WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТехнічні науки → Загальні відомості про штукатурні розчини - Реферат

Загальні відомості про штукатурні розчини - Реферат


Реферат на тему:
Загальні відомості про штукатурні розчини
Штукатурні розчини бувають прості і складні. Якщо у складі розчину один в'яжучий матеріал, розчин називають простим (вапняний, цементний, гіпсовий тощо), два і більше в'яжучих - складним (цементно-вапняний, вапняно-гіпсовий тощо).
Розчин повинен бути пластичним, мати потрібну рухомість і водоутримувальну здатність.
Пластичним називають розчин, який легко розрівнюється на поверхні штукатурним інструментом, не утворюючи щілин. Пластичний розчин добре прилипає до поверхні і зчеплюється з нею.
Пластичність залежить від співвідношення в розчині в'яжучого матеріалу і заповнювача. У пластичних розчинах міститься 25-35 % в'яжучого матеріалу, для економії якого в розчин додають пластифікатори: глину, пластифікатор БС тощо. Розчин з недостатньою кількістю в'яжучого матеріалу називають пісним, а з надмірною кількістю - жирним.
Аби визначити пластичність (жирність) розчину, його досить пригладити кельмою. Якщо під кельмою утворюється гладенька, без щілин, смуга, то розчин пластичний. З цією ж метою можна занурити у розчин і витягнути дерев'яну рейку або ручку лопати (якщо вона не прооліфлена). Якщо розчин прилипне до них, то він пластичний, має достатню жирність.
Рис. 1. Визначення рухомості розчину:
а - стандартний конус; б - початкове положення конуса; в - глибина занурення конуса
Рухомість розчину залежить від кількості води в ньому: чим більше води, тим він рухоміший, і навпаки. Рухомість розчину вимірюють за допомогою стандартного металевого конуса масою 300 г, який має поділки від 1 до 15 см (рис. 1, а). Для визначення рухомості конус встановлюють так, щоб його вершина дотикалась до поверхні розчину (рис. 1, б), і відпускають. На скільки сантиметрів конус занурився у розчин, така й буде його рухомість (рис. 1, в).
Рухомість розчинів для штукатурних робіт повинна бути: для першого підготовчого шару (оббризку) - 10-12 см; для другого підготовчого шару (грунту) - 7-9; для опоряджувального шару (накривки) - 10-12 см.
Властивість розчину утримувати в собі воду під час зберігання, транспортування і нанесення на пористу поверхню називають водоутримувальною здатністю. Високу водоутримувальну здатність мають пластичні розчини.
За міцністю штукатурні розчини поділяють на такі марки-25, 50, 75, 100.
Склад розчину записують цифровим співвідношенням його масових або об'ємних (здебільшого) частин, наприклад: цементний розчин 1:3. Це означає, що для приготування такого розчину слід брати за об'ємом одну частину цементу і три частини піску. Для приготування цементно-вапняного розчину 1:1:5 треба брати одну частину цементу, одну частину вапняного тіста і п'ять частин піску.
Розчини приготовляють механізованим способом у розчинозмішувачах. При великих обсягах робіт або в разі застосування розчинів з додаванням гіпса їх готують у ящиках.
Для штукатурення кам'яних поверхонь у сухих приміщеннях застосовують вапняні розчини. Склад розчину підбирають залежно від його призначення і якості вапна: для оббризку 1:2; 1:2,5; 1:3; для грунту 1:2,5; 1:3; 1:5; для накривки 1:1,5; 1:2; 1:2,5.
Спосіб приготування вапняного розчину. У посудині розводять вапно водою до утворення вапняного молока. Потрібну кількість піску насипають в ящик, додають вапняне молоко і добре перемішують.
Для штукатурення дерев'яних поверхонь і витягування внутрішніх карнизів застосовують вапняно-гіпсові розчини, які готують на основі вапняного розчину, додаючи до нього потрібну кількість гіпсу.
Додаток гіпсу до вапняного розчину (% об'єму розчину)
Для штукатурення стін
На підготовчий шар (оббризк і грунт) ..............10-30
На опоряджувальний шар (накривку).............. 50
Для штукатурення стель
На підготовчий шар ........................30-50
На опоряджувальний шар......................50-70
Для виконання внутрішніх архітектурних деталей
На підготовчий шар ........................50-70
На опоряджувальний шар..................... 100
(гіпсове тісто)
Спосіб приготування вапняно-гіпсового розчину. В ящику приготовляють вапняний розчин так само, як описано вище, а в окремій посудині - рідке гіпсове тісто. Для цього в посудину наливають води (70-80 % від об'єму гіпсу) і під час перемішування засипають потрібну кількість гіпсу. Утворене гіпсове тісто додають до вапняного розчину і ретельно перемішують.
Вапняно-гіпсовий розчин приготовляють у такій кількості, щоб його можна було використати за 15-20 хв. Витрата гіпсу на 1 м21 штукатурки - 3-8 кг.
Для штукатурення бетонних поверхонь і поверхонь у приміщеннях з підвищеною вологістю застосовують цементні або цементно-вапняні розчини. Склад їх підбирають залежно від марки цементу, якості вапна і умов експлуатації штукатурки.
Цементні розчини мають такий склад: для оббризку - 1:2; 1:2,5; 1:3; для грунту 1:3; 1:4; для накривки: 1:2; 1:2,5.
Спосіб приготування цементного розчину. Потрібну кількість піску і цементу насипають в ящик і перемішують їх у сухому вигляді (гарцюють). У перегарцьовану суміш ллють воду до потрібної рухомості розчину і добре перемішують.
Склад цементно-вапняних розчинів такий: для оббризку - 1:1:4,5; 1:1:5; для грунту - 1:1:6; 1:1:7...9; для накривки - 1:1:4,5; 1:1:5.
Спосіб приготування цементно-вапняного розчину. В ящик насипають потрібну кількість піску і цементу, суміш гарцюють. У перегарцьовану суміш вливають окремо приготоване вапняне молоко і добре перемішують.
Механізованим способом розчини готують у пересувних розчинозмішувачах.
Література.
Штукатурні і облицювальні роботи: Підруч. для учнів проф.-техн. навч. закладів освіти.- К.: Техніка, 1997.- 304 а: іл,-Бібліогр.: с 296.

 
 

Цікаве

Загрузка...