються поблизу телецентру і подача транспортного потоку даних на її вхід виробляється по короткій (50... 500 м) волоконно-оптичної лінії зв'язку, що при такій довжині є лінією зв'язку квазівільною від цифрових помилок.
Цілком по іншому обстоюють діло в нашій країні. Створена державна мережа супутникових передаючих станцій територіально усунено на 40... 20 км від телецентрів, і подача ТМ сигналів на ці станції виробляється в основному по радіорелейним лініям, що передають цифрову інформацію з коефіцієнтом помилок порядку 10-5. Та й воло-конно - оптичні лінії при роботі на такі відстані вже не можуть розглядатися як лінії, квазівільні від помилок.
При таких умовах передачі в транспортний потік телевізійних програм на ділянці телецентр - передаюча станція супутникового зв'язку будуть внесені помилки, і коефі-цієнт помилок в транспортному потоці опуститься приблизно до 10-5, що цілком неп- рийнятно для передачі даних зі стиском, оскільки, як вказувалося вище, коефіцієнт помилок для транспортного потоку повинен бути не гірше 10-10... 10-11. В даному ви-падку система подвійного кодозахисту на супутниковій передаючій станції не зможе знизити коефіцієнт помилок, так як немає критерію для відзнаки перекручених і не пере-кручених символів в транспортному потоці. В результаті в місці прийому буде отри-маний транспортний потік з тим же коефіцієнтом помилок, з яким він надійшов на вхід передаючої станції. Якість телевізійного зображення при цьому буде або неприпустимо низьким, або можуть виникнути ситуації, коли прийняті відеодані не вдасться деко-дувати.
З цього положення є дуже простий вихід - необхідно розмістити апаратуру зовнішнього кодування модему (кодер Ріда-Соломона) безпосередньо на телецентрі і в єднальну лінію видавати транспортний потік, який пройшов перший рівень кодозахисту. В цьому випадку декодери Ріда- Соломона виявлять помилки, виниклі на єднальній лінії телецентр передаюча супутникова станція і скоректують їх. Декодери Ріда-Соломона розраховані на корекцію цифрових помилок при коефіцієнті помилок 2х10-11 або краще. Тому якщо на єднальній лінії телецентр - супутникова передаюча станція забезпечити коефіцієнт помилок 10-11 або краще, що реально для радіорелейних ліній, те проблем з втратою якості ТМ програм по вині єднальних ліній не буде.
2 КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА
2.1 Організація ліній через штучні супутники Землі (ШСЗ)
Зростаючі потреби у комунікаціях зв'язку для обміну радіомовними і телевізійними програмами між виділеними пунктами за допомогою наземних РРЛ не задовольняються. На зміну їм приходять нові засоби зв'язку - цифрові супутникові системи зв'язку (ЦССЗ).
ЦССЗ не має тих недоліків, що наземні РРЛ і можуть ретранслювати сигнали з висоти десятків тисяч км, що охоплює третину Земної території . Для організацій лінії зв'язку через штучні супутники Землі достатньо тільки трьох ШСЗ. А для низькоор-бітальних орбіт потрібна велика кількість супутників, тому, що в цьому випадку є вели-кий кут заломлення сигналу. На таких видах орбіт кращий зв'язок між ретрансляторами і наземними станціями. Тут є менш запізнення сигналу. Основним недоліком розта-шування супутників на низьких орбітах є те, що потрібна велика кількість космічних апаратів. А це не є дуже економічно вигідно.
Такий космічний комплекс базується на системі "Iridium" (США), яка складається з 66 космічних апаратів, розміщених на кругових орбітах з нахилом 86° і заввишки 780 км. Супутники розміщуються в орбітальних площинах, в кожній одночасно знаходяться 11 супутників. Кутова відстань між сусідніми орбітальними площинами складає 31,6°, за виключенням 1-й і 6-й площин, кутове рознесення між якими біля 22°.
Антенна система кожного ШСЗ формує 48 вузьких променів. Взаємодія всіх ШСЗ забезпечує глобальне покриття Землі послугами зв'язку.
2.2 Види орбіт ШСЗ та особливості радіозв'язку з ШСЗ, що пере-бувають на цих орбітах
Орбіти зв'язних штучних супутників Землі - це траєкторії руху ШСЗ в просторі. Вони визначаються багатьма чинниками, основним з яких є тяжіння супутника Землею.
У системах зв'язку можуть використовуватися ШСЗ, рухомі по орбітах, які відрізняються наступними параметрами: формою (кругова або еліптична); висотою над
поверхнею Землі або відстанню від центру Землі; нахилом, тобто кутом між екваторіаль-ною площиною і площиною орбіти. При висоті орбіти 35 800 км період звернення ШСЗ буде рівний земній добі. Екваторіальна кругова орбіта із заввишки 35 800 км за умови, що напрям руху супутника співпадає з напрямом обертання Землі щодо своєї осі (із заходу на схід), називається геостаціонарною орбітою. Така орбіта є універсальною і єдиною. Супутник, що знаходиться на ній, здаватиметься земному спостерігачу нерухомим. Насправді ШСЗ, математично точно запущений на геостаціонарній орбіті, не залишається нерухомим, а із-за еліпсної Землі і унаслідок обурення орбіти поволі йде із заданої точки і здійснює періодичні (добові) коливання по довготі і широті. Тому на ШСЗ повинна бути встановлена система автоматичної стабілізації і утримання його в заданій точці геостаціонарної орбіти.
Більшість сучаснихсупутникових системах передачі базується на геостаціонарних супутниках. Проте в деяких випадках представляє інтерес сильно витягнуті еліптичні орбіти, такі параметри, що мають: кут нахилу 63,5°, висота в апогеї приблизно 40 000 км, в перигеї близько 500 км. Для Івано-Франківська така орбіта є зручною. Супутник, виведений на неї, обертається синхронно із Землею, має період звернення 12 год і, здійснюючи за добу два повні витки, з'являється над одними і тими ж районами Землі в один і той же час. Для забезпечення цілодобового зв'язку доводиться виводити на еліптичні орбіти, площини яких взаємно зміщені, 3...4 супутника, створюючих систему супутників.
Останнім часом намітилася тенденція використання зв'язкових ШСЗ, що знаходяться на низьких орбітах (відстань до Землі в межах 700... 1500 км). Системи зв'язку з використанням ШСЗ на низьких орбітах дякуючи значно меншій (практично в 50 разів) відстані від Землі до супутника мають ряд переваг перед супутникових систем передачі на геостаціонарних супутниках. По-перше, це менше запізнювання і загасання передаваного сигналу, а по-друге, простіший вивід ШСЗ на орбіту.
Розглянемо лінію зв'язку для декількох супутників:
Для з'ясування
Loading...

 
 

Цікаве