WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Класифікація і призначення штукатурних робіт. інструменти для штукатурних робіт. інструменти для штукатурних робіт - Реферат

Класифікація і призначення штукатурних робіт. інструменти для штукатурних робіт. інструменти для штукатурних робіт - Реферат


Реферат на тему:
Класифікація і призначення штукатурних робіт. інструменти для штукатурних робіт. інструменти для штукатурних робіт
Штукатурення - це процес нанесення на поверхню штукатурного розчину. Залежно від складу розчину розрізняють штукатурки звичайні та декоративні. Шар штукатурки вирівнює поверхню конструкції, надаючи приміщенню або фасаду будівлі завершеного вигляду. Крім того, він поліпшує звуко- і теплоізоляційні якості конструкції, захищає зовнішні стіни від руйнівної дії атмосферних факторів. Дерев'яні конструкції після штукатурення стають важкогорючими.
Штукатурний розчин, нанесений на поверхню, залежно від того, який в'яжучий матеріал входить до його складу, твердне під дією повітря, вологи та інших факторів. Сила зчеплення розчину з поверхнею залежить від її шорсткості, властивостей в'яжучого матеріалу і тих хімічних процесів, які відбуваються на межі зіткнення розчину з поверхнею. Тому ми й спостерігаємо, що цементні і вапняні розчини міцно утримуються на кам'яних поверхнях і практично не зчеплюються з дерев'яними. Саме тому, якщо потрібно обштукатурити дерев'яну поверхню цементним або цементно-вапняним розчином, її попередньо оббивають металевою сіткою. Вапняно-гіпсові і гіпсові розчини добре зчеплюються з різними поверхнями, в тому числі й дерев'яними.
Штукатурити можна кам'яні, дерев'яні, бетонні, саманні, глинобитні та інші поверхні. Якщо штукатурка звичайна, то створюються умови для подальшого фарбування поверхні.
Звичайні штукатурки виконують цементними, вапняними, глиняними, вапняно-гіпсовими та іншими розчинами, які після висихання сіріють. Отже, поверхні, поштукатурені звичайними розчинами, потрібно фарбувати водними або неводними малярними сумішами.
Декоративні штукатурки виконують кольоровими розчинами, до складу яких входять пігменти, а також кольоровий кам'яний дрібняк, слюда або інші декоративні заповнювачі. Такі штукатурки не потребують фарбування, тому їх доцільно застосовувати для фасадів будівель, а також внутрішніх поверхонь у будівлях громадського призначення (холи, вестибюлі тощо). Залежно від складу розчину декоративні штукатурки поділяють на кольорові вапняно-піщані, теразитові і каменеподібні. До декоративних відноситься також багатокольорова штукатурка сграфіто.
ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ШТУКАТУРНИХ РОБІТ
Для підготовки поверхонь під штукатурення, нанесення та розрівнювання штукатурного розчину застосовують ручні та механізовані інструменти. Механізовані інструменти полегшують працю штукатура і прискорюють виконання робіт.
Штукатурний молоток (рис. 1, а) застосовують для прибивання дранки, дерев'яних рейок до поверхні і насікання кам'яних поверхонь за допомогою троянки, скарпеля та інших інструментів. Молоток з одного боку має бойок, а з другого - проріз для витягування цвяхів. Маса його - 600 г.
Для насікання тільки кам'яних поверхонь користуються спеціальним насікальним молотком (рис. 1, б), маса якого 1 кг.
Бучарда (рис. 1, в) застосовується для створення шорсткості на кам'яних поверхнях під час підготовки їх під штукатурення, а також для обробки шару затверділої декоративної штукатурки. Бучарда металева, маса її 1,2-1,5 кг. На торцевих боках зроблена насічка у вигляді маленьких зубців пірамідальної форми. Кількість зубців різна (16 і 32), що дає змогу при обробці декоративної штукатурки одержати різну фактуру поверхні.
Троянкою (рис. 1, г) розчищають та поглиблюють шви у цегляній кладці, а також насікають бетонні і цегляні поверхні для збільшення їхньої шорсткості. Робоче лезо троянки зубчасте.
Замість троянки з цією ж метою використовують скарпель (рис. 1, д) або звичайне зубило.
Для механізованого насікання поверхні застосовують електричні або пневматичні відбійні молотки.
Штукатурний розчин на поверхню вручну наносять соколом, штукатурною лопаткою (кельмою) або ковшем.
Рис. 1. Інструменти для підготовки поверхонь під штукатурення:
а - молоток штукатурний; б - молоток насікальний; в - бучарда; г - троянка; д - скарпель
Рис. 2. Інструменти для нанесення будівельних розчинів на поверхню:
а - алюмінієвий сокіл; б - дерев'яний сокіл; в - штукатурна лопатка (кельма); г - ківш
Сокіл (рис. 2, а, б) використовують для підтримання невеликої кількості розчину на певній відстані від поверхні під час штукатурення. Соколом можна також наносити розчин на поверхню і ущільнювати його. Виготовляють цей пристрій з деревини (ялини, сосни) або алюмінієвого листа розміром 400x400 чи 400x450 мм, завтовшки не більше 15 мм. Верхня робоча поверхня сокола має бути рівною, без щілин і пошкоджень.
Штукатурна лопатка, або кельма (рис. 2, в) призначена для накидання розчину з сокола або ящика на поверхню. Кельмою можна при потребі також наносити розчин на невеликі ділянки поверхні. Виготовляють кельму серцеподібної форми з листової сталі завтовшки до 1 мм. До неї прикріплена дерев'яна ручка завдовжки 125 мм.
Ківш (рис. 2, г) призначений для накидання з ящика на поверхню здебільшого рідких розчинів. Його застосування значно підвищує продуктивність праці, оскільки за один рух ковшем, залежно від його об'єму, можна накинути на поверхню 0,8-1,5 л розчину.
Для розрівнювання, ущільнення і обробки штукатурного шару використовують півтерок, правило і терки.
Півтерки (рис. 2, а, б) призначені для розрівнювання й ущільнення штукатурного шару, нанесеного на поверхню кельмою, ковшем або механізованим способом. Виготовляють їх з просоченої оліфою деревини (сосни, ялини) або алюмінію. Дерев'яні півтерки залежно від довжини бувають
Loading...

 
 

Цікаве