WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Верстати для свердління деревини - Дипломна робота

Верстати для свердління деревини - Дипломна робота

однозубі незатиловані, однозубі затиловані і двозубі затиловані. Двозубі фрези бувають правого і лівого обертання з прямою канавкою і правого обертання з гвинтовою канавкою (ДСТУ 8494-80). Кінцеві фрези мають відносно малий строк служби ріжучих елементів на боковій поверхні. Для збільшення строку служби фрези виготовляють твердосплавними: суцільні діаметром до 6мм і з напаяним хвостовиком з ріжучою частиною до 12мм. Для зменшення тертя об стінки гнізда задня поверхня пазової фрези сформована у вигляді вузької смужки з заднім кутом ?=100. Оптимальні величини кута різання ?=65-750.
Мал. 6. Фрези кінцеві:
а - незатилована однозуба; б - затилована однозуба; в - затилована двозуба
При виборці поздовжніх гнізд на свердлильно-пазувальних верстатах здійснюється одночасно три рухи: обертальний і коливальний фрези і осьовий оброблюваної заготовки.
Підготовка інструменту до роботи
Абразивний інструмент. Для заточки і правки дереворізального інструменту застосовують абразивні інструменти (круги і бруски), які характеризуються видом абразивного матеріалу і зв'язки, зернистістю, твердістю, структурою, формою і розмірами. Алмазні і ельборові круги, крім того, характеризуються концентрацією.
По виду абразивного матеріалу абразивні круги поділяються на електрокорундові, карбідокремнієві, ельборові і алмазні. Зернистість визначається номером абразиву, з якого він виготовлений. Чим менший розмір зерна, тим чистіше поверхня. Шліфувальні круги виготовляють на керамічній (К), бакелітовій (Б) і вулканітовій (В) зв'язках і шліфувальні бруски - на керамічній і бакелітовій зв'язці, алмазні шліфувальні круги - на металічній зв'язці. Твердість абразивного інструменту характеризує здатність зв'язки утримувати абразивні зерна від викришування. Установлена наступна шкала твердості: м'який М1, М2, М3; середньо-м'який СМ1, СМ2; середній С1, С2; середньо-твердий СТ1, СТ2, СТ3; твердий Т1, Т2; дуже твердий ВТ1, ВТ2; надзвичайно твердий ЧТ1, ЧТ2. Структура (будова) позначається номерами і характеризується відношенням об'єму абразивних зерен, зв'язки і повітряних проміжків. В структурі №1 об'ємний вміст зерен складає 60%. Склад зерен в абразивному інструменті кожного наступного номера (число номерів 12) структури на 2% менше, ніж попереднього. Структури №1-4 називають закритими або щільними, №5-8 - середніми, №9-12 - відкритими. Для заточки свердел використовують круги прямого профілю (ПП), конічного профілю (ЗП), тарілчасті (Т), для заточки твердосплавного інструменту - чашкоподібні конічні 12А2 з кутом 450.
Концентрація - характеристика алмазного і ельборового інструментів, що визначає їх ріжучу здатність, продуктивність, термін служби і вартість. Це вміст алмазу чи ельбору по масі в одиниці об'єму алмазоносного (ельбороносного) шару. За концентрацію 100% прийнято вміст алмазу (ельбору) в кількості 4,4 карата в 1см3 шару (1 карат = 0,2г).
Заточування свердел. Свердла зазвичай заточують на універсально-заточних верстатах, обладнаних відповідними пристосуваннями. Заточка свердел вручну не забезпечує достатньої точності, тому і не рекомендується.
Гвинтові свердла заточують по заднім поверхням, в результаті утворюються дві симетричні прямолінійні ріжучі кромки однакової довжини. Задні поверхні свердла являють собою частини поверхонь двох конусів, тому при їх заточуванні пристосування - державку встановлюють під кутом ? до площини круга (мал. 7). Свердло 2, закріплене в державці 3, здійснює коливальний рух відносно осі конуса заточки АА. Для цього державка оснащена цапфою, що повертається в підшипнику 5. В процесі заточки свердло подається гвинтом 4 на шліфувальний круг і рухається зворотно-поступально по його торцевій поверхні. Після заточки однієї ріжучої кромки свердло повертають в державці на 1800 і закінчують другу ріжучу кромку.
Мал. 7. Заточка спіральних свердел:
а - з конічною ріжучою частиною; б - головних ріжучих кромок і підрізачів; в - направляючого центра
Мал. 8. Контроль елементів свердел після заточки:
а - кута при вершині; б - направляючого центра і підрізачів; в - кута при вершині і довжини ріжучих кромок
Заточку свердел з підрізачами і направляючим центром здійснюють в пристосуванні, показаному на мал. 7,б,в. Свердло встановлюють в поворотну втулку, закріплюють і насувають на периферію круга, що обертається, гвинтом, що впирається в кінець хвостовика свердла. При цьому заточують задню поверхню першої ріжучої кромки. Для заточки підрізача з внутрішньої сторони втулку розвертають відносно осі на кут 300. Для заточки направляючого центра свердло розвертають в протилежну сторону на кут 100. Для заточки другої задньої поверхні підрізача і направляючого центра втулку встановлюють у вихідне положення, а свердло розвертають на 1800. Для заточки двох круглих граней направляючого центра пристосування розвертають на кут 1800 до горизонтального діаметра абразивного круга і підводять одну із граней направляючого центра до круга. Після її заточки свердло розвертають на 1800 і заточують останню, четверту грань.
Режим заточки свердел: кутова швидкість абразивного круга 25-30м/с; швидкість подачі 4-5м/хв.; подача свердла 0,05-0,08мм. Для заточки використовують круги зернистістю 25-40на керамічній зв'язці, твердістю СМ-СТ.
Правильність заточки контролюють кутомірами (мал. 8,а) або шаблонами (мал. 8,б,в). Якість заточки свердел здійснює вирішальний вплив на якість свердління і працездатність свердел. Обидві ріжучі кромки свердла повинні мати однакову довжину і однаковий нахил до осі свердла. Незначне відхилення в симетрії розміщення ріжучих кромок чи направляючого центра викликає биття свердла в процесі роботи.
Свердла, підготовлені до роботи, повинні відповідати наступним вимогам. На поверхні свердел не повинно бути тріщин, раковин, забоїн, викришених місць, слідів корозії та інших дефектів. Передні і задні поверхні свердла, направляюча стрічка і поверхня хвостовика повинні бути шліфованими. Сили тертя при роботі свердла можуть бути зменшені шляхом його шліфування. Середній крутний момент свердла з відшліфованою канавкою більш ніж у два рази менший, ніж у свердла з не шліфованою. З торця циліндричних хвостовиків повинні бути зняті фаски. Свердла повинні бути правильно заточені з дотриманням геометрії ріжучих частин і забезпеченням гостроти лез.
Заточка кінцевих пазових фрез. При заточці кінцеві фрези закріплюють в цанговому патроні ділильної головки заточного верстата. Бокові ріжучі кромки заточують по передній поверхні. Перед заточкою шліфувальний круг заправляють по профілю канавки фрези(r=2-6мм) і установлюють робочу поверхню круга паралельно осі фрези. Величина зміщення робочої поверхні круга відносно осі патрона залежить від конструкції фрези. Затиловані кінцеві фрези (мал. 9,а) зміщують на величину a=(D/2)sin?, де ? - передній кут зуба фрези. Фрези з плоскою передньою поверхнею (мал. 9,б) зміщують на величину е: е?(D/2)cos?, де D - діаметр фрези, мм; ? - кут загострення кута.
Мал. 9. Схеми заточки зубців кінцевих фрез:
а - затилованої; б - незати- лованої з плоскою перед- ньою поверхнею; в - незатилованої з увігнутою циліндричною передньою поверхнею
Вісь незатилованих фрез
Loading...

 
 

Цікаве